Справа №2-а-242/2010

ПОСТАНОВА

                                                                 іменем України

      26 травня 2010  року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Горгулько Н.А.,

при секретарі Гаманчук А.П.,  

заслухавши у відкритому  судовому засіданні справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції в Хмельницькій області,  Полонського відділення Державної автомобільної інспекції, інспектора ВДАІ УМВС в Хмельницькій області по обслуговуванню Полонського району Маникіна М.М. про визнання не чинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

      30 квітня  2010 року ОСОБА_1  звернувся  з позовною заявою до  УДАІ УМВСУ в Хмельницькій області, інспектора ВДАІ УМВС в Хмельницькій області по обслуговуванню Полонського району Маникіна М.М.  в якій зазначає, що постановою від 25 березня 2010 року інспектор ДАІ притягнув його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 1 КУпАП за порушення Правил дорожнього руху – здійснення зупинки автомобіля ближче 10 метрів до виїзду з прилеглої території. Просить скасувати постанову про накладення на нього стягнення – штраф в  сумі 255 грн., а також поновити строк звернення до суду, оскільки він звертався до лікаря, тому вважає, що пропустив строк з поважної причини.

      В судовому засіданні позивач   позовні вимоги підтримує, вважає постанову незаконною, оскільки не вбачає порушення правил дорожнього руху в тому, що він зупинився лише для того, щоб знайти місце для паркування автомобіля. Коли вийшов з машини, до нього підійшов працівник ДАІ, та пояснив, що він порушив правила зупинки транспортного засобу, після чого склав протокол та виніс постанову про адміністративне правопорушення. Просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити.  

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що постанову винесено відповідно до вимог законодавства, ОСОБА_1 порушив правила зупинки, так як здійснив зупинку ближче ніж за 10 м. до виїзду з прилеглої території. Також просив суд звернути увагу на пропущений строк звернення позивачем до суду, оскільки довідка, надана позивачем свідчить лише про те, що ОСОБА_1 13.04.2010 року звертався до лікаря-стоматолога.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 25 березня 2010 року разом з позивачем їхав автомобілем у власних справах. Коли ОСОБА_1 по вулиці Київській в місті Полонному, здійснював розворот автомобіля, позивач вийшов з машини, в цей час до нього підійшов працівник ДАІ.

Суд, дослідивши матеріали  справи, заслухавши  учасників процесу, вважає,  що позов до задоволення не  підлягає з  наступних  підстав.

Судом  встановлено,  що 25 березня 2010 року  винесена  постанова  в  справі  про  адміністративне правопорушення  щодо ОСОБА_1 в  якій  зазначено, що 25.03.2010 р. о 10.40 год ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21061 д.н. НОМЕР_1 в м.Полонному по вул.Київській здійснив зупинку ближче ніж за 10 м. до виїзду з прилеглої території і  скоїв  адміністративне  правопорушення, передбачене  ч.1 ст.122 КУпАП, внаслідок чого на нього  накладено  стягнення у  вигляді штрафу в  розмірі 225 грн.

Підставою для винесення  постанови був  складений протокол про  адміністративне правопорушення, серія ВХ 129295  від 25.03.2010 р.

Відповідно до п.п. «и»  п. 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче  10  м  від  виїздів  з   прилеглих   територій   і безпосередньо в місці виїзду.

Факт зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 підтверджується його поясненнями, показами свідка ОСОБА_3, що дані під час судового розгляду, протоколом про адміністративне правопорушення та адміністративною постановою.

Відповідно до ст..71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

      Відповідно до ст..10 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

      З огляду на  встановлені обставини та правові положення суд вважає, що позивачеві копія постанови вручена з дотриманням встановлених строків, позивач не звернувся у встановлені строки за захистом свого права, позивач не надав доказів про те, що він пропустив строк звернення до суду з поважних причин, тому суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.  
       Керуючись ст.ст.9,11,71, 102,162 КАС України, суд

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Відмовити  ОСОБА_1 у поновленні  строку звернення до суду з позовом.  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції в Хмельницькій області,  Полонського відділення Державної автомобільної інспекції, інспектора ВДАІ УМВС в Хмельницькій області по обслуговуванню Полонського району Маникіна М.М. про визнання не чинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25 березня  2010 року,  серія „ВХ”,  № 030354   про накладення за ст.122 ч. 1 КУпАП штрафу в розмірі 255 грн. відмовити.    

       Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

       Постанова може бути оскаржена  до Львівського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Полонського районного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі і подання  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або шляхом подання апеляційної скарги  протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі.

    Суддя                                                                                                         Н.Горгулько

Постанова складена в повному обсязі 28 травня 2010 року.

    Суддя                                                                                                         Н.Горгулько