ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/174/21 Номер провадження 33/814/293/21Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М.,

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

при секретарі – Гнатюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2021 року,

у с т а н о в и л а:

Постановою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2021 року відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 визнано винним та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави 454 гривні 00 копійок судового збору.

Постановою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2021 року внесено виправлення до резолютивної частини постанови суду від 12 березня 2021 року по справі № 545/174/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 130 КУпАП вірно зазначивши суму штрафу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 що становить «10200 грн». В іншій частині текст постанови залишено без змін.

Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом порушено норми процесуального права, оскільки судове засідання було проведене без його участі.

Місцевий суд не звернув увагу на його клопотання про перенесення розгляду справи та не з`ясував думку сторони захисту з приводу строку, необхідного для підготовки до захисту і необхідності відкладення розгляду справи та розглянувши справу без його участі, позбавив його права на судовий захист.

Вказував, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та не керував транспортним засобом в такому стані.

Зазначав, що процес спілкування з працівники поліції, процес оформлення протоколу фіксувалось на нагрудну камеру працівників поліції.

Також вказував, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, а саме: не зазначено місце проживання/перебування свідків, до протоколу додано відео з нагрудної камери, яке відсутнє в матеріалах справи, неналежно оформлені пояснення свідків та не додано акт огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Вважає, що вказаний адміністративний матеріал не міг бути призначений до судового розгляду та підлягав поверненню на доопрацювання.

Разом з тим зазначав, що не вживає наркотичні засоби та не перебуває на обліку про що свідчить довідка нарколога з Поліклінічного відділення від 22 березня 2021 року.

Ураховуючи викладене, прохав скасувати постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2021 року та прийняти нову, задовольнивши апеляційну скаргу.

Крім того у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що під час складання протоколу працівниками поліції, він телефонував на лінію 102 зі скаргою на дії працівників поліції та зазначав, що він не відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КпАП України, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи, без урахування та перевірки пояснень особи, що притягується до відповідальності, без виклику працівників поліції, які складали матеріали даного провадження стосовно   ОСОБА_1 , прийняв рішення про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення.

В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків.

Однак, суд апеляційної інстанції, не може погодитися з висновком місцевого суду, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2020 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає дійсності.

Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння також підтверджується поясненнями свідків.

Пунктом 15 Наказу МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються пояснення свідків правопорушення.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

Згідно п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони та здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим.

Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт вимоги проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я.

При цьому із пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які містяться у матеріалах справи, не можна зробити висновку, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки пояснення є шаблонними, та не містять даних, які б вказували від якого саме огляду та способу проходження відмовився водій.

Разом з тим відео з нагрудної камери АА-00799, яке долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутнє в матеріалах справи.

Згідно відповіді НПУ ДПП УПП у м. Києві №16462/41/11/4/02-2021від 06 травня 2021 року, відеозаписи із нагрудних камер (відео реєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 не збереглися, у зв`язку з обмеженими строками зберігання.

Крім того з відповіді начальника УОАЗОР ГУНП у м. Києві НПУ від 21 квітня 2021 року №650/125/12/01-2021 вбачається, що 27 грудня 2020 року у базі даних Інформаціного порталу НПУ зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 , а саме скарга на працівників патрульної поліції у якій зазначено, що він не відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння.

Ураховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими, постанова судді районного суду є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2021 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення   ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду                                                        Л.М. Хіль