Дата документу 02.06.2021 Справа № 333/3484/20

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 333/3484/20 Головуючий у 1-й інстанції: Круглікова А. В.

Провадження №22-ц/807/2125/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року                         м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаряПодліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовала тим, що 19 квітня 2019 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області 19 квітня 2019 року, про що складено відповідний актовий запис №281.

Від шлюбу у сторін дітей немає.

Після одруження вони переїхали жити до Німеччини. В період шлюбу ОСОБА_2 вів аморальний образ життя, принижував ОСОБА_1 , неодноразово підіймав на неї руку, постійно вживав наркотики.

Вказувала, що проживання однією сім`єю між сторонами фактично припинено, сторони тривалий час разом не проживають, спільного господарства не ведуть, подальше сумісне життя з відповідачем неможливе.

Враховуючи те, що збереження шлюбних відносин між сторонами неможливе, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд:

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 квітня 2019 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, актовий запис №281.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених у судовому рішенні обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року, скасувати та справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без розгляду, оскільки в судові засідання ОСОБА_1 не з`являлася з поважних причин. В судове засідання призначене на 16 лютого 2021 року в неї були ознаки ОРВІ, підвищена температура та вона контактувала з особою, яка була хвора на COVID-19, тому керуючись роз`ясненнями Ради суддів України від 11 березня 2020 року ОСОБА_1 на електронну адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя направила клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, а в судове засідання, призначене на 29 березня 2021 року ОСОБА_1 не з`явилася, оскільки з 28 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року вона перебувала на лікарняному у зв`язку із захворюванням «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», та через погане самопочуття та високу температуру вона не мала змоги повідомити суд про причини неявки. Наведене свідчить про те, що в даній справі відсутня одна з умов залишення позовної заяви без розгляду, а саме: відсутність поважних причин неявки до суду.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток ( а.с.82-86, 90, 92) до апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

На адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з тим, що наразі вона перебуває на лікарняному.

Колегія суддів, діючи у відповідності з вимогами ст.ст.371, 372 ЦПК України приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи за заявою ОСОБА_1 враховуючи, що вона належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що відповідно до до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції – протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у даній справі було відкрито 30 квітня 2021 року. (а.с. 74-75).

Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 17 суддів), тому призначити розгляд справи в строки, передбачені ч. 1 ст. 371 ЦПК України не має можливості.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 16 лютого 2021 року та на 29 березня 2021 року повторно, тобто другий раз поспіль, не з`явивилась, будь – яких повідомлень чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність від позивача до суду не надходило, а тому суд дійшов до висновку про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно частини першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, які беруть участь у справі.

Учасники справи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена при повторній неявці сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За цими нормами цивільного процесуального законодавства підставою залишення позовної заяви без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.

Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача без поважних причин та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частин першої, третьої-шостої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка – повідомлення – завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

За нормами ч. 4 ст. 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Судом установлено, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2020 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, закрито. Розгляд справи призначено по суті на 16 лютого 2021 року на 12 годину 45 хвили. (а.с. 49).

Згідно супровідного листа, що міститься в матеріалах справи, 17 грудня 2020 року вказану ухвалу було направлено на адреси учасників справи, для відома. (а.с. 46).

Згідно рекомендованого листа, що направлявся на адресу ОСОБА_1 та який було повернуто на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя без вручення, вбачається, що вказане поштове відправлення повернуте на адресу суду у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 53).

З протоколу судового засідання від 16 лютого 2021 року, вбачається, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи про дату, час і місце проведення засідання, не з`явилися у зв`язку з чим судом відкладено судове засідання на 29 березня 2021 року на 14 годину 15 хв. (а.с. 54).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером: 6905903061736, вбачається, що 01 березня 2021 року ОСОБА_1 особисто отримала повістку про виклик в судове засідання, призначене на 29 березня 2021 року на 14.15 год., що підтверджується її особистим підписом на поштвому повідомленні про вручення. (а.с. 55).

З протоколу судового засідання від 29 березня 2021 року, вбачається, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи про дату, час і місце проведення засідання, не з`явилися у зв`язку з чим суд дійшов висновку позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без розгляду. (а.с. 57).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишено без розгляду. (а.с. 58).

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка ОСОБА_1 за своїм позовом, будучи повідомленою належним чином про дату та час судового розгляду, в черговий раз не з`явилася в судове засідання та від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Водночас, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надала довідку №166 від 16.04.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна клініка Святого Миколая» з якої вбачається, що з 28 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у сімейного лікаря в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна клініка Святого Миколая» з діагнозом: «Коронавірусна хвороба. Covid-19. Гострий трахеїт. Легка течія» ( а.с. 68), яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ч. 3 ст. 367 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі.

При цьому, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазачає, що через погане самопочуття та високу температуру, вона не мала змоги повідомити суд про причини неявки.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги, що в судове засідання на 29 березня 2021 року позивачка ОСОБА_1 не могла з`явитися через хворобу, тому не можна вважати, що позивачка повторно не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Так, згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, зокрема роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Таким чином, з метою запобігання поширенню коронавірусу та попередження розповсюдження захворюваності на вказану гостру респіраторну інфекцію, учасникам справи рекомендовано скористатися своїм правом на відкладення розгляду справи та обґрунтовано сподіватися на таке відкладення, враховуючи його причину.

Вказані обставини спростовують висновки суду першої інстанції про повторну неявку позивача в судові засідання з необгрунтованих причин.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 16 грудня 1992 року "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Однією з аксіом цивільного судочинства є "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Крім того, слід зазначити, що залишення без розгляду позовної заяви із суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, є порушенням права на доступ до правосуддя, принцип якого проголошено ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо вона постановлена з порушенням норм процесуального права чи неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є передчасним. А тому, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року у цій справі, скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 04 червня 2021 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.