Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01 червня 2021 року                                                                                       справа № 580/927/21

   м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл” до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл” (далі – товариство, позивач) подало позов, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – Головне управління) від 15.09.2020 № 0000660901 та № 0000650901.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у період із 23.07.2020 по 31.07.2020 інспекторами відповідача проводилась фактична перевірка ТОВ “Вайріс Ойл”.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 09.08.2020 № 113/23-00-32-0122/14214124 за яким контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки та п.128-1.1 ст. 128 Податкового кодексу України відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 15.09.2020 № 0000660901 та № 000650901 про застосування штрафних санкцій у розмірі 120000 грн та 160000 грн відповідно.

Доводи відповідача гуртуються на відсутності у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів ТОВ “Вайріс Ойл”, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального із 01.04.2020 по 29.07.2020.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та не доведеними, оскільки у позивача відсутній обов`язок формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у період із 01.04.2020 по 29.07.2020, так як позивач не здійснював свою діяльність у цей період.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл” залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки, вказані у даній ухвалі.

19 березня 2021 року представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову та клопотання на виконання ухвали суду від 01.03.2021.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

27 квітня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на дату проведення фактичної перевірки, як і на дату винесення податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області було органом ліцензування роздрібної торгівлі пальним до повноважень якого належать контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування роздрібної торгівлі пальним.

Оскільки позивачем фактично допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки, то фактична перевірка позивача реально проведена та за її результатами складено акт від 09.08.2020 № 113/23-00-32-0122/14214124, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків, а саме винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо самих порушень, виявлених під час проведення фактичної перевірки, то відповідач зазначає, що ТОВ “Вайріс Ойл”, як розпорядник акцизного складу, не надав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального з 01.04.2020 по 29.07.2020 чим порушив норми підпункту 230.1.3 пункту 230.1 стаття 230 Податкового кодексу України за що до позивача і було застосовано штрафні санкції.

Також, відповідач наголосив, що наявність збоку позивача порушень норм чинного законодавства України, виявлених під час проведення перевірки контролюючим органом, а саме: за відсутності реєстрації витратомірів-лічильників та ревнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі повністю підтверджується матеріалами перевірки, дана обставина позивачем не спростована, чітких доводів, які б ставили під сумнів наявність даних порушень не наведені, належних доказів старостування виявлених порушень не надано, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

05 травня 2021 року позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що позивач не встановив до 01.04.2020 рівнеміри-лічильники з підстав невиконання підрядчиками своїх зобов`язань з форс-мажорних причин, а саме карантину встановленого у зв`язку із розповсюдженням короновірусної хвороби COVID-19. Постачальник позивача не міг доставити із Італії рівнеміри-лічильники, які придбані позивачем.

Таким чином, на момент проведення перевірки рівнеміри-лічильники не були встановлені, відтак позивач не міг подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, електронні документи, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників, тому твердження відповідача про недотримання позивачем у цій частині приписів Податкового кодексу України є передчасними.

Позивач також наголосив, що контролюючим органом також не враховано, що період із 01.04.2020 по 29.07.2020 позивач припинив свою діяльність у зв`язку із форс-мажорними обставинами, відтак у позивача відсутній обов`язок формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у період із 01.04.2020 по 29.07.2020.

18 травня 2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що необхідні для дотримання податкового законодавства рівнеміри-лічильники на території України не виробляються, тому альтернативи італійським на момент спірних правовідносин не було, відтак відсутні підстави стверджувати про протиправне винне діяння зі сторони позивача.

Відтак, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, позивач не міг до 01.04.2020 обладнати наявні у нього резервуари, тому вважає, що за таких обставин відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за правопорушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 стаття 230 Податкового кодексу України та пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, та відповідно як похідних від нього за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 стаття 230 Податкового кодексу України та пункту 21 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, пунктів 5-7 Порядку № 891, який визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Також, представник позивача наголошує, що Податковим кодексом України не визначається порядок реєстрації акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, а також не врегульовані на законодавчому рівні питання можливості призупинення реєстрації акцизного складу при виникненні форс-мажорних обставин.

Також, Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” не передбачає можливості призупинити дію ліцензії на право оптової торгівлі при виникненні форс-мажорних обставин.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл”  зареєстроване суб`єктом господарювання 06.05.1993, код ЄДРПОУ 14214124.

Посадовими особами відповідача у період з 23.07.2020 по 31.07.2020 проведено фактичну перевірку ТОВ “Вайріс Ойл” щодо дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: м. Черкаси, вул. громова, 167 за період з 01.01.2018 по 31.07.2020.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 113/23-00-32-0122/14214124 від 03.08.2020, в якому зроблено висновок про порушення ТОВ “Вайріс Ойл” положень діючого законодавства, а саме:

- частини 20 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року;

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;

- підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Відповідальність за вказані порушення передбачена:

- частиною 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року;

- пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України;

- пункту 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України.

15 вересня 2020 року на підставі акта фактичної перевірки № 113/23-00-32-0122/14214124 від 03.08.2020 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпукту 128.1.1 пункту 128.1 статті 128 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 00006540901 та № 0000660901, яким до позивача застосовано суму штрафу (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені акцизний податок на пальне у розмірі 160000 грн та 120000 грн відповідно.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Підпунктом пп. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15 С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Згідно із п. 128-1.1 та 128-1.3 ст. 128-1 Податкового кодексу України необладнання, та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Пунктом 12 підрозділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 18 підрозділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, норми пункту 128-1.1статті 128-1 цього Кодексу застосовуються: з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 22.11.2017 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів (далі – Порядок), пунктом 15 якого встановлено, що реєстрацією у Реєстрі розпорядників акцизних складів, акцизних складів, резервуарів, прийнятих в експлуатацію, витратомірів та рівнемірів у розрізі акцизних складів є прийняття надісланих розпорядником акцизного складу електронних документів для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 1-4 і 6 пункту 5 цього Порядку.

Наказом Міністерства фінансів України № 944 від 27.11.2018 затверджено формат даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, відповідно до якої встановлено, що реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм: довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка 1); довідки подаються окремо щодо кожного акцизного складу пального, основна Довідка 1 надсилається окремо щодо кожного акцизного складу пального одноразово; коригуючі довідки формуються і надсилаються протягом трьох календарних днів з дати виявлення помилки (помилок) у наданій у довідках інформації; коригуюча довідка подається не частіше одного разу на добу.

З наведеного слідує, що акцизні склади загальна місткість, яких не перевищує 1000 куб. метрів на території яких здійснюється зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі до 01.04.2020.

Відповідно за необладнання вищевказаних акцизних складів до 01.04.2020 п.128-1-1  ст. 128-1 ПК України передбачений штраф у розмірі 20000 за одиницю.

Слід зазначити, що у строк до 01.04.2020 позивач здійснив усіх дій для дотримання законодавства.

Як свідчать матеріли справи, з метою встановлення рівнемірів лічильників позивач уклав договір № 475 від 11.02.2020 із ТОВ “ТЕХНОТРЕЙД” (далі - постачальник) з поставки рівнемірів-лічильників. Позивач мав чинний договір та яким буде здійснена установка рівнемірів лічильників. Позивач 25.02.2020 отримав рахунок фактуру № 357 та 28.02.2020 оплатив його. Відтак, позивач мав законні очікування на отримання рівнемірів лічильників у сірок до 28.03.2021.

При цьому між позивачем та TOB “АЗС-СЕРВІС ПЛЮС” укладений договір за яким останній виконує роботи з обслуговування, ремонту, комплектацію обладнання АЗС.

З огляду на викладене позивач вчинив у розумні строки дії в метою дотримання податкового законодавства.

Однак, позивач більше ніж місяць чекав від постачальника необхідні рівнеміри-лічильники. Постачальник порушив умови договору № 475 від 11.02.2020 та у місячний строк не поставив придбані позивачем рівнеміри - лічильники.

З посиланням на форс - мажорні обставини, а саме пандемію коронавірусу Соvid - 2019 на території Італії, постачальник листом повідомив позивача про відсутність можливості поставити оплачені рівнеміри-лічильники додавши лист від Італійського виробника.

Отримавши листа від постачальника позивач призупинив свою господарську діяльність з метою уникнення податкових правопорушень.

Суд вважає, що вказана обставина була передбачуваною та перешкоджала позивачеві здійснити обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками.

Відтак, відсутні підстави стверджувати про протиправне винне діяння зі сторони позивача.

Законом України від 17.03.2020 № 530-ХІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів. України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-І9)” внесені зміни в ч.2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, яка наводить перелік форс-мажориих обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Відтак, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, позивач не міг до 01.04.2020 обладнати наявні у нього резервуари, тому суд погоджується з позицією позивача, що за таких обставин відсутні підстави для притягнення останнього до відповідальності за порушення п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ та 11.12 підрозділ 5 розділ XX Перехідних положень ПКУ, та відповідно, як похідних від нього за порушення за порушення п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПКУ, п. 21 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень ПКУ, пунктів 5, 6, 7 Порядку № 891.

При цьому слід звернути увагу, що Податковим кодексом України не визначається порядок реєстрації акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення, (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, а також не врегульовані на законодавчому рівні питання можливості призупинити реєстрацію акцизного складу при виникненні форс-мажорних обставин.

Також, Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкоголь напоїв, тютюнових виробів та пального” не передбачає можливості призупинити дію ліцензії на право оптової торгівлі пальним при виникненні форс-мажорних обставин.

Законом передбачено лише призупинення дії ліцензії у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Крім того, посилання відповідача на використання чотирьох паливо роздавальних колонок є необґрунтованим та не доведеним. На території позивача є дві колонки одна для ДП інша для А-92, які не використовуються. При цьому вказані колонки позивач не може зареєструвати Єдиному державному реєстрі, витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального, оскільки відсутні позитивні результати повірки на вказані колонки та позивач відповідно до своєї ліцензії займається оптовою торгівлею, тому відсутня необхідність у використанні колонок.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 15.09.2020 № 0000660901 на суму 120000 грн, то аналіз змісту пп. 230.1.3. п. 230.1 сі. 230 Податкового кодексу України свідчить, що дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, які підлягають передачі до органів ДПС формуються на підставі даних зареєстрованих в реєстрі рівнемірів -лічильників встановлених на місцях відпуск) пальною наливом.

Дані про фактичні залишки пального га про обсяг обігу пального, які підлягають передачі до органів ДПС формуються на підставі даних рівнемірів - лічильників встановлених на резервуарах, розташованих на акцизному складі та витратомірів - лічильників, якими повинні бути обладнані акцизні склади.

В разі відсутності витратоміра - лічильника, рівнеміра - лічильника зареєстрованого в Реєстрі подати звітність не можливо, оскільки відсутній пристрій який таку інформацію надасть.

Відтак, застосування санкцій за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що місять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового можливе інше у випадку, коли резервуари, що розташовані на акцизному складі були обладнані зареєстрованими в Реєстрі рівнемірами-лічильниками та на місці відпуску пального наливом встановлені витратоміри - лічильники, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем здійснювалася реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для накладення на позивача фінансових санкцій, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.09.2020 №0000650901 та № 0000660901 є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл” підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.09.2020 № 0000650901 та № 0000660901.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Вайріс Ойл” (18018, м. Черкаси, вул. Громова, 167, код ЄДРПОУ 14214124);

2) відповідач – Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.06.2021.

Суддя                                                                                                                          В.О. Гаврилюк