Справа № 2а-107/09

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року                                                                                  м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді  - Кагітіної І.В.,    

при секретарі –           Картавих А.О.,

за участю позивача  - ОСОБА_1, представника відповідача – Гурепки М.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Сімферополі адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» про захист споживчих прав та надання послуг, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» про захист споживчих прав та надання послуг.

Під час проведення судового засідання представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження, оскільки частина позовних вимог не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, вони не витікають з Закону України «Про захист прав споживачів». Розгляд позовних вимог, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства, заборонено.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вимоги заявлені до суб’єкта владних повноважень, його звернення обґрунтовано Законами України «Про захист прав споживачів», «Про інформацію», Конституцією України. Просив витребувати у відповідача  прейскурант послуг, що надаються  КРП  «СМБРТІ».

Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 ставить питання про захист його права, як споживача, у порядку Закону України «Про захист прав споживачів». У судовому засіданні він пояснив, що він вважає, що його право порушено у наслідок ненадання послуги у вигляді інформації.

 Відповідно до Преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт, і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх застосування та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення  роботи (послуг), що передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Між тим, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один із суб’єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб’єкту, а цей суб’єкт відповідно зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкту.

Таким чином, для можливості звернення до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства не достатньо тільки наявність у відносинах суб’єкту владних повноважень, а потрібно також публічно-правовий характер спору.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією  чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина 2 ст.4 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, змісту позовних вимог, особистих пояснення позивача про те, що його право насамперед порушено у наслідок невиконання відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про відсутність між сторонами публічно-правового спору.

Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з наданням інформації у порядку, передбаченому Законом України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про інформацію».

 Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України  суд закриває провадження у справі, якщо справа не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    На виконання вимог  ч. 2 ст. 157 КАС України суд роз’яснює позивачеві ОСОБА_1, що з вимогами на захист порушеного, на його думку, права споживача, він може звернутись у порядку цивільного судочинства.

    Щодо клопотання представника відповідача про необхідність закриття провадження з підстав розгляду в одному провадженні позовних вимог, які належать розгляду у порядку різного судочинства, то воно не ґрунтується на вимогах ст. 157 КАС України.

Щодо клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування прейскуранту вартості послуг, то судом не встановлено підстав для забезпечення доказів таким чином, відповідної обґрунтованої заяви у порядку ст. 75 КАС України позивачем подано не було.

 Керуючись ст.ст. 2- 4, 75, 155, 157 КАС України,

УХВАЛИВ:

            Клопотання представника відповідача Гурепка М.В. – задовольнити частково.

    Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації» про захист споживчих прав та надання послуг.

    В іншій частині клопотання представника відповідача Гурепки М.В. – відмовити у повному обсязі.

    В частині клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів – відмовити у повному обсязі.

    Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.186 КАС України.  

Суддя: