Постанова

Іменем України

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 638/633/18

провадження № 61-2420св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,

третя особа - начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області Буланий Олександр Аркадійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2018 року у складі судді Хайкіна В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, за участю третьої особи - начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області Буланого О. А., про визнання незаконним (протиправним) звільнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 26 жовтня 2017 року їй було вручено письмове попередження № 10-22-1859 від про зміну в організації виробництва і праці, зміну істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення.

Зі змісту зазначеного попередження, вона не зрозуміла про що конкретно її повідомив відповідач.

Відповідно до наказу начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області від 26 грудня 2017 року №144-к її звільнено із займаної посади головного спеціаліста сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення 29 грудня 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення є незаконним (протиправним), оскільки відповідачем порушена передбачена діючим трудовим законодавством процедура звільнення в порядку скорочення.

Відповідач не врахував її переважне право на залишення на роботі, її високу кваліфікацію, довготривалий стаж бездоганної та безперервної роботи, не запропонував зайняти вакантну посаду, яка відповідає її професійному рівню чи будь-яку іншу посаду, не отримав погодження профспілки про її звільнення.

Попередження про звільнення від 26 жовтня 2017 року має загальний характер і не містить будь-якої конкретної інформації про те, що посада, яку вона займала, підлягає скороченню або про те, що безпосередньо вона буде звільнена.

Посада, яку вона займала, фактично скорочена не була, виходячи з функціональних обов`язків, передбачених статтями 50, 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і відразу після її звільнення на цю посаду прийнято іншу особу, із значно меншим досвідом роботи та рівнем кваліфікації.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, просила суд: поновити її на роботі в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на посаді головного спеціаліста сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, допустивши негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі;

стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2017 року до 02 лютого 2018 року включно в розмірі 11 805,50 грн;

стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на її користь судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема щодо порушення відповідачем трудового законодавства під час його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення позивача за скороченням чисельності та штату працівників відбулося з додержанням вимог закону. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема щодо порушення відповідачем трудового законодавства під час його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; аргументи ОСОБА_1 про те, що попередження мало загальний характер та його отримали всі працівники відповідача є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що попередження про звільнення адресовано саме на її ім`я; суд першої інстанції правильно надав оцінку доказам, які підтверджують відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України; посилання позивача на те, що її звільнення відбулося без згоди профспілки спростовуються матеріалами справи, а саме - витягом з протоколу № 5 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників соціальної сфери України Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 22 грудня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належну оцінку тому, що роботодавець повідомив позивача про скорочення неналежним чином; всупереч статті 49-2 КЗпП України не запропонував працівнику іншу роботу за відповідною спеціальністю; під час звільнення відповідачем не враховано, що відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України позивач має переважне право залишитись на роботі, у разі скорочення чисельності та штату, як особа, якій до настання пенсійного віку залишилось менше 3-ох років; оцінка кваліфікації та продуктивності праці здійснювалась керівництвом суб`єктивно, з результатами оцінювання працівники ознайомлені не були. Вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій є не вмотивованими.

У квітні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначило, що вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки позивач виходить виключно із формальних та особистих міркувань, які не підтверджуються доказами та фактичними обставинами справи.

Зазначає, що переважне право у ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України відсутнє, оскільки ця норма закону підлягає застосуванню лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України проведено відповідачем з дотриманням вимог законодавства, зокрема положень 42, 49-2 КЗпП України.

На підставі викладеного відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 24 лютого 2009 року призначена на посаду головного бухгалтера відділення виконавчої дирекції Фонду в Фрунзенському районі м. Харкова; 01 липня 2013 року звільнена з посади за переведенням до відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Харкові; 02 липня 2013 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу адміністративно-господарської роботи та програмно-технічного забезпечення відділення виконавчої дирекції у м. Харкові в порядку переведення; 01 жовтня 2014 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат відділення у зв`язку зі зміною структури та організації праці тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення 3-го віку.

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 затверджено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції фонду - 188 штатних одиниць (а. с. 84).

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено та введено в дію з 01 січня 2018 року структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та затверджено до 01 листопада 2017 року штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві відповідно до структури та граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду (а. с. 85-86).

На виконання Постанови Правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», виконавча дирекція Фонду соціального страхування України в Харківській області наказом від 23 жовтня 2017 року № 574 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Харківській області» та наказом від 29 грудня 2017 року № 1076 «Про внесення змін до наказу від 23.10.2017 року № 574» затвердила граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області та його відділень у кількості 265 штатних одиниць (а. с. 88-89).

Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області листом від 29 вересня 2017 року № 01-11-1010 довів до відома голів первинних профспілкових організацій, начальників відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, що 12 вересня 2017 року правлінням Фонду соціального страхування України видана постанова «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» № 47, якою з 01 січня 2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, замість граничної чисельності працівників Фонду у 7988 штатних одиниць. Крім того, на виконання вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», попереджено про майбутні можливі зміни у структурі Фонду з 01 січня 2018 року та заплановане скорочення працівників, про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці (а. с. 73).

Харківську обласну організацію профспілки працівників соціальної сфери про зміни у структурі Фонду з 01 січня 2018 року та заплановані скорочення працівників, про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці, начальник Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області повідомив листом від 29 вересня 2017 №01-14-1014.

Згідно з постановою Президії Харківської обласної Ради профспілки працівників соціальної сфери України від 17 жовтня 2017 року № 63/6, прийнято до відома інформацію про зміни в структурі Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області її робочих органах та заплановані скорочення працівників з 01 січня 2018 року. Крім того, у разі звернення звільнених працівників постановлено вживати заходів в межах повноважень щодо захисту їх права на працю згідно з трудовим законодавством.

Наказом Управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області від 25 жовтня 2017 року № 83-к «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», введено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників управління та його відділень у кількості 265 штатних одиниць і зазначено, що у термін до 01 листопада 2017 року необхідно попередити працівників управління та його відділень про зміни в організації виробництва і праці, про зміну істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення, у термін до 01 листопада 2017 року ознайомити під підпис всіх працівників управління та його відділень з цим наказом (а. с. 94-95).

ОСОБА_1 26 жовтня 2017 року ознайомлена із наказом Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників» від 25 жовтня 2017 року № 83-к, під підпис (а. с.90-93).

Письмове попередження від 26 жовтня 2017 року № 10-22-1859 про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення, вручено ОСОБА_1 особисто, що підтверджує її власноруч проставлений підпис з зазначенням дати 26.10.2017 року (а. с. 97, зворотна сторона).

Роботодавцем проведено об`єктивний аналіз показників та обсягів виконуваної роботи працівниками, в порівнянні з результатами інших працівників за своїми діловими та особистими якостями ОСОБА_1 поступалася працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, про що свідчать: таблиця складових кваліфікаційних характеристик за посадою, особисті дані працівників сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення, таблиця визначення коефіцієнту професіональної участі у реалізації функцій та задач сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (а. с. 100-102).

Згідно з витягом з протоколу № 5 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників соціальної сфери України Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 22 грудня 2017 року, на якому була присутня ОСОБА_1 , ухвалено « ... надати згоду на звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з обов`язковим наданням гарантій і компенсацій передбачених чинним законодавством наступних працівників Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Харківській області ... ОСОБА_1…» (а. с. 241).

Відповідно до витягу з наказу «Про звільнення» від 26 грудня 2017 року № 144-к, вбачається, що на виконання наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 25 жовтня 2017 року № 83-к «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», у зв`язку з введенням з 01 січня 2018 року нового штатного розпису Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, ОСОБА_1 звільнено з посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 12).

ОСОБА_1 , під підпис, доведено розмір нарахованих сум остаточного розрахунку та вихідної допомоги; виплачено остаточний розрахунок та вихідну допомогу; видано витяг з наказу про звільнення та трудову книжку (а. с. 105-110, 112).

Згідно з наказом від 26 грудня 2017 року № 144-к, крім ОСОБА_1 були звільнені й інші працівники, кваліфікація і продуктивність праці яких була нижчою, ніж у решти.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема щодо порушення відповідачем трудового законодавства під час його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення позивача за скороченням чисельності та штату працівників відбулося з додержанням вимог закону. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (вивільнення працівників).

З огляду на частину першу статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною третьою статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Під час розгляду трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Із справи відомо, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Позивач у встановлений законом строк попереджена про майбутнє звільнення.

Письмове попередження про звільнення від 26 жовтня 2017 року № 10-22-1859, яке вручено позивачу під підпис, адресовано саме на її ім`я (а. с. 97).

На час звільнення позивача посаду, яку вона займала та чисельність працівників - скорочено, вакансії відсутні у всіх відділеннях відповідача, а не лише в тому, де працювала позивач (а. с. 103).

З огляду на статтю 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Роботодавцем проведено об`єктивний аналіз показників та обсягів виконуваної роботи працівниками, в порівнянні з результатами інших працівників за своїми діловими та особистими якостями ОСОБА_1 поступалася працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, про що свідчать: таблиця складових кваліфікаційних характеристик за посадою, особисті дані працівників сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення, таблиця визначення коефіцієнту професіональної участі у реалізації функцій та задач сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (а. с. 100-102).

Доказів на спростування необ`єктивності висновків роботодавця щодо визначення кваліфікації і продуктивності праці при скороченні позивач не надала.

Отже, суди встановивши, що у відповідача мали місце зміни в організації праці, відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача за скороченням чисельності та штату працівників, що підтверджується відповідними доказами, які містять матеріали справи, дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що під час звільнення відповідачем не враховано, що відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України позивач має переважне право залишитись на роботі, у разі скорочення чисельності та штату, як особа, якій до настання пенсійного віку залишилось менше 3-ох років не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що визначальним показником при скороченні є кваліфікація та продуктивність праці працівників, за результатами проведеної оцінки роботи, крім ОСОБА_1 наказом відповідача від 26 грудня 2017 року № 144-к, звільнені й інші працівники, кваліфікація і продуктивність праці яких була нижчою ніж у решти; ОСОБА_1 не доведено необ`єктивність її оцінки кваліфікації та продуктивності праці.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належну оцінку тому, що роботодавець повідомив позивача про скорочення неналежним чином; всупереч статті 49-2 КЗпП України не запропонував працівнику іншу роботу за відповідною спеціальністю, оскільки вони спростовуються доказами, які містять матеріали справи.

Доводи касаційної скарги про те, що оцінка кваліфікації та продуктивності праці здійснювалась керівництвом суб`єктивно, з результатами оцінювання працівники ознайомлені не були зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги проте, що судові рішення попередніх судових інстанцій є невмотивованими спростовуються змістом ухвалених судових рішень.

Незгода позивача із мотивуванням судового рішення не свідчить про його відсутність.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська