Рішення набрало чинності "___"_________20____р. Справа № 665/485/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації в особі представника Руденко І.С. звернувся до Чаплинського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 37616 грн. 80 коп.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що на підставі поданої в установленому порядку заяви, між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7953-к від 19.01.2017 року за яким останній отримав грошові кошти для будівництва житла у загальному розмірі 250 тис. грн. За умовами договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання - щоквартально сплачувати кошти на погашення кредиту та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитним коштами. Проте всупереч умовам договору ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконує, через що станом на 09.03.2021 року має заборгованість за довго ром у розмірі 37616 грн. 80 коп., яка складається з основного боргу по кредиту в розмірі 29312.28 грн., відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 6773.68 грн. та пеня в розмірі 1530.84 грн.

Оскільки вказаний договір кредиту було укладено в інтересах сім`ї відповідача ОСОБА_1 та за згодою дружини ОСОБА_2 , про що свідчить відповідна заява, а також договір кредиту забезпечений договором поруки від 19.01.2017 року №7953-п, укладений між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то внаслідок порушення зобов`язання зі сторони ОСОБА_1 , щодо своєчасної сплати грошових коштів на погашення кредиту та відсотків за його користування, Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості яка існує станом на 09.03.2021 року із боржника та поручителя - як за договором поруки, так і за нормами СК України.

До початку розгляду справи по суті, від позивача - Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації в особі голови Проніна О.Т. надійшла заява про зменшення суми позовних вимог, в якій позивач посилаючись на добровільну сплату частину коштів відповідачем в період після звернення до суду, відповідно до ст. 49 ЦПК України просив зменшити суму що підлягає стягненню з відповідачів до 32965 грн. 39 коп., що станом на 26.05.2021 року складається з основного боргу по кредиту в розмірі 32437.28 грн. та пені в розмірі 528 грн. 11 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу без участі представника позивача. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. В ході розгляду справи ним подано заяву про перенесення слухання справи у зв`язку з тим, що він проходить військову службу та наявність обставин які мають значення для правильного вирішення справи. В подальшому в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву із зазначенням обставин що мають значення для справи, до суду не надав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не подали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що на підставі поданої заяви ОСОБА_1 , між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ним, 19 січня 2017 року укладено кредитний договір №7953-к про надання кредитних коштів в розмірі 250 тис. грн.. зі сплатою 3% річних за користування кредитом, терміном на 20 років та призначенням для будівництва житла.

Вказаний договір укладено Жаровим К.В. в інтересах його сім`ї та за згодою дружини ОСОБА_2 , що підтверджується її заявою, відомостями про сімейний стан позивальника та довідкою про склад сім`ї.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту, між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 19 січня 2017 року укладено трьохсторонній договір поруки №7953-п, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язувався перед Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації, за виконання обов`язку ОСОБА_1 що витікають з договору кредиту №7953-к від 19.01.2017 року у повному обсязі.

Умовами договору сторони погодили, що кредитування розпочинається фондом після оформлення забезпечення зобов`язань, шляхом перерахування коштів на цілі, визначені в п.1.2 Договору та оплати будівельно-монтажних робіт виконавцю за заявою позичальника відповідно до актів виконаних робіт, підписаних виконавцем, головою кооперативу в межах сум визначених в актах виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання щодо видачі кредитних коштів ОСОБА_1 , Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації, згідно укладеного Кредитного договору виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1075 від 22.12.2016 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 96690 грн.; платіжними дорученнями №138 від 24.02.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 10069 грн.; платіжними дорученнями №172 від 03.03.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 11320 грн.; платіжними дорученнями №215 від 16.03.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 56600 грн.; платіжними дорученнями №230 від 29.03.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 19800 грн.; платіжними дорученнями №253 від 06.04.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 4615 грн.; платіжними дорученнями №324 від 26.04.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 22501 грн.; платіжними дорученнями №325 від 26.04.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 18892 грн.; платіжними дорученнями №420 від 30.05.2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 9400 грн.; платіжними дорученнями №528 від 04.07..2017 року та бухгалтерської довідки, відповідно до яких за ОСОБА_1 перераховано ТОВ «ГЕС-ОЙЛ» 113 грн., що в загальному розмірі становить 250 тис. грн., тобто у повному розмірі визначеному умовами договору від 19.01.2017 року.

У свою чергу, як вбачається з наданих позивачем документів, зокрема розрахунку боргу позивальника та бухгалтерської довідки, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором від 19.01.2017 року щодо своєчасної сплати кредитних коштів - щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом та сплати відсотків за користування кредитом - щомісячно до 15 числа місяця що настає за звітним періодом ,належним чином не виконував, через що у нього виникла заборгованість яка станом на 26.05.2021 року становить 32437 грн. 28 коп. та складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 32437 грн. 28 коп. та пені в розмірі 528 грн. 11 коп.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом та повернення кредитних коштів належним чином не виконує, що є порушенням умов кредитного договору.

Відповідно до п.2.3Договору позичальник (відповідач) зобов`язався погашати кредит, відсотки за користування ним та інші передбачені договором платежі в терміни та обсягах, що визначені договором та додатками.

У відповідності до розділу 5 договору кредиту від 19.01.2017 року, сторони також погодили, що за порушення термінів повернення кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Позивачем було направлено відповідачу та поручителю претензії про сплату заборгованості 04.03.2020 року та 10.08.2020 року, які були залишені без відповіді.

Так, в силу ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у ОСОБА_1 перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки він не в повному обсязі виконує прийняті на себе відповідно до договору № 7953-к від 19.01.2017 року зобов`язання, що є підставою для стягнення суми заборгованості за договором кредиту.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору кредиту від 19.01.2017 року сторонами узгоджено відповідальність за несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором шляхом сплати пені, тому в даному випадку також підлягає стягненню й пеня, відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Крім того як зазначено вище, 19 січня 2017 року між відповідачем, позивачем та ОСОБА_3 (Поручитель), було укладено договір поруки № 7953-п, відповідно до п.1.1, та п. 2.1.1 якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання зобов`язань боржника з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та пені. Відповідно до п. 2.3 Договору поруки від 19.01.2017 року поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов`язань.

Згідно ст.ст. 553-555 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що укладаючи договір кредиту та поруки 19.01.2017 року, між сторонами було досягнуто згоди щодо розміру кредиту, також повідомлено ОСОБА_3 про обсяг відповідальності за неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань договором кредиту, тому внаслідок неналежного виконання умов договору зі сторони останнього, ОСОБА_3 має відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 як солідарний поручитель. З наведеного випливає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Стосовно вимог до ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Так відповідно з наданих матеріалів справи, зокрема заяви ОСОБА_1 про отримання кредиту, встановлено що останній перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджено відомостями паспорта громадянина України як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , звернувся до обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації для отримання кредиту для будівництва житла по АДРЕСА_1 за погодженням з дружиною ОСОБА_2 , про що свідчить її підпис у відповідній графі заяви.

З довідки про склад сім`ї від 27.12.2016 року вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входить його дружина - ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 .

Вказані вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав кредит в інтересах своєї сім`ї та зі згоди другого з подружжя на отримання такого кредиту.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст.21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст.61 СК України, згідно із ч.3-ї якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.3 ст.61 СК України кореспондує ч.4 ст.65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст.65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Такий правовий висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №638/18231/15-ц та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.09.2020р. у справі № 425/926/16-ц.

При ухваленні даного рішення суд враховує, що з аналізу чинного законодавства України вбачається, що договір подружжя презюмується таким, що укладений в інтересах сім`ї, протилежне потребує належного спростування у встановленому законом порядку та відповідними доказами .

Оцінивши в сукупності надані суду та досліджені в судовому засіданні докази з урахуванням вимог ст.61, 65 СК України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №7953-к від 19.01.2017 року.

Позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що відповідач ОСОБА_1 припустився порушення умов кредитного договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідачі відзиву на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суду не надали, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7953-к від 19.01.2017 року, яка станом на 26.05.2021 року становить 32965.39 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 зазначається, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2270 грн підтверджується платіжним дорученням №1225 від 16.03.2021 та випискою про зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача суму понесених останнім судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2270 грн. у рівних частинах, а саме по 756,67 грн. із кожного відповідача.

На підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації /ЄДРПОУ 30245400, р/р № НОМЕР_4 , МФО 322313/ суму заборгованості за договором кредиту №7953-к від 19.01.2017 року, станом на 26.05.2021 року в розмірі 32965 /тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять/ гривень 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Херсонської обласної державної адміністрації /ЄДРПОУ 30245400, р/р № НОМЕР_4 , МФО 322313/ витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн. у рівних частинах, а саме по 756/сімсот п`ятдесят шість/ гривень 67 коп. із кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко