Справа № 752/5494/20

Провадження № 2/752/2028/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в:

у березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визначення місця проживання дітей.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 02 вересня 2000 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу у подружжя народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач піклується про добробут в сім"ї, здійснює всі можливі заходи для її забезпечення, найкращого виховання та утримання дітей. Після народження доньки у 2014 році у відповідача різко змінилося відношення до позивача та до дітей в сторону погіршення. Вона стала роздратованою, нервовою та злою. Після виповнення доньці одиного року та десяти місяців відповідач вийшла з декретної відпустки на роботу, залишивши маленьку дитина на позивача і він фактично був змушений виконувати роль матері, при цьому матеріально забезпечуючи сім"ю, працюючи вдома, дистанційно. Останні три з половиною роки позивач одноособово здійснює догляд та виховання за малолітньою донькою ОСОБА_4 , годує її, переодягає, постійно гуляє, розважає, навчає, заплітає волосся, проводить дозвілля, лікує, вкладає спати тощо. Також позивач купує дітям одяг, продукти харчування, готує їжу. ОСОБА_1 також постійно приділяє увагу неповнолітньому сину ОСОБА_3 , допомагаючи йому виконувати домашні завдання, займається з ним англійською мовою, купує все необхідне. Натомість відповідач, замість того, щоб піклуватися про сина, його сварить, не розуміє, що до дитини не можна застосовувати ремінь, силу, залякувати його, внаслідок чого син нервує та згризає ручки, кусає язик. У зв"язку з відсутністю порозуміння у сім"ї позивач разом з дітьми вимушений був покинути квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та на даний час вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . З сином ОСОБА_3 у відповідача постійно дуже напружені стосунки. Сім"я відвідувала Голосіївський районний центр соціальних служб сім"ї, дітей та молоді.

На думку позивача, проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 14 років, тому місце його проживання визначається ним самим.

За таких підстав, позивач просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м Києва від 23 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. (а.с. 93 т.1)

05 травня 2020 року відповідач ОСОБА_2 надіслала досуду відзив на позовну заяву. (а.с. 102 т.1) Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що у позовній заяві не зазначено конкретне місце проживання ОСОБА_1 та відповідач не наводить у позовній заяві жодних доказів того, що умови проживання дітей без матері у будь-якому іншому помешканні , крім того, де проживають зараз за адресою: АДРЕСА_1 , поліпшаться. Відповідач посилається на різні погляди та підходи до виховання та піклування за дітьми. Вважає, що підстави втручання у здійснення нею своїх батьківських прав відсутні.

05.05.2021 року позивач ОСОБА_1 подав у суд відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву. (а.с. 12 т.2) Просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. (а.с. 33 т.2)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року зобов"язано службу справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації надати суду висновок щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , 2006 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження. (а.с. 79 т.2)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2020 р. зобов"язано посадових осіб Солом"янського УП надати суду інформацію щодо звернень та викликів, поданих протягом 2015 - 2020 років стосовно мешканців квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та надати копії таких звернень. (а.с. 95 т.3)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті. (а.с. 36 т.4)

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Відповідач та її представники в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти задоволення позову.

Третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не забезпечила явку свого представника, надіслали клопотання про судовий розгляд без участі їх представника.

Третя особа - служба у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не забезпечила явку свого представника, просить розглянутисправу без участі представника органу опіки та піклування, надіслала висновок № 108-14531 від 11.11.2020 р. (а.с. 56 т.2)

Вислухавши пояснення сторін у справі та їх представників, свідків, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між сторонами у справі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 19 т.1)

Під час шлюбу у подружжя народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . )а.с. 20, 21 т.1)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року задоволено позов ОСОБА_2 . Постановлено шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. , укладений 02 вересня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 527, розірвати. (а.с. 189 т.1)

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працює у ТОВ "Глобал компонентс" на посаді директора. (а.с. 38 т.1)

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює головним спеціалістом Верховного суду. (а.с. 186 т.1)

Сторони у справі та їх діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16 серпня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18.10.2016 року Першою київською державною нотаріальною конторою (а.с. 22 т.1) Квартира є однокімнатною, загальною площею 48,1 кв.м, житловою площею 24,6 кв.м.

Відповідач проживає у вищевказаній квартирі.

Позивач разом з дітьми фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 листопада 1999 року відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва. (а.с. 23 т.1)

Малолітня ОСОБА_4 , 2014 року народження, відвідує заклад дошкільної освіти ясла - садок № 4/353 СБУ в м. Києві. (а.с. 191 т.2)

Неповнолітній ОСОБА_3 навчається в ліцеї № 227 імені М.М.Громова м. Києва. (а.с. 27)

Розпорядженням № 747 від 13.11.2020 року Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації визначено способи участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми. (а.с. 144 т.4)

Звертаючись у суд з позовом про визначення місця проживання дітей разом з батьком, ОСОБА_1 посилався на те, що проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 14 років, тому місце його проживання визначається ним самим.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на письмові докази.

Згідно довідки № 67 від 28.11.2019 р., виданої Дошкільним навчальним закладом № 150, ОСОБА_4 , 2014 року народження, виховувалася в даному ДНЗ. Батько приймає участь у житті дитини, постійно приводить і забирає дитину. (а.с. 26 т.1)

Згідно довідки № 02-04/287 від 02.12.2019 р., виданої Ліцеєм № 227 імені М.М.Громова м. Києва, тато учня ОСОБА_3 регулярно спілкується з класним керівником класу, цікавиться навчанням свого сина та був на прийомі у шкільного психолога. (а.с. 27 т.1)

З матеріалів справи вбачається, що Голосіївським районним в м. Києві центром соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді було проведено психологічне дослідження родини ОСОБА_1, за результатами якого складено висновок від 21.08.2020 р., з якого вбачається, що у ОСОБА_4 наявний емоційний зв"язок з батьком та братом. Мати піклується про дитину, однак спостерігаються ознаки амбівалентної прив"язаності, це може бути результатом слабкої довіри до матері. (а.с. 178 т.2)

Відповідно до висновку психологічного обстеження від 14.07.2020 р., наданого психологом Міського центру дитини служби у справах дітей та сім"ї Київської міської державної адміністрації, з"ясовано, що ОСОБА_4 активна, позитивна, чемна дівчинка, має надійний тип прив"язаності до батька, поважає його авторитет, прислуховується до порад, отримує тілесну та емоційну підтримку від нього. Діагностовано емоційну прив"язаність і до матері. Проте дівчинка зазначає, що вона завжди кричить на неї і тата, мама завжди працює, а з нею силить тато і ОСОБА_3 , які її годують і граються з нею. Визначені дружні позитивні взаємовідносини зі старшим братом ОСОБА_3 . Під час спільної зустрічі з мамою визначено, що емоційний стан дівчинки був радісний та позитивний, дівчинка сумує за мамою, спокійно та радісно сприймає її. Рекомендовано для стабільного психоемоційного стану івчинки та повноцінного психічного розвитку встановити графік зустрічей з тим з батьків, з ким вона не проживає, на безпечній для дитини території, враховуючи прив"язаність дітей не роз"єднувати їх та визначити єдине та безпечне місце проживання. (а.с. 44 т.3)

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про відсутність підстав для втручання у здійснення нею своїх батьківських прав.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В судовому засііданні неповнолітній ОСОБА_9 , 2006 року народження, поянив, що проживає разом з батьком ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , та у подальшому бажає проживати разом з батьком.

Зважаючи на те, що на час пред`явлення ОСОБА_1. позову до суду син сторін у справі ОСОБА_3 , 2006 року народження, досяг чотирнадцяти років, він у праві самостійно обирати своє місце проживання, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця порживання сина ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла досяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезходження навчального закладу чи закладу охорони здоров"я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З матеріалів справи вбачається, що спеціалістами служби у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації 22 липня 2020 року обстежено умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що за вказаною адресою створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку дітей. (а.с. 143 т. 2)

16.09.2020 р. спеціалістами служби у справах дітей та сім"ї Голосіївької районної в м. Києві державної адміністрації складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1, де було встановлено, що умови для проживання та виховання дітей створені належним чином. (а.с. 154 т.2)

Згідно висновку № 108-14531 від 11.11.2020 р. орган опіки та піклування Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , 2014 року народження, з батьком ОСОБА_1. (а.с. 87 т.2)

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , 2014 року народження, разом з батьком ОСОБА_1 .

При цьому, суд під час судового розгляду справи встановив, що ОСОБА_1 не чинить ОСОБА_2 будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з дітьми, а також у їх вихованні.

Визначаючи місце проживання дитини, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, суд, виходячи із найкращих інтересів дитини, встановивши, що малолітня донька вже досить тривалий час проживає разом із батьком, вважає необхідним визначити місце її проживання саме разом з ним. Суд на час ухвалення судового рішення не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір"ю, що фактично приведе до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на неї. Зважаючи на вік доньки, інтереси дівчинки, яка проживає в атмосфері любові, турботи, захисту, суд дійшов висновку, що для зміни місця її проживання вагомих підстави відсутні.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про їхнє здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суд, визначаючи місце проживання малолітньої доньки сторін у цій справі з батьком, дійшов висновку про те, що зазначене буде відповідати як найкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та служба у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 840 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2021 року.

Суддя: