Справа № 2-32/10            

               РІШЕННЯ          

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

18 травня 2010 року                                      Цюрупинський районний суд

                                                                                                                    Херсонської областi

в складi: головуючого суддi                                  Лебедя І.П.

при секретарi                                                   Орловій О.С

за участю позивачки                             ОСОБА_3

представника відповідача                         ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залi суду в м. Цюрупинську цивільну  справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання  договору дарування недійсним та поновлення пропущеного  з поважної причини строку позовної давності для звернення до суду,-

                        ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5  про визнання договору дарування частини жилого будинку від 07.04.1993р.  недійсним та поновлення пропущеного  з поважної причини строку позовної давності для звернення до суду.

    В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і пояснила, що 07.04.1993 р. вона подарувала своєму онуку ОСОБА_5 44/100 будинку АДРЕСА_1 договір дарування було нотаріально посвідчено. Перед укладанням договору дарування вона з онуком домовилася, що останній буде доглядати її до смерті, надавати матеріальну допомогу і допомагати в лікуванні. Ці умови відповідач виконував, але після смерті в ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_2-батька відповідача, відповідач перестав з нею спілкуватися, матеріально не допомагає, вона отримує пенсію в розмірі 680 грн., якої їй не вистачає. Вона вважає, що відповідач навмисно ввів її в оману при укладенні договору дарування, тому просить договір дарування визнати недійсним, поновити пропущений строк позовної давності, оскільки вона людина похилого віку, хворіє, і не мала можливості своєчасно звернутися до суду.

            В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав і пояснив,  що 07.04.1993 р. він отримав від своєї бабусі ОСОБА_3 у дарунок  44/100 будинку АДРЕСА_1 договір дарування було нотаріально посвідчено. Ніякої домовленості щодо довічного утримання бабусі перед укладенням договору дарування не було. Ініціатива щодо дарування частини будинку виходила від бабусі, єдине, що вона просила, це газифікувати подарований йому будинок. Він замовив необхідну документацію, оплатив всі роботи по газифікації будинку, більш того,  в 2006 році  за його рахунок були виконані роботи по газоконвекторному опаленню будинку. Він, незважаючи на те, що ніякої домовленості між ним і бабусею щодо її довічного утримання не було, завжди матеріально допомагав позивачці, ремонтував за свій рахунок електропобутову техніку, до проведення конверторного опалення привозив вугілля і т.і., тобто допомагав їй як своїй бабусі. Після смерті його батька в ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка звинуватила його, його матір ОСОБА_7, лікарів у смерті свого сина-його батька. Вона писала скарги у різні установи із звинуваченням близьких родичів і лікарів у смерті його батька, і з цих підстав позивачка  відмовилася спілкуватися з ним, з його матір*ю, іншими родичами,  також відмовилася приймати від нього необхідну допомогу як матеріальну, так і у вигляді проведення необхідних робіт по утриманню будинку, і з метою помсти за смерть батька звернулася до суду з цим позовом. Позивачка проживає у спірному будинку, він не має намірів щодо її виселення, готовий надавати і в подальшому необхідну допомогу, якщо позивачка таку допомогу від нього буде приймати.

    Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову із-за відсутності передбачених законодавством підстав, а також з мотивів пропуску

строків позовної давності без поважних причин.  

    Свідок ОСОБА_8 суду показала, що позивачка є її сусідкою, вони часто спілкуються. Після смерті сина позивачки-ОСОБА_2 вона стала часто приходити до позивачки, допомагати їй по господарству. Вона знає, що позивачка давала онуку ОСОБА_5 гроші на скати до автомобіля, акумулятор, на установку паркана. Дома у позивачки онука ОСОБА_5 вона ніколи не бачила, і ОСОБА_3 їй не говорила, що онук до неї приходить і допомагає їй.

    Свідок ОСОБА_9 суду показала, що позивачка є її  матір*ю, а відповідач-її племінник. Їй відомо, що в 1993 році мати подарувала частину будинку онуку ОСОБА_5, при цьому ініціатором укладення договору дарування була сама позивачка. Перед укладенням договору дарування була розмова, що син позивачки Геннадій і онук ОСОБА_5 проведуть газ до будинку, що і було зроблено відразу ж після укладання договору дарування. Потім приблизно у 2006 році за рахунок відповідача були виконані роботи по газоконвекторному опаленню будинку, відповідач допомагав позивачці по господарству, привозив вугілля. Після смерті у 2007 році сина позивачки ОСОБА_2, позивачка посварилася зі всіма родичами, вона не знає, які на теперішній час відносини позивачки з відповідачем.  

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що позивачка є свекрухою, а відповідач-її син. Їй відомо, що в 1993 році позивачка за власною ініціативою подарувала частину будинку сину ОСОБА_10, при цьому ніяких умов при укладенні договору дарування позивачка не висувала. Без умов було зрозуміло, що всі родичі в міру своїх можливостей будуть допомагати позивачці як близькій людині. Син ОСОБА_10 в 1993 році і в 2006 році оплатив за свій рахунок роботи по газифікації і газоконвекторному опаленню будинку, всі вони, як могли, допомагали позивачці. Але після смерті у 2007 році її чоловіка ОСОБА_2-сина позивачки, позивачка  звинуватила відповідача, її, лікарів у смерті свого сина-її чоловіка. Вона писала скарги у різні установи із звинуваченням близьких родичів і лікарів у смерті її чоловіка, і з цих підстав позивачка  відмовилася спілкуватися з онуком ОСОБА_5, іншими родичами,  також відмовилася приймати від ОСОБА_5  необхідну допомогу як матеріальну, так і у вигляді проведення необхідних робіт по утриманню будинку.

    Заслухавши пояснення сторін і представника,  свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши отримані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що 07.04.1993 р. позивачка  подарувала своєму онуку ОСОБА_5 44/100 будинку АДРЕСА_1 договір дарування було нотаріально посвідчено, при цьому домовленості щодо довічного утримання позивачки під час укладення договору дарування не було. Ініціатива щодо дарування частини будинку виходила від позивачки, на прохання якої відповідач замовив необхідну документацію, оплатив всі роботи по газифікації будинку. Крім того, за власною ініціативою відповідачем  в 2006 році  за його рахунок були виконані роботи по газоконвекторному опаленню будинку. Відповідач, незважаючи на те, що ніякої домовленості між ним і позивачкою щодо її довічного утримання не було, завжди матеріально допомагав позивачці, ремонтував за свій рахунок електропобутову техніку, до проведення конверторного опалення привозив вугілля і т.і., тобто допомагав їй як своїй бабусі. Після смерті батька відповідача-сина позивачки в ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка звинуватила відповідача, його матір ОСОБА_7, лікарів у смерті свого сина-його батька. Позивачка писала скарги у різні установи із звинуваченням близьких родичів і лікарів у смерті його батька, і з цих підстав позивачка  відмовилася спілкуватися з відповідачем,  з його матір*ю, іншими родичами,  також відмовилася приймати від відповідача  необхідну допомогу як матеріальну, так і у вигляді проведення необхідних робіт по утриманню будинку.  

               Враховуючи, що на час укладення договору діяли положення ЦК України 1963 року, то суд застосовує при вирішенні виниклого спору чинне на той час законодавство.

               Відповідно до ст. 243 ЦК України 1963 року за договором дарування одна сторона передає безоплатно іншій стороні майно у власність.

               Відповідно до положень  ч.1 ст. 57 ЦК України 1963 року угода укладена  внаслідок обману може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.

 Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачка правильно сприймала істотні умови договору дарування, не надала доказів того, що спірний договір дарування укладався нею внаслідок навмисного введення її в оману відповідачем, а позов заявлено внаслідок виникнення між сторонами недоброзичливих стосунків, тому у задоволенні позову слід відмовити.  

  Відмовляючи у задоволенні позову суд не визнає причини пропуску позивачкою строку позовної давності поважними і не поновлює його. Цей висновок суду базується на тому, що позивачка мала можливість на протязі майже двох десятиліть звернутися до суду з позовом, не навела доказів наявності у неї таких захворювань, які заважали б їй вчасно   підготувати позов і звернутися до суду.  Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків  недійсності нікчемного правочину, право на пред*явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність встановлена для відповідних позовів  законодавством, що діяло раніше. Так, відповідно до  положень ст. 71 ЦК України 1963 року було встановлено загальний трирічний строк позовної давності, який підлягав застосуванні при розгляді справ зазначеної категорії.

            Керуючись  ст.ст. 10,60, ч.3 ст. 209, 212 - 215 ЦПК України, ст. 41, ч.1 ст. 57, 243 ЦК  України 1963 року,   п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

     Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5  про визнання договору дарування частини жилого будинку від 07.04.1993р. і посвідченого державним нотаріусом 07.04.1993 р. за реєстровим № 4735  недійсним та поновлення пропущеного  з поважної причини строку позовної давності для звернення до суду.

    На рiшення протягом десяти днiв з дня  його проголошення  може бути подано заяву про апеляційне оскарження до апеляцiйного суду  Херсонської області  через Цюрупинський районний суд. Апеляційна скарга подається в тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                     І.П.Лебідь