Справа № 159/3607/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.

Провадження № 22-ц/802/500/21 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

представника позивача - Кузіна Є. В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року,

                                        В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 04 вересня 2008 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VOKVGA0000001674, згідно умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 20 856,90 доларів США на термін до 04 вересня 2018 року, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Позивач вказував, що він свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Проте, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого станом на 26 травня 2015 року у неї утворилась заборгованість на загальну суму 22 753 доларів США, яка складається з: 17 708,54 доларів США – заборгованість за кредитом; 1 528,72 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 393,86 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 027,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,83 доларів США - штраф (фіксована частина); 1 082,91 доларів США - штраф (процентна складова).

Ураховуючи наведене, позивач АТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № VOKVGA0000001674 від 04 вересня 2008 року у загальному розмірі 22 753 доларів США та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач АТ КБ «Приватбанк», вважаючи оскаржуване рішення таким, що ухвалене судом внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.

Вказував, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором є помилковими та не узгоджуються із наявними у справі доказами, які підтверджують факт укладення кредитного договору з відповідачем та отримання нею кредитних коштів, що також підтверджується судовими рішеннями, і ця обставина доказуванню не підлягає. Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором повністю підтверджується розрахунком заборгованості та іншими документами, наявними в матеріалах справи. Тому вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , покликаючись  на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду шляхом доповнення її аргументами, про які зазначено у пунктах 1 та 2 цієї апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним № VOKVGA0000001674 від 04 вересня 2008 року у загальному розмірі 22 753 доларів США є правильними. Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не взяв до уваги її аргументи щодо передчасності стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю досудової вимоги банку, як це було передбачено пп. б п. 2.3.3. кредитного договору та крім того, суд не надав мотивовану оцінку її аргументу щодо не наданих документів в оригіналі для суду та ухилення позивача від подання експертам необхідних матеріалів для проведення судово-технічної експертизи документу, призначеної ухвалою суду від 22 червня 2020 року у цій справі. Тому вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення безпідставно не навів у мотивувальній його частині наведені нею обґрунтовані аргументи безпідставності заявленого позивачем позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ КБ «Приватбанк» просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, апеляційна скарга позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2008 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VOKVGA0000001674 (а.с.9-15, том 1).

Згідно із частинами 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, факт укладення кредитного договору сторонами по справі не оспорюється та підтверджується відповідними судовими рішеннями (а.с.129-133, 134-138, том 2).

Так згідно умов вказаного договору позивач зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 856,90 доларів США на термін до 04 вересня 2018 року, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та виписки по кредитному рахунку відповідача, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на 26 травня 2015 року у неї утворилась заборгованість на загальну суму 22 753 доларів США, яка складається з: 17 708,54 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 528,72 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 393,86 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 027,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,83 доларів США - штраф (фіксована частина); 1082,91 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с.4-8 том 1, 232-236 том 2).

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вважав, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором позивачем не підтверджений належними та допустимими доказами та вказував, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. При цьому суд покликався на висновок експерта № 207/16 від 22 січня 2016 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, з якого слідує, що розмір заборгованості за даним кредитним договором документально не підтверджений (а.с.2-75, том 2). З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведено наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, а саме - суми отриманого кредиту, тіла кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк».

Однак, такі висновки суду є помилковими.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підписуючи кредитний договір та зміни до нього, позичальник погодилася з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і неустойки за користування кредитом в строки, встановлені цим договором. При цьому підписанням даного договору позичальник висловила свою обізнаність з діючими тарифами банку та обов`язковими платежами, передбаченими договором та чинним законодавством України.

Заперечуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 вказувала про те, що наданий банком розрахунок не відповідає дійсності, оскільки нею здійснювались оплати, які в ньому не відображені. Крім того, вказувала на неправильність нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2015 року у цій справі була призначена судово-економічна експертиза. Висновком вказаної експертизи судовим експертом зазначено про неможливість підтвердження розміру заборгованості за договором від 04 вересня 2008 року із відповідними додатками до нього.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).

Вказаний висновок експерта колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він суперечить встановленим у справі обставинам.

Як вбачається із згаданого висновку, в його основу експерт першочергово закладав відсутність документальних підтверджень: розміру заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № VOKVGA0000001674 від 04 вересня 2008 року станом на 26 травня 2015 року; розрахунків за кредитними коштами позичальника та видачі кредиту на суму 5 102 доларів США, нарахування та сплати процентних та комісійних доходів; зарахованих коштів сплачених позичальником по кредитному договору; документів щодо заборгованості за кредитним договором з додатками до нього, щодо тіла кредиту, процентів, враховуючи трьохрічний строк позовної давності та пені і штрафів, враховуючи річний строк позовної давності. При цьому поза увагою експерта залишилась та обставина, що ОСОБА_1 не заперечувалось отримання кредитних коштів у розмірі 20 856,90 доларів США. Відповідач зазначала, що кредитні кошти отримала не в іноземній валюті, а гривневому еквіваленті, що, на її думку, суперечить умовам договору. Також відповідач не заперечувала, що підставою укладення в подальшому додаткової угоди від 25 жовтня 2013 року до кредитного боргу було бажання реструктуризувати існуючу заборгованість за доларовим кредитом у розмірі 1 486 доларів США. Згідно вказаної додаткової угоди п. 8.1. кредитного договору був викладений в іншій редакції та у якому зазначено про видачу відповідачу кредитних коштів у вигляді не відновлювальної лінії у розмірі 26 836,06 доларів США внаслідок чого відбувся перерахунок заборгованості. Відповідно ОСОБА_1 не заперечувала, що фактично кошти в іноземній валюті нею отримувались.

Відповідач отримавши кошти за договором у вересні 2008 року, а також після підписання додаткової угоди до кредитного договору, здійснювала платежі на виконання умов кредитного договору з врахуванням внесених змін, чим фактично схвалювала усі умови вказаної додаткової угоди.

Як кредитний договір так і додаткова угода є чинною та у передбаченому законом порядку не визнавались недійсними.

ОСОБА_1 не оскаржувала основний договір та додаткову угоду до нього, з підстав їх безгрошовості, або ж з підстав порушення норм Закону чи її прав при їх укладенні.

Крім того, висновки експерта спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема: заявою на видачу готівки № 205 від 04 вересня 2008 року, яким підтверджується перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 20 000 доларів США, еквівалент у гривнях 97 014 грн, ордером-розпорядженням на видачу кредиту від 04 вересня 2008 року (а.с.16, том 1)

Видача та отримання готівки була здійснена банком у відповідності до п. 2.1. кредитного договору від 04 вересня 2008 року.

Таким чином, вказуючи про невідповідність поданого банком розрахунку, існуючій в дійсності заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала жодного належного та допустимого доказу, який би такий розрахунок спростував, при тому, що нею не заперечувався факт невиконання взятих за кредитними договором та додатковою угодою зобов`язань.

ОСОБА_1 не подано власного розрахунку заборгованості за кредитним договором.

За тривалий період часу ні відповідач, ні її представник не обґрунтували та не довели, які проведені ОСОБА_1 платежі не враховані банком при нарахуванні існуючої заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів вважає що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 зроблені передчасно без врахування всіх обставин справи, у зв`язку  з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

З вимог позовної заяви, доводів апеляційної скарги, наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що станом на 26 травня 2015 року у ОСОБА_1 існує кредитна заборгованість 22 753 доларів США, яка складається з: 17 708,54 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 528,72 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 393,86 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 027,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, а також штрафи відповідно до договору: 11,83 доларів США - штраф (фіксована частина); 1082,91 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с.4-8 том 1, 232-236 том 2).

Як вбачається з даного розрахунку пеня та штрафи в порушення вимог ст. 192, 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» нараховані в іноземній валюті. При цьому позивачем не надано розрахунку вказаних сум в національній валюті. За таких обставин у стягнення даних складових заборгованості слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, не підлягають до задоволення вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії за користування кредитом, оскільки як основним договором так і додатковою угодою не передбачено можливості стягнення такої комісії. Так у п. п. 1.1., 8.1. кредитного договору, п. 8.1. додаткової угоди визначено винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00%.

За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

За змістом позовної заяви та умов кредитного договору вбачається, що нарахована банком комісія є фактично комісійною винагородою за надання фінансового інструменту згідно з п. п. 1.1., 8.1. кредитного договору

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог позивача щодо наявності правових підстав для стягнення такої комісії.

Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог АТ КБ «Приватбанк» та стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №VOKVGА0000001674 від 04 вересня 2008 року у розмірі 19 237,26 доларів США, яка складається з 17 708,54 доларів США – заборгованість за кредитом та 1528,72 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалюється нове рішення про часткове задоволення позову банку, тому апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 щодо зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду, яким було відмовлено у позові банку до неї, шляхом доповнення її аргументами, про які зазначено у п. п. 1 та 2 цієї апеляційної скарги, слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційним судом у даній справі ухвалюється нове рішення суду про часткове задоволення позову банку, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягають до стягнення понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 654 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 5 481 грн, а всього 9 135 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд   

                                                   У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VOKVGА0000001674 від 04 вересня 2008 року в розмірі 19 237,26 доларів США, яка складається з 17 708,54 доларів США – заборгованість за кредитом та 1528,72 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 9 135 гривень сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді: