Справа № 455/775/21

Провадження № 2/455/559/2021

УХВАЛА

02 червня 2021 року м.Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Кушнір А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

01.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія номер НОМЕР_1 , укладений 16.12.2020 та посвідчений приватним нотаріусом Мельничок С.Є. та зареєстрований за №773;

- витребувати нежитлове приміщення першого поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м., що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.

У відповідності до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача як фізичної особи.

Питання про відкриття провадження у справі на даний час не вирішено.

Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи та дії щодо демонтажу котла, водяного насоса, водяних та каналізаційних труб у приміщенні №6 котельні за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності житлова квартира АДРЕСА_2 . У будинку АДРЕСА_1 є квартира АДРЕСА_3 , приміщення загального користування - підвал та приміщення магазину. У приміщенні котельні знаходяться 5 котлів один з яких належить їй ( ОСОБА_1 ) та обслуговує її квартиру. Крім того через приміщення котельні проходять водяні труби та водяний насос, який постачає воду до її квартири. Також через дане допоміжне приміщення проходять каналізаційні труби. Вказує, що 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 старостинського округу Ляховича М.М. із заявою, в якій просив вирішити питання доступу до приміщення котельні, до якої нібито вона ( ОСОБА_1 ) його не допускає. В тій же заяві ОСОБА_2 зазначив, що придбав дане приміщення в Старосамбірського споживчого товариства на підставі договору купівлі продажу. 25 лютого 2021року в приміщенні колишньої Страшевицької сільської ради була розглянута вищезазначена заяв ОСОБА_2 на розгляді якої сам ОСОБА_2 присутній не був, а його інтереси представляв його батько ОСОБА_4 . Під час розгляду даної заяви ОСОБА_4 погрожував їй ( ОСОБА_1 ), що котли демонтує, оскільки планує там робити аварійний вихід з магазину. Дані погрози він висловлював в присутності її чоловіка, ОСОБА_5 та працівника поліції, які були записані на відеокамеру телефону. Побоюючись, що такі погрози ОСОБА_4 та ОСОБА_2 реально виконають, вона звернулась у Самбірське відділення поліції. За результатом розгляду її звернення у відділі поліції відповідач особисто пред`явив копію договору купівлі- продажу укладеного між Старосамбірським споживчим товариством та ОСОБА_2 на підставі якого останньому було продано нежитлове приміщення 1 поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м., що становить 3/100 нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Стверджує, що ОСОБА_2 неодноразово повідомляв, що по закінченню опалювального сезону він буде демонтовувати котли та труби і облаштує аварійний вихід, що вважає призведе до порушення її прав та завдасть значних збитків. Із змісту постанови Старосамбрського споживчого товариства №9 від 15 жовтня 2020 року вбачається, що відповідач звернувся до Старосамбірського споживчого товариства із заявою, в якій просив продати йому приміщення котельні для облаштування аварійного виходу.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви та підстави поданої заяви про забезпечення позову, вважаю, що у задоволенні такої слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч вищевказаним положенням ЦПК України заявником не обґрунтовано та не доведено, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову про який просить заявник (шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які будівельно-монтажні роботи та дії щодо демонтажу котла, водяного насоса, водяних та каналізаційних труб у приміщенні №6 котельні за адресою: АДРЕСА_1 ) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення та про витребування вказаного нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 .

Крім того, всупереч вищевказаним положенням ст.ст.12,81 ЦПК України до заяви про забезпечення позову заявником не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов. Зокрема, заявник не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_2 вживаються будь-які заходи з будівельно-монтажних робіт та дій щодо демонтажу котла, водяного насоса, водяних та каналізаційних труб у приміщенні №6 котельні за адресою:  АДРЕСА_1 .

При цьому, як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову та зафіксовано на відеозаписі доданому до заяви, погрози щодо демонтажу котлів висловлював батько відповідача – ОСОБА_4 , а не відповідач ОСОБА_2 . В той же час, заява не містить жодного доказу на підтвердження того, що наявні реальні факти, які вказують на вчинення саме відповідачем ОСОБА_2 дій, спрямованих на демонтаж котлів та іншого обладнання, про яке зазначено у позові.

Наведені заявником підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями.

Крім того, заявником не викладено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Слід зазначити, що згідно із ч.ч.1-5 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищенаведених норм цивільного процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача. Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Однак, жодних пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення заява не містить.

За таких обставин, суд не находить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 247, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 02 червня 2021 року.

Суддя                 А.В.Кушнір