ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3230/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ( далі також - Центр, відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня 2020 року відповідно до статті 13 Закону України ''Про внесення змін до Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'' у розмірі меншому, ніж передбачено законом та зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

05.04.2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив, в якому позов не визнав та зазначив, що грошова допомога у 2020 році позивачу нарахована і виплачена у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", тому вимоги вважає безпідставними. Також просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу посилаючись на те, що справа є зразковою, а текст позовної заяви є у вільному доступі у Інтернет мережі та залишити позов без розгляду з підстав порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі №473/2190/17, де зазначено, що 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Оскільки позивачем поданий позов 30.03.2021, то суд вважає, що строк звернення до суду не пропущений. За таких обставин в задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Позивач є інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону України від 22.10.993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що підтверджується копією посвідчення, наявного в матеріалах справи.

Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі 3160,00 грн, що підтверджується довідкою Центру № 05-04/2520 від 15.04.2021.

Вважаючи, що права позивача порушені, остання звернулась за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20) встановлено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд зауважує, що дана справа є типовою справою до вищевказаної зразкової адміністративної справи №440/2722/20, яку розглянув Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду та рішенням від 29.09.2020 задовольнив позов частково, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

У судових рішеннях по зразковій справі №440/2722/20, як Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, так і Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Позивач є інвалідом війни 3 групи, а отже має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), що є підставою для задоволення позову повністю.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Від сплати судового збору позивач звільнений.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу ч. 6 та ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 1500,00 грн суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.03.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 8-11).

За умовами зазначеного вище договору, розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 1500,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 10 робочих днів після отримання ним відповідних виплат.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової (правничої) допомоги у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд зазначає, що дана справа є типовою, відповідає ознакам, викладеним у рішеннях Верховного Суду від 29.09.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20, цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

За таких справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 750,00 грн.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 750,00грн (сімсот п`ятдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просп.Миру, 116-а,м.Чернігів,14005 код ЄДРПОУ 03190840.

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко