Ухвала

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 643/16773/19

провадження № 61-6157ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селінг», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каримова Нелля Сабіровна, про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог та ухвалених судових рішень

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк») ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селінг» ( далі - ТОВ « Естейт Селінг») третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каримова Нелля Сабіровна (далі - приватний нотаріус Каримова Н. С.), про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Московського районного суду

м. Харкова від 12 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селінг», посвідчений 30 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Каримовою Н. С., зареєстрований у реєстрі за № 3596. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого

2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху, надано заявнику строк до 21 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї хвали, для подання до Верховного суду доказів на підтвердження повноважень представника АТ КБ «ПриватБанк», касаційної скарги у новій редакції відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення та сплати судового збору.

Залишаючи без руху касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», Верховний Суд роз`яснив заявнику положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, частин першої та третьої статті 411 ЦПК України, а також статті 390 ЦПК України.

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого

2021 рокуу новій редакції, підписана представником за довіреністю - адвокатом

Сокуренком Є. С. та квитанція про сплату судового збору.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 11 березня 2021 року, що підтверджується відомостями штрихкодового ідентифікатора конверту з апеляційного суду.

За змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення прощенного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ураховуючи наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню.

Як на підставу касаційного оскарження, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перевіряючи наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає їх необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави вважати, що посилаючись на зазначену підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробив апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував суд апеляційної інстанції не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій лише в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. За відсутності належного обгрунтування підстав касаційного оскарження, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня

1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain»

від 19 грудня 1997 року).

Не усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду

від 29 квітня 2021 року, відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України є підставою вважати її неподаною, а тому вона підлягає поверненню заявникові.

Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селінг», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каримова Нелля Сабіровна, про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик