СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. Справа № 922/3448/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1039 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М., час проголошення рішення - 15:10год., дата складання повного тексту рішення - 11.03.2021, у справі №922/3448/20

за позовом ОСОБА_1 , м. Мерефа, Харківський район, Харківська обл.,

до 1) Державного реєстратора Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області Орлової Наталії Олександрівни, м. Харків,

2) Малого торгівельного підприємства "Стимул", м. Мерефа, Харківський район, Харківська обл.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , м. Мерефа, Харківський район, Харківська обл., ОСОБА_3 , м. Мерефа, Харківський район, Харківська обл.,

про скасування реєстраційної дії

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням поданих уточнень) до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області Орлової Наталії Олександрівни, Малого торгівельного підприємства "Стимул" про скасування реєстраційної дії Включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул", код ЄДРПОУ: 21180437, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.11.2006 №14711200000023816, вчинену державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчиненням даної реєстраційної дії було порушено майнові права ОСОБА_1 як одного із засновників підприємства, оскільки до ЄДР було внесено неправдиві відомості щодо розміру статутного капіталу підприємства та часток його засновників.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у позові відмовлено з тих підстав, що доводи позивача про "підробленість" підпису ОСОБА_4 , як директора на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії, на реєстраційній картці та довіреності є безпідставними.

Судом також було поставлено під сумнів доводи позивача про її необізнаність щодо внесення до ЄДР відомостей про розмір статутного капіталу МТП "Стимул" та розмір часток засновників ще в 2006 році, враховуючи, що позивач була засновником підприємства з моменту його заснування.

Крім того, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення та не відповідає матеріально-правовим способам захисту права.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про скасування реєстраційної дії Включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул", код ЄДРПОУ 21180437, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.11.2006 №14711200000023816, вчинену державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в матеріалах справи немає копій рішень, ухвал про тимчасовий доступ чи клопотань слідчих, прокурорів з кримінального провадження №12019220430000552, що могли б підтвердити неналежність і недопустимість висновку експерта №10453/15863-15868 від 25.09.2020, здійсненого у межах кримінального провадження, натомість, апелянт вважає, що висновок експерта є допустимим доказом в межах справи №922/3448/20. Апелянт вказує, що ОСОБА_3 , посилаючись на кримінальное провадження №12019220430000552, також не надає копій документів із вказаного кримінального провадження.

Крім того, апелянт вказує, що суд, ставлячи під сумнів висновок експерта, не призначив експертизу у справі з власної ініціативи.

На думку апелянта, недоцільним є посилання суду першої інстанції на Закон України "Про кооперацію".

Щодо належності способу захисту порушеного права, апелянт зазначає, що законодавство, яке діяло на той час, не передбачало окрім реєстраційної картки ще й подання окремого рішення органу управління, тому відповідне рішення, яке б передувало оскаржуваній реєстраційній дії, не приймалось, і як наслідок, позивач не заявляла вимогу про його оскарження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі №922/3448/20; встановлено учасникам справи строк до 22.04.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 22.04.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 27.04.2021 о 10:45год.

У встановлений судом строк від учасників справи не надійшло відзивів на апеляційну скаргу; заяв і клопотань щодо суті спору у встановлений судом строк також не надійшло.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 задоволено клопотання представника апелянта - адвоката Лебедєва Д.В. про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 27.05.2021 о 10:00год.

26.05.2021 від представника апелянта знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6035), зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №922/3139/20, позивачем у якій є ОСОБА_3 , було зупинено провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача.

Просить відкласти судове засідання у справі №922/3448/20 на іншу дату до моменту надходження до суду доказів, підтверджуючих факт смерті ОСОБА_3 , який є третьою особою з самостійними вимогами щодо предмету спору.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 27.05.2021 з`явилась адвокат Тітомир О.С. як представник ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , яка ( ОСОБА_5 ), за твердженням адвоката, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Адвокатом Тітомир О.С. надано суду для огляду копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 15.04.2021; витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; заповіту від 03.05.2017, відповідно до якого, ОСОБА_3 зробив розпорядження все належне йому майно заповісти ОСОБА_5 ; заяви ОСОБА_5 від 16.04.2021 про прийняття спадщини; договору про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2021, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Тітомир О.С.; договору про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2021, укладеного між ОСОБА_5 та адвокатом Тітомир О.С.

Також адвокатом Тітомир О.С. надано ордери на представництво інтересів у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Розглянувши вказані документи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відстутність у адвоката Тітомир О.С. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_3 у даній справі, виходчи з такого.

Сутність та правова природа представництва регулюються, зокрема, положеннями глави 17 Цивільного кодексу України, де правонаступництво визнається як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1 статті 237 Цивільного кодексу України).

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина 3 цієї статті).

Метою інституту представництва є забезпечення реалізації прав та інтересів довірителя.

У даному випадку адвокат Тітомир О.С. надала суду апеляційної інстанції копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11.01.2021, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Тітомир О.С., адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати правову допомогу щодо представництва та захисту інтересів клієнта, іншої правової допомоги та послуг, які визначаються у завданні.

Однак, згідно наданої адвокатом копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за положенням пункту 6 частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України, представництво припиняється у разі смерті особи, яка уповноважила на представництво інтересів, тому представництво інтересів ОСОБА_3 адвокатом Тітомир О.С. припинено.

І за умовами договору про наданн правової допомоги, укладеного адвокатом з ОСОБА_3 , не передбачено можливості адвокату представляти інтереси клієнта після його смерті.

А ОСОБА_5 не є учасником даної справи, тому підстави для її представництва адвокатом Тітомир О.С. у справі №922/3448/20 також відсутні.

Розглянувши клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частин 11-12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи, у тому числі і апелянт, належним чином завчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відтак неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в обгрунтування підстав для відкладення представник апелянта посилається на обставини смерті ОСОБА_3 і зупинення апеляційного провадження в іншій справі, де ОСОБА_3 був позивачем.

Однак, слід зазначити, що у даній справі №922/3448/20 ОСОБА_3 ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 був залучений до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відтак, в силу положень статті 227 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, підстави для зупинення апеляційного провадження у даній справі відсутні.

Докази смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 наявні у матеріалах справи, а адвокатом Лебедєвим Д.В. не надано суду жодних інших доводів неможливості явки в судове засідання і розгляду скарги.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, сторони були повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, а підстави, визначені статтею 270 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи відсутні, колегія суддів відмовляє представнику апелянта у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, у 1996 році між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 був укладений засновницький договір, що був нотаріально посвідчений 19.06.1996.

Згідно з пунктом 2 цього договору, його учасники є засновниками Малого торгівельного підприємства "Стимул". Учасники договору створюють за рахунок своїх коштів статутний фонд в сумі 373 414, 7 українських карбованців.

Частки учасників договору в статутному фонді розподіляються в процентному відношенні до загального розміру статутного фонду наступним чином: ОСОБА_4 - 34%, ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_6 - 16%, ОСОБА_7 - 16%.

Згідно з пунктом 9 даного договору, зміни розміру статутного фонду Підприємства, прийом вкладів інших громадян в рахунок збільшення статутного фонду, рівно як і від учасників договору, допускається лише за згодою загальних зборів засновників підприємства.

Як вказує позивач, 10.04.2003 у зв`язку з вибуттям двох учасників договору, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , між засновниками підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , було укладено договір про зміни та доповнення до засновницького договору МТП "Стимул", за яким абзац 3 пункту 2 засновницького договору викладено в наступній редакції: "частки Учасників договору, що вносяться в рахунок статутного фонду Підприємства, розподіляються в процентному співвідношенні до загального розміру статутного фонду наступним чином: ОСОБА_4 - 66%, ОСОБА_1 - 34%.

При цьому, позивач зазначає, що оригінал даного договору знаходиться у ОСОБА_3 ; рішення щодо зміни розміру статутного фонду та прийом нових вкладів до нього загальними зборами засновників підприємства не приймалося, реєстраційна справа такого рішення також не містить.

Таким чином, як вказує позивач, станом на 28.11.2006, згідно установчих документів МТП "Стимул", розмір статутного капіталу цього підприємства, в перерахунку з карбованців на гривні, становив 3 734 гривні 15 коп.

Обставину про те що розмір статутного фонду МТП "Стимул" станом на день вчинення оспорюваної реєстраційної дії, тобто 28.11.2006, залишався незмінним і становив 3 734 грн, позивач підтверджує незасвідченою копією фінансового звіту МТП "Стимул" за 2006 рік, який було подано 20.02.2007. В даному звіті, за підписом від імені директора ОСОБА_4 , в рядку "статутний капітал" (код рядка 300) зазначено, що на початок звітного року він становить 3,7, і на кінець звітного року також 3,7.

Як вказує позивач, станом на 28.11.2006 та до 22.12.2017 статутний капітал підприємства був поділений на частки між засновниками. Частки розподілялись наступним чином: ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_4 - 66%. Розмір статутного капіталу, в перерахунку з карбованців на гривні, становить 3 734 гривні 15 коп. Відповідно, розмір внеску ОСОБА_4 - 2 464, 54грн (66%), ОСОБА_1 - 1 269, 61 грн. (34%).

Однак, 28.11.2006 державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, вчинена реєстраційна дія №14711200000023816 - Включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул" (код ЄДРПОУ 21180437) до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі ЄДР). Зокрема, цією реєстраційною дією до ЄДР було внесено відомості про розмір статутного капіталу МТП "Стимул" - 5 700 гривень, та розмір часток засновників: ОСОБА_4 - 5 000 гривень, ОСОБА_1 - 700 гривень.

Як вказує позивач, дана реєстраційна дія була вчинена на підставі реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, яка підписана від імені ОСОБА_4 (на той час директора МТП "Стимул") та подана державному реєстратору представником за довіреністю Тринітко Іриною Юріївною .

Ці обставини позивач підтверджує витягом з ЄДР від 09.01.2018 №23355627, розділ "Дані про реєстраційні дії", незасвідченими позивачем копіями вищезазначених реєстраційної картки та довіреності, які їй надано слідчим із матеріалів кримінального провадження №12018220430000227.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.12.2017, у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , рішенням зборів власників МТП "Стимул" №2-17 ОСОБА_4 було виключено зі складу власників підприємства; перерозподілено частки власників МТП "Стимул" наступним чином: ОСОБА_1 - 100% розміру статутного капіталу підприємства; зменшено статутний капітал підприємства до 700 грн.; затверджено нову редакцію Статуту підприємства.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 , який є вдівцем померлої ОСОБА_4 , до Харківського районного суду Харківської області подано позовну заяву, в якій пред`явлено позов до МТП "Стимул" та приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Полякової Л.О., в якому ОСОБА_3 просить суд, зокрема, визнати незаконним та недійсним рішення № 1-17 від 27.12.2017 та №2-17 від 22.12.2017 зборів власників МТП "Стимул"; визнати недійсним статут МТП "Стимул" у новій редакції, затверджений рішенням власника МТП "Стимул" № 2-17 від 22.12.2017; скасувати в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційний запис, внесений 30.11.2017 №14711070009023816 про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу МТП "Стимул"; скасувати в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційний запис, внесений 27.12.2017 №14711050010023816 про проведення державної реєстрації змін до установчих документів МТП "Стимул"; визнати за ним право власності на частку в статутному капіталі МТП "Стимул" у сумі 5 000 гривень, що становить 87, 72% від статутного капіталу; визнати, що позивач з набуттям права власності на частку в статутному капіталі, водночас набуває корпоративних прав, що включають правомочності по управлінню МТП "Стимул".

Як зазначено в ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 04.01.2019 про відкриття провадження у справі №635/9053/18, свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на день смерті його дружини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), розмір статутного капіталу колективного підприємства МТП "Стимул" становив 5 700 гривень, з яких розмір внеску ОСОБА_4 - 5 000 грн, ОСОБА_1 - 700 грн, і відповідно, частка ОСОБА_4 становить 87, 72%.

Проте, позивач вважає, що реєстраційна дія №14711200000023816 була вчинена 28.11.2006 державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Орловою Наталією Олександрівною незаконно.

Як вказує позивач, на час вчинення даної реєстраційної дії вона не була керівником підприємства, проте була одним з його засновників і вчиненням даної реєстраційної дії було порушено її майнові права, оскільки до ЄДР було внесено невірні відомості щодо розміру статутного капіталу підприємства та часток його засновників.

На підтвердження незаконності вчинення даної реєстраційної дії позивач вказує на наступні обставини.

30.01.2019 ОСОБА_1 отримала з Харківського районного суду Харківської області копію ухвали про відкриття провадження у справі і копію позову ОСОБА_3 , та ознайомившись з додатками до нього, серед яких є реєстраційна картка, остання побачила що підпис в реєстраційній картці від 28.11.2006 від імені директора МТП "Стимул" Щебетової В.М. поставлено іншою особою.

Як вказує позивач, вона працювала разом із ОСОБА_4 ще до 1996 року і добре знає її підпис. Візуально він взагалі не відповідає її підпису в установчих документах МТП "Стимул" (статут, засновницький договір, договір купівлі-продажу державного майна).

04.02.2019 ОСОБА_1 було подано заяву до Харківської РДА Харківської області з проханням видати копії всіх документів, що містяться в реєстраційній справі юридичної особи МТП "Стимул", на що їй було усно повідомлено про те, що дана справа була вилучена слідчим.

В той же день ОСОБА_1 звернулася до слідчого Харківського РВ ГУ НП в Харківській області Демченко В.О. з клопотанням аналогічного змісту.

06.02.2019 позивачка отримала письмове повідомлення, в якому зазначено, що її клопотання задоволено, та видано їй копії матеріалів реєстраційної справи МТП "Стимул".

Згідно з даними матеріалів реєстраційної справи, документи для проведення оспорюваної реєстраційної дії подавалися представником за довіреністю Тринітко Іриною Юріївною . Довіреність написана від руки, підписана від імені ОСОБА_4 , скріплена печаткою МТП "Стимул", термін дії та дата видачі довіреності не зазначені.

Позивач вказує, що підпис від імені ОСОБА_4 у довіреності також їй не належить, а поставлений замість неї іншою особою.

Цю обставину позивач підтверджує висновком експерту №10453/15863-15868 від 25.09.2020, здійсненого у межах кримінального провадження.

Тобто, на думку позивача, реєстраційна картка не була підписана директором підприємства (особою, яка мала на це повноваження), а була подана державному реєстратору особою, довіреність якої на вчинення даної дії була нікчемною.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що реєстраційна дія була вчинена незаконно та її права є порушеними.

Місцевим господарським судом зазначено, що як вбачається із матеріалів справи (згідно наданих ОСОБА_3 суду першої інстанції письмових пояснень), слідчий СВ Харківського відділу поліції Головного управління національної поліції у Харківській області Демченко В.О. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Сіренком О.А., про тимчасовий доступ до оригіналів документів, що перебувають у володінні Архівного відділу Харківської районної державної адміністрації Харківської області за адресою: м. Харків, вул. Григорівське шосе, 52 , а саме:

- реєстраційної картки щодо підтвердження відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул", код ЄДРПОУ 21180437, підписаної 28.11.2006 від імені ОСОБА_4 ;

- довіреності від імені директора МТП "Стимул" Щебетової В.М., виданої на ім`я Тринітко І.Ю. , з наданням права здати документи та отримати свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності;

- заяви директора МТП "Стимул" Щебетової В.М. на ім`я голови Харківської РДА Харківської області від 09.01.1996 про реєстрацію договору купівлі-продажу державного майна - комісійного магазину " Стимул " від 24.11.1995;

- акту оцінки вартості майна орендного підприємства торгівлі - комісійного магазину " Стимул " від 04.08.1995.

Слідча суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. ухвалою від 25.03.2020 у справі №635/3233/19 клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до оригіналів документів задовольнила, визначивши строк дії ухвали - один місяць.

Також слідчий СВ Харківського відділу поліції Головного управління національної поліції у Харківській області Демченко В.О. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Сіренком О.А., про тимчасовий доступ до оригіналів документів, що знаходяться у матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, та перебувають у володінні Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, вул. Надії, 15 , а саме:

- акту поточних змін від 12.04.1994;

- заяви директора комісійного магазину "Стимул" на ім`я начальника Міжміського БТІ та голови виконкому Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області від 21.03.1994 про проведення інвентаризації магазину та оформлення документів про право власності.

Слідча суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. ухвалою від 26.03.2020 у справі №635/3233/19 клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до оригіналів документів задовольнила, визначивши строк дії ухвали - один місяць.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Згідно з частиною 7 статті 163 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Відповідно до статті 164 Кримінального процесуального кодексу України, в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом.

Ухвалами від 25.03.2020 та від 26.03.2020 по справі №635/3233/19 надано лише тимчасовий доступ до речей і документів без можливості їх вилучення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що із матеріалів справи не вбачається, яким чином та за яких законних підстав було здійснено вилучення документів, на підставі яких було проведено судову почеркознавчу експертизу в межах кримінального провадження №12019220430000552.

Як вказує позивач, вона раніше зверталась до Господарського суду Харківської області із аналогічним позовом до ОСОБА_3 та Харківської районної державної адміністрації про скасування вищевказаної реєстраційної дії.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2020 у справі №922/2153/19 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю з тих підстав, що відповідачами у такій справі мають бути особи, права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у даному випадку - Мале торгівельне підприємство "Стимул" та державний реєстратор Орлова Наталія Олександрівна. Правовим наслідком визначення позивачем неналежного відповідача є відмова в задоволенні позову до такого відповідача.

Крім того, МТП "Стимул" звертався до Харківського районного суду Харківської області із аналогічним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.03.2019 у справі №635/1432/19 у відкритті провадження у справі було відмовлено з посиланням на те, що позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою з тим самим предметом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №520/4724/19 у відкритті провадження у справі відмовлено та роз`яснено, що позивач має право звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду у даній справі від 19.06.2019 ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі залишено без змін.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на даний час розмір статутного капіталу МТП "Стимул" становить 25 000, 00грн; засновниками МТП "Стимул" є ОСОБА_1 , розмір внеску якої до статутного капіталу підприємства становить 5 000, 00грн, та ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного капіталу - 20 000, 00грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач зазначає, що 10.04.2003 у зв`язку з вибуттям двох учасників договору, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , між засновниками підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , було укладено договір про зміни та доповнення до засновницького договору МТП "Стимул", за яким абзац 3 пункту 2 засновницького договору викладено в наступній редакції: "частки Учасників договору, що вносяться в рахунок статутного фонду Підприємства, розподіляються в процентному співвідношенні до загального розміру статутного фонду наступним чином: ОСОБА_4 - 66%, ОСОБА_1 - 34%.

Однак, на підтвердження зазначеного позивачем не надано суду жодних доказів.

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, позивач зазначає, що оригінал даного договору знаходиться у ОСОБА_3 , проте, доказів й на підтвердження зазначеного позивачем суду не надано.

Як вказує позивач, станом на 28.11.2006 та до 22.12.2017 статутний капітал підприємства був поділений на частки між засновниками. Частки розподілялись наступним чином: ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_4 - 66%

Натомість, згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 17.04.2017 внесок до статутного фонду ОСОБА_4 складав 5 000, 00грн; ОСОБА_1 - 500, 00грн; розмір статуного капіталу - 5 700, 00грн.

У наданій позивачем належним чином засвідченій копії рішення №2-17 зборів власників МТП "Стимул", оформленого протоколом від 22.12.2017, вирішили виключити ОСОБА_4 зі складу власників МТП "Стимул" у зв`язку із смертю; визначити, що частка ОСОБА_1 складає 100% розміру статутного капіталу підприємства; зменшити статутний капітал до 700, 00грн; частку померлого власника перерахувати на позабалансовий рахунок підприємства для виплати спадкоємцям після пред`явлення документів, що посвідчуватиме право на спадщинц; затвердити нову редакцію статуту підприємства, згідно з якою єдиним учасником підприємства є ОСОБА_1 , внесок і частка якої в статутному капіталі підприємства складає 700, 00грн - 100% статутного капіталу підприємства.

Крім того, позивач зазначає, що станом на 28.11.2006 розмір статутного капіталу цього підприємства, в перерахунку з карбованців на гривні, становив 3 734 гривні 15 коп., що позивач підтверджує незасвідченою копією фінансового звіту МТП "Стимул" за 2006 рік, який було подано 20.02.2007 до органу статистики.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в силу частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Порядок оформлення копій документів унормований Наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях" (далі - Правила організації діловодства).

Пунктом 8 Розділу 10 Глави 2 Правил організації діловодства встановлено, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

Судова колегія розцінює надану позивачем незасвідчену копію фінансового звіту МТП "Стимул" як неналежний доказ, оскільки він не відповідає вимогам статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, що станом на 28.11.2006 статутний капітал підприємства був поділений на частки між засновниками наступним чином: ОСОБА_1 - 34%, ОСОБА_4 - 66%, виходячи із розміру статутного капіталу цього підприємства, в перерахунку з карбованців на гривні, - 3 734 гривні 15 коп.

Крім того, до позовної заяви позивачем надано ряд незасвідчених копій документів: копія висновку експерта №10453/15863-15868 від 25.09.2020, копії довіреності на ім`я Тринітко І.Ю. (погано читаєма копія), реєстраційних карток, заяв про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, інших довіреностей, виданих ОСОБА_4 , які в силу зазначеного вище, не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Разом з тим, дослідивши додані до позовної заяви незасвідчені копії документів, у тому числі, реєстраційних карток, судова колегія зазначає, що із даних незасвідчених копій неможливо встановити, чи ці надані позивачем копії складають увесь обсяг реєстраційної справи МТП "Стимул", чи її якусь частину (неможливо встановити, яку саме), оскільки відсутній опис реєстраційної справи, перелік документів.

Отже, неможливо встановити, чи додані позивачем незасвідчені копії свідчать про вчинення усіх реєстраційних дій щодо МТП "Стимул".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що із матеріалів справи №922/3448/20 не вбачається обставин отримання слідчим у межах кримінального провадження №12019220430000552 документів для проведення судової почеркознавчої експертизи; ОСОБА_3 не надав копій матеріалів кримінального провадження №12019220430000552; таких копій не надала і позивач, звертаючись з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (у редакції, чинній станом на дату вчинення оспорюваної реєстраційної дії) визначено, що документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.

Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинен бути нотаріально посвідчений.

Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Позивач посилається на недостовірність підпису директора МТП "Стимул" Щебетової В.М. в реєстраційній картці від 28.11.2006 та у довіреності на ім`я представника МТП "Стимул" Тринітко Ірини Юріївни, на підтвердження чого позивачем надано копію висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса № 10453/15863-15868 від 25.09.2020, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за кримінальним провадженням № 12019220430000552.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Крім того, як зазначено вище, в силу вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, додана до позовної заяви копія висновку експерта №10453/15863-15868 від 25.09.2020, копії довіреності на ім`я Тринітко І.Ю. (погано читаєма копія), реєстраційних карток, заяв про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, інших довіреностей, виданих ОСОБА_4 не засвідчені позивачем або її представником, відтак, не є належними та допустимими доказами у справі №922/3448/20.

При цьому, як вбачається із вступної частини висновку експерта №10453/15863-15868 від 25.09.2020, для порівняння були надані вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_4 : в листі №2 за 09.01.1996, в договорі купівлі-продажу державного майна від 24.11.1995, в акті оцінки вартості майна орендного підприємства від 04.09.1995, в архівній справі №1733, в акті поточних змін від 12.04.1994, листі голові виконкому Мереф`янської міськради Хихлє Б.Г., листі на ім`я начальника Міжміського бюро інвентаризації Вороніна В.Н.; умовно-вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_4 : в реєстраціному посвідченні від 23.11.1995, в звіті про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за 2016 рік, в звіті про постачання та використання електроенергії за 2016 рік.

Відповідно до пунктів 1.3-1.5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

У разі неможливості пред`явити зазначені зразки (смерть виконавця, від`їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Судова колегія зазначає, що перелічені у висновку експерта документи не стосуються періоду 2006 року; крім того, не можливо достовірно встановити, чи виконані підписи на перелічених документах саме ОСОБА_4 , а не іншою особою.

З огляду на викладене, що із матеріалів справи не вбачається, за яких законних підстав для проведення судово-почеркознавчої експертизи були отримані перелічені у висновку експерта документи; ці документи не стосуються періоду 2006 року, а також достовірно не можливо встановити, чи виконані підписи на перелічених документах саме ОСОБА_4 , а не іншою особою; крім того, копія висновку експерта не засвідчена належним чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що копія висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса №10453/15863-15868 від 25.09.2020, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за кримінальним провадженням №12019220430000552, не є належним та допустимим доказом справі.

Відтак, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції, що твердження позивача щодо підробленого підпису на реєстраційній картці та довіреності належними та допустимими доказами у відповідності до вимог чинного законодавства не підтверджені.

Суд апеляційної інстанціії відхиляє доводи апелянта, що маючи обгрунтовані сумніви щодо правильності висновку експерта, місцевий господарський суд не призначив експертизу за власної ініціативи, оскільки очевидно, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 відсутня можливість відібрати достовірні зразки підпису, а належних і допустимих доказів із достовірним підписом ОСОБА_4 матеріали справи не містять і учасниками справи таких документів суду не надано.

При цьому, судова колегія наголошує, що в силу положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження своїх доводів і вимог докази подаються учасниками справи.

Щодо доводів апелянта, що у межах кримінального провадження висновок судово-почеркознавчої експертизи №10453/15863-15868 від 25.09.2020 не було визнано недопустимим доказом, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта є одним із доказів, який в силу зазначеної норми закону і положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України, не має заздалегідь встановленої сили, і має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами.

Судом надано відповідну правову оцінку наданій позивачем незасвідченій копії висновку судово-почеркознавчої експертизи №10453/15863-15868 від 25.09.2020 і зазначено, що із матеріалів справи не вбачається, за яких законних підстав для проведення судово-почеркознавчої експертизи були отримані перелічені у висновку експерта документи, ці документи не стосуються періоду 2006 року, а також не можливо достовірно встановити, чи виконані підписи на перелічених документах саме ОСОБА_4 , а не іншою особою.

За таких обставин, як зазначено вище, копія висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса №10453/15863-15868 від 25.09.2020, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за кримінальним провадженням №12019220430000552, обгрунтовано не визнана судом першої інстанції належним та допустимим доказом у справі.

І апелянтом в апеляційній скарзі зазначеного не спростовано.

Щодо доводів апелянта про недоцільність посилання місцевого господарського суду на Закон України "Про кооперацію", оскільки органцізаційно-правовою формою МТП "Стимул" є приватне підприємство, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №907/167/17 зазначено, що юридичні особи можуть створюватися не лише у формі товариств і установ, а і в інших передбачених законом формах. При цьому, господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Тоді як приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою суб`єкта господарювання, що передбачена статтею 113 Господарського кодексу України.

Порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України.

Відтак, відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України, слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Пославшись на положення Закону України "Про кооперацію" суд першої інстанції висловив припущення, що оскільки відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію", чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік, відтак, у період з 28.11.2006 (дати здійснення державним реєстратором спірної реєстраційної дії) до 27.10.2020 (дати подачі даного позову до суду) на підприємстві мало бути проведено щонайменш 13 загальних зборів власників підприємства, що ставить під сумнів необізнаність позивача щодо внесення до ЄДР відомостей про розмір статутного капіталу МТП "Стимул" та розмір часток засновників ще в 2006 році.

Однак, слід зазначити, що даний висновок місцевого господарського суду, по-перше, не був покладений в основу висновку про відмову у задоволенні позовних вимог; і по-друге, кількість проведених загальних зборів на підприємстві за вказаний місцевим господарським судом період не має ані значення для розгляду даної справи по суті, ані спростовує наявності об`єктивної можливості позивачу, яка була засновником даного підприємства з самого початку його існування, з 28.11.2006 довідатись про вчинення оспорюваної реєстраційної дії.

Як вказує позивач, дана реєстраційна дія була вчинена лише на підставі реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, яка підписана від імені ОСОБА_4 (на той час директора МТП "Стимул") та подана державному реєстратору представником за довіреністю.

Зміст позовної заяви і апеляційної скарги полягає у тому, що позивач порушення своїх прав вбачає в наслідках, спричинених саме рішенням про державну реєстрацію прав, оскільки, як вказує апелянт, рішення учасників щодо зміни розміру статутного фонду та прийом нових вкладів до нього, загальними зборами засновників підприємства не приймалось.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження даних доводів позивачем суду не надано; позивач також не зверталась до суду з клопотанням про неможливість подати докази на підтвердження своїх доводів, і у зв`язку із чим, про їх витребування.

Крім того, як зазначено вище, із наданих позивачем незасвідчених копій документів неможливо встановити, чи надані позивачем копії складають увесь обсяг реєстраційної справи МТП "Стимул", чи її якусь частину (неможливо встановити, яку саме), оскільки відсутній опис реєстраційної справи, перелік документів.

З огляду на заявлену позовну вимогу, державний реєстратор Орлова Наталія Олександрівна хоча й є належним відповідачем у справі, проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Безпідставними є посилання апелянта на розділ VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яким визначено, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка, оскільки, спірні правовідносини не стосуються обставин заміни раніше виданих свідоцтв.

Враховуючи викладене, позивач не довів, а апеляційним господарським судом не встановлено порушення його прав; з огляду на те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 09.03.2021 у справі №922/3448/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 у справі №922/3448/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.06.2021.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов