Справа № 522/9324/21

Провадження № 2/522/6820/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

03 червня 2021 року                                                                        м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури та Біляївської окружної прокуратури про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури та Біляївської окружної прокуратури про звільнення майна з-під арешту.

В позовній заяві позивач просить суд зняти арешт та припинити обтяження речових прав (реєстраційний номер обтяження: 7175770, зареєстроване: 14.05.2008) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме з всього майна (невизначене майно), накладений на підставі постанови старшого слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області від 11.11.2003 б/н, а також зняти арешт та припинити обтяження речових прав (реєстраційний номер обтяження: 8287551, зареєстроване: 12.12.2008 та реєстраційний номер обтяження: 8353036, зареєстроване 08.01.2009) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови прокуратури Одеської області від 24.03.2003 б/н.

В обґрунтування підвідомчості позовної заяви позивач посилається на п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2879/19, згідно якого спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Судом встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2007 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 210, ч. 2 ст. 366 КК України та на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 3 роки, з конфіскацією особистого майна та з конфіскацією майна одержаного злочинним шляхом.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.07.2008 вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.10.2009 вирок Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2007 змінено. Судове рішення про засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 209 КК України і ч. 2 ст. 210 КК України скасовано, справу закрито відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 6 КПК України. Пом`якшено покарання за ч. 5 ст. 191 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КПК України призначено покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 і ч.  2  ст.  366 КК України 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на три роки з конфіскацією майна, яке його власністю.

Отже, кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 було закрито лише за ч. 2 ст. 209 КК України і ч.  2 ст. 210 КК України, а за іншими переліченими статтями було ухвалено вирок суду, а відтак п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2879/19 не підлягає застосуванню для визначення підвідомчості даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

У п. 9 Перехідних положень КПК України від 2012 року вказано, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, питання про скасування арешту майна, який накладений в межах кримінальної справи, що вирішена в порядку КПК України 1960 року ухваленням вироку, повинно вирішуватися судом, що постановив цей вирок в порядку, визначеному КПК України, а не судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 186, 258, 260, 261,353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури та Біляївської окружної прокуратури про звільнення майна з-під арешту.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд його вимог віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду.

Суддя                                                                                        І.А. Павлик