Ухвала

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 203/4524/19

провадження № 61-8983ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради (далі - КЖЕП «Південне» ДМР) про стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона з 20 грудня 2006 року займала посаду бухгалтера у КЖЕП «Південне» ДМР до 29 грудня 2012 року, після чого звільнена згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, проте повного розрахунку не отримала у день звільнення. 17 жовтня 2013 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про задоволення її позову та стягнено з КЖЕП «Південне» ДМР на її користь середній заробіток за час затримки при розрахунку в сумі 40 938,56 грн. 26 грудня 2013 року Апеляційним судом Дніпропетровської області частково скасовано вказане рішення та змінено суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на 41 190,10 грн, проте рішення суду залишається не виконане, а КЖЕП «Південне» ДМР перебуває в стадії ліквідації. Оскільки за статутом засновником КЖЕП «Південне» ДМР є Дніпровська міська рада, тому в силу статті 77, частини сьомої статті 77 Господарського кодексу України саме міська рада несе відповідальність за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства і зобов`язана сплатити невиплачену суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 41 190,10 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вимоги позивача, як кредитора боржника (КЖЕП «Південне» ДМР), задоволені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 41 1490,10 грн, тому задоволення вимог кредитора боржника та черговість такого задоволення має розглядатися у межах процедури банкрутства КЖЕП «Південне» ДМР, яке на момент розгляду цієї справи не є припиненим шляхом ліквідації, а не шляхом задоволення вимог засновником кредитора в особі міської ради.

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів в розмірі 41 190,10 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилання на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради про стягнення грошових коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик