ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/929/20 Номер провадження 22-ц/814/1257/21Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у складі судді Шарової-Айдаєвої О. О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх рідний брат ОСОБА_5 .

З метою отримання у спадщину після смерті брата права на земельну частку (пай) розміром 5,1 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290687 вони звернулися до Новосанжарської ДНК із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.

Отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1585/02-31 від 08.08.2017, вони довідалися, що померлому ОСОБА_5 на праві власності не належить земельна частка (пай) відповідно до вказаного сертифіката.

На адвокатський запит ГУ Держгеокадастру у Полтавській області направило лист від 15.11.2017 № 0-16-0.32-1154/113-17, разом з яким позивачі отримали копію договору дарування, посвідченого 02.06.2000 Новосанжарською державною нотаріальною контрою, реєстраційний номер 1835, предметом якого є дарування сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 (дарувальник) ОСОБА_4 (обдарований).

Оскільки у вказаній копії договору був відсутній підпис дарувальника ОСОБА_5 , позивачі звернулися до суду із позовом про визнання договору недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, а саме: вимог щодо письмової форми правочину, безпосередньо, через відсутність підпису сторін у договорі, а також вимог щодо вільного волевиявлення учасника правочину й відповідності його внутрішній волі.

Вказували, що їх брат ОСОБА_5 жодного разу не говорив їм, що укладав будь-який договір, що стосується відчуження права на земельну частку (пай).

Посилаючись на викладене, просили суд визнати недійсним договір дарування від 02.06.200, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Корнєєвим В. В., зареєстрований у реєстрі за № 1834.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду мотивовано безпідставністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги вказують, що місцевим судом не було враховано письмові докази та пояснення свідків, які підтверджують, що ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 земельну ділянку у тимчасове користування, договору дарування з ОСОБА_4 не укладав та планував скласти заповіт на свою сестру ОСОБА_3 та брата ОСОБА_2 .

Зазначають, що померлий ОСОБА_5 постійно лікувався у лікаря невропатолога та психіатра у зв`язку з отриманими травмами в результаті ДТП, після яких він часто не орієнтувався в простих життєвих ситуаціях та не міг зрозуміти значення своїх дій, а тому не міг укласти договір дарування з ОСОБА_4 та розуміти наслідки його укладення.

Такі обставини повинні перевірятися нотаріусом та в разі виникнення сумнівів щодо дієздатності особи належним чином з`ясовуватися.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду залишити без змін.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали відповідь на відзив, у якій вважають доводи відзиву такими, що не дають підстав для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, яка визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України).

По справі встановлено, що згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290687 від 31.07.1997 ОСОБА_5 належало право на земельну частку (пай) розміром 5,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Пархоменка, розташованого на території Богданівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 40).

Згідно з договором дарування від 02.06.2000, посвідченим державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Корневим В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1834, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар право на земельну частку (пай) площею 5,1 в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290687 від 31.07.1997 (а.с. 93).

Про укладений договір дарування у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0290687 у розділі «Зміни, які вносяться до сертифіката у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай)», внесено відомості про те, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 02.06.2000 (а.с. 40 зворотній бік).

20 грудня 2001 року ОСОБА_4 видано Державний акт серії ІV № 060431 на право приватної власності на землю, до складу якої також увійшла і земельна ділянка, право на яку було посвідчено сертифікатом серії ПЛ № 0290687.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що видано свідоцтво про смерть від 04.11.2016 серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

 Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 5 ЦК України встановлен о, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні правовідносини з приводу оспорюваного договору дарування від 02.06.2000 регулюються нормами ЦК Української РСР 1963 року, які діяли на момент його укладення.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають (частини перша, друга статті 42 ЦК УРСР).

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (частина перша статті 45, частина перша статті 47 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 243 ЦК Української РСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договір дарування опосередковує перехід майна від однієї особи до іншої, при цьому дарувальник і обдарований є юридично рівноправними суб`єктами.

Для договору дарування необхідна наявність взаємного волевиявлення сторін, без якої цей договір не вважається укладеним.

За правилами статей 244, 227 ЦК УРСР договір дарування нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Як вбачається з висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 10.02.2021 № 2768 підпис у графі «даритель» в оригіналі договору дарування від 02 червня 2000 року виконаний самим ОСОБА_5 , тому доводи позивачів щодо недійсності даного договору із заявлених ними підстав, є необґрунтованими.

Таким чином факт підписання договору, що засвідчує відповідне волевиявлення дарувальника ОСОБА_5 на укладення оспорюваного договору знайшов своє підтвердження і доводами апеляційної скарги такий факт не спростовується.

Підписаний сторонами та нотаріально посвідчений договір дарування від 02.06.2000 вказує на додержання встановленої законом обов`язкової форми та відсутність заявлених підстав для визнання цієї угоди недійсною.

Посилання в апеляційній скарзі на докази та обставини щодо інших підстав визнання угоди недійсною, з приводу яких позовних вимог в установленому законом порядку позивачами не заявлялось, колегія суддів апеляційного суду до уваги не бере, як такі, що не стосуються предмета доказування у справі.

У частині, що не оскаржується сторонами, за правилами частини першої статті 367 ЦК України рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Враховуючи вказане, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя                                                                С. Б. Бутенко

Судді                                                                                О. І. Обідіна

                       О. В. Прядкіна