РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року

м. Рівне

Справа № 557/217/21

Провадження № 22-ц/4815/722/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Гордійчук С. О.        

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бабинська сільська рада Гощанського району Рівненської області, Гощанська районна державна адміністрація,

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року, постановлену в складі судді Тишкуна П.В., у справі № 557/217/21,

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулося з позовом до Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, Гощанської районної державної адміністрації про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу.

При постановленні ухвали суд керувався положеннями ч.3 ст.185 ЦПК України та виходив із того, що позивачем не усунуто належним чином недоліки, вказані в ухвалі суду від 22 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без руху.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводить, що виконала вимоги ухвали суду та надала суду всі необхідні докази, а тому суд не мав правових підстав для повернення позовної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Підставою для повернення позовної заяви слугувало те, що позивач належним чином не усунула вказаних судом недоліків та не навела доказів цього, зокрема – не зазначила в позовній заяві ціну позову та відомості про вартість спірного майна і не надала відповідних доказів, як і не додала до позовної заяви клопотання про витребування таких доказів, розстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись.

09 березня 2021 року позивачем подано заяву про усунення недоліків. Як вбачається до вказаної заяви долучена квитанція про сплату судового збору в розмірі 454 грн. Разом з тим, резолютивна частина вказаної заяви містить клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи -в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти:

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , отримавши копію відповідної ухвали суду, не ухилилася від виконання вимог, зазначених в ній, та надала суду заяву про їх усунення.

Місцевий суд, оцінив обставини, викладені в такій заяві, без урахування положень статей 13, 175 ЦПК України, якими визначено, що позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Відповідно до частин 1-2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 189 ЦПК України визначено, що завданням підготовчого провадження, є зокрема, остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

При цьому, пунктом 7 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що саме у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Отже, вказаними нормами процесуального права встановлено, що всі питання, які виникають щодо процедури проведення судового засідання, в тому числі щодо з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, можуть і мають бути вирішенні в підготовчому судовому засіданні.

Також апеляційний суд вважає за потрібне вказати, що питання про доведеність порушеного права чи інтересу позивача вирішується за результатами розгляду справи по суті, де суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який наявний у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу, враховує їх належність, допустимість і достовірність.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, що передбачає право на справедливий суд та пропорційність.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав утруднює доступ позивача до правосуддя для повного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

За таких обставин, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, ухвала Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 червня 2021 року.

Головуючий :                                                                Гордійчук С.О.

Судді :                                                                        Хилевич С.В.

                                                                               Шимків С.С.