Справа № 447/2581/20 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/811/107/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:31

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретарів Івасюти М.В. та Симця В.І.;

позивача ОСОБА_1 і його представника

- адвоката Чліянца С.А.;

відповідача ОСОБА_2 ;

адвоката Герея О.Д. - представника відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представника Герея Олександра Дмитровича на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Ком Юлія Романівна, у якому просив визнати недійсними договори дарування житлового будинку з вбудованим магазином разом з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1320 га, якій присвоєно кадастровий номер 4623086400:01:005:0067, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1320 га, кадастровий номер 4623086400:01:005:0067, що знаходиться на АДРЕСА_1 , від 19 липня 2017 року, а також скасувати державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомості.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 01.06.2016 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Сітроен» № НОМЕР_1 в с. Пісочна Миколаївського району Львівської області на автодорозі Київ-Чоп, здійснюючи розворот із проїзної частини в напрямку на Львів, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки і здійснив зіткнення з автомобілем марки «БМВ» № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Винність відповідача ОСОБА_2 в скоєнні ДТП підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 11.10.2016 року, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.12.2016 року по справі про адміністративне правопорушення та постановою Апеляційного суду Львівської області від 16.06.2017 року.

Розмір заподіяного позивачу в результаті ДТП матеріального збитку складає 350 506 грн. 27 коп., з яких страховою компанією йому виплачено 44 500 грн.

12.08.2016 року відповідач ОСОБА_2 успадкував від свого батька житловий будинок з вбудованим магазином разом з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, площею 0,1320 га, якій присвоєно кадастровий номер 4623086400:01:005:0067, що знаходиться на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1320 га, кадастровий номер 4623086400:01:005:0067.

Після ухвалення 16.06.2017 року Апеляційним судом Львівської області постанови про винуватість у вчиненні ДТП ОСОБА_2 , останній зрозумів, що може бути накладено арешт на його майно, і 19.07.2017 року він подарував вищезазначене майно своїй дружині, відповідачці ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що при укладенні 19 липня 2017 року оспорюваних правочинів сторони цих правочинів не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, і їх дії по переходу права власності на нерухоме майно були вчиненими з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, а тому оспорювані правочини на підставі статті 234 ЦК України мають бути визнані недійсними (а.с. 2-6).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано недійсними договори дарування житлового будинку з вбудованим магазином разом з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1320 га, якій присвоєно кадастровий номер 4623086400:01:005:0067, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1320 га, кадастровий номер 4623086400:01:005:0067 що знаходиться на АДРЕСА_1 , від 19 липня 2017 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності згідно договорів дарування житлового будинку з вбудованим магазином разом з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1320 га, якій присвоєно кадастровий номер 4623086400:01:005:0067, що знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1320 га, кадастровий номер 4623086400:01:005:0067 що знаходиться на АДРЕСА_1 , від 19 липня 2017 року.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 70-71).

Дане рішення оскаржила відповідачка ОСОБА_3 та її представник.

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважають, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував те, що:

- цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на випадок заподіяння шкоди внаслідок ДТП була застрахованою у ПрАТ «Княжа Воєнна Іншуранс Груп»;

- позивач звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у серпні 2017 року, тобто - після укладення між відповідачами договорів, що оспорюються позивачем, і судовими рішеннями першої (27.11.2017 року) та апеляційної інстанції (15.03.2018 року) у задоволенні згаданого позову позивачу було відмовлено.

Вважають необґрунтованим висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 та користується ним і земельною ділянкою.

Вважають, що суд безпідставно не застосував до вирішення спору норми статті 1194 ЦК України, за змістом якого зобов`язання відповідача ОСОБА_2 перед позивачем виникає з моменту факту недостатності страхової виплати, а відтак вважає, що відповідач ОСОБА_2 «аж до дня ухвалення … постанови Верховного Суду від 27.11.2019 р. мав підстави для переконання, що не має зобов`язання перед позивачем».

Вважають помилковим застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц(а.с. 73-75).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та відповідача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, станом на день укладення Договорів дарування (19.07.2017 року), які оспорюються позивачем, відповідачу ОСОБА_2 добре було відомо про наступне:

-те, що відповідно до висновку експертного дослідження від 24.08.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, пошкодженого в ДТП ОСОБА_2 , становить 626 287 грн. 75 коп., а вартість заподіяного ним матеріального збитку - 578 497 грн. 44 коп., що значно більше суми страхового ліміту, передбаченого договором страхування його цивільно-правової відповідальності, який було укладено саме ним з у ПрАТ «Княжа Воєнна Іншуранс Груп»;

-те, що ПрАТ «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 44 500 грн., що становить лише 7,7 % від 578 497 грн. 44 коп. - вартості заподіяного ним позивачу матеріального збитку;

-те, що постановою Апеляційного суду Львівської області від 16.06.2017 року (яка є остаточною і оскарженню не підлягає) постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 07.12.2016 року (якою саме ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, яке мало місце 01.06.2016 року) було залишено без змін (а.с. 7-10). Відтак, ця постанова була обов`язковою для суду, що розглядав справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останнього заподіяної в ДТП шкоди (частина 6 статті 82 ЦПК).

Вищенаведені обставини відповідачем ОСОБА_5 визнаються і не оспорюються (так само, як не оспорюються і відповідачкою/апелянтом ОСОБА_3 ). А відтак, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на випадок заподіяння шкоди внаслідок ДТП була застрахованою і останній «аж до дня ухвалення … постанови Верховного Суду від 27.11.2019 р. мав підстави для переконання, що не має зобов`язання перед позивачем», є надуманими, а тому такими, що не можуть прийматися до уваги.

Однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справах про відшкодування шкоди, є доказування вини особи, яка завдала шкоди, і таким безспірним для суду доказом є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили (частина 6 статті 82).

Як вже зазначалося вище, кінцевим рішенням, яким було встановлено вину у ДТП саме ОСОБА_2 , є постанова Апеляційного суду Львівської області, яку було ухвалено 16.06.2017 року.

А з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, ОСОБА_1 звернувся до суду 01.08.2017 року, тобто - через неповних півтора місяця після ухвалення Апеляційним судом Львівської області вищезгаданої постанови від 16.06.2017 року.

І саме в цей проміжок часу (а саме - 19.07.2017 року) - коли судами вже було встановлено вину ОСОБА_2 в заподіянні шкоди, однак потерпілий в ДТП ОСОБА_1 ще не встиг подати до суду позов про відшкодування цієї шкоди - відповідачами і було укладено Договори дарування, які оспорюються ОСОБА_1 .

При цьому, як на день укладення оспорюваних Договорів дарування, так і на даний час (через 5 (п`ять) років після ДТП), ОСОБА_2 жодного відшкодування позивачу так і не виплатив: докази про це у матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди вже після укладення між відповідачами Договорів дарування, що оспорюються позивачем, також до уваги прийматися не можуть.

Як вбачається з оспорюваних Договорів дарування, на час їх укладення відповідач ОСОБА_2 проживав та був зареєстрованим у будинку АДРЕСА_1 , і саме згаданий будинок та земля під ним і були предметом їх дарування відповідачці ОСОБА_3 , яка на той час була зареєстрованою у іншому населеному пункті, а саме - у селі Київець.

Як вбачається з апеляційної скарги, будинок АДРЕСА_1 і станом на час апеляційного розгляду справи (через майже чотири роки після його дарування ОСОБА_2 ) зазначений апелянтом як місце проживання вже тепер обох відповідачів, в тому числі - і ОСОБА_2 .

Відтак, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду про те, що відповідач ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 , також до уваги прийматися не можуть.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника Герея Олександра Дмитровича залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 грудня 2020 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 07 червня 2021 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.