Справа № 216/6039/20

Провадження 2/216/1091/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

20 травня 2021 року         м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді  Сидорак В.В.

за участю секретаря судового засідання   Баля А.І.,   

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка звернулася в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про захист прав власності, - 

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , знявши його з реєстраційного обліку. Позовні вимоги, мотивує тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 3/5 частини квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/5 частини вказаної квартири. У даній квартирі зареєстрованим значаться відповідач її колишній чоловік - ОСОБА_4 , шлюб з яким розірвано 04 серпня 2020 року. З 1 листопада 2019 року відповідач в даній квартирі не мешкає, але при цьому в ньому зареєстрований, нарахування комунальних платежів здійснюється згідно кількості зареєстрованих осіб, і при цьому позивач зобов`язана сплачувати комунальні послуги нараховані в тому числі і на відповідача, що значно впливає на її матеріальний стан та перешкоджає оформленню субсидії. Реєстрація відповідача в квартирі чинить перешкоди в користуванні житловим приміщенням, оскільки це негативно впливає на матеріальне становище та не дозволяє вільно розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд. Тому  вона і звернувся до суду з даним позовом та просить визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою та зняти його з реєстрації.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

26.10.2020 року – ухвала про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала щодо заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи за місцем реєстрації а також шляхом розміщення оголошення на сайті суду, а тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна вирішити у його відсутності, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Третя особа - виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, представник виконкому Тімуш К.О. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при ухваленні рішення покладається на думку суду.

У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату,час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 виданого в/о "Кривбасруда" Управління соціальних підрозділів від 30.01.1997 року ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Згідно Свідоцтва про шлюб, виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.11.2014 року, актовий запис 975 ОСОБА_6 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_7 ".

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Уколовою Н.М. 28.12.2001 року ОСОБА_1 успадкувала 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_5 .

Згідно Договору про визначення часток у 4/5 частині квартири, що є спільною сумісною власністю, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М.від 26.04.2012 року сторони договору, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , домовились, що їхні частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 є рівними, тобто по 1/5 частці кожного.

Відповідно до Договору дарування 1/5 частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. 26.07.2013 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 .

Отже, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є приватною спільною частковою власністю, 3/5 частини квартири належить ОСОБА_1 та по 1/5 частини ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Згідно рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2020 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , розірвано. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до акту ТОВ "Сітісервіс - КР" від 15.09.2020 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З листопада 2019 року за місцем реєстрації не мешкає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ст. 401 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За змістом ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Положеннями ст. 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Згідно з ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 перебуваючи в зареєстрованому шлюбі разом із ОСОБА_1 набув право користування належним їй на праві власності житловим приміщенням, яке за своєю суттю є сервітутом, тепер шлюб між ними розірвано, сторони спільним побутом не пов`язані, а тому право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.

Вищезазначений висновок відображений у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року (справа № 702/101/18), від 25 вересня 2019 року (справа № 209/3302/13-ц), від 26 вересня 2019 року (справа № 661/2514/18).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищезазначене та враховуючи те, що відповідач не є власником квартири, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Крім того, позов в частині зняття з реєстрації ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню, оскільки ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням. Тобто, саме по собі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації даної особи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 за подачу позовної заяви про визнання особи, втратившим право користування житловим приміщенням сплатила судовий збір в розмірі840,80 грн., в зв`язку з чим  вони підлягають  стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391, 401-404, 406 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

                                                                        В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка звернулася в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про захист прав власності, – задоволити частково.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 перешкоди у користуванні нею власністю квартирою, яке розташоване  за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений нею судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально - Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення суду, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники цивільного провадження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .  

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

треті особи: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Ради, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Головуючий суддя                                                                                          В.В. Сидорак