Справа № 2 - 2582/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          20 квітня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                                   Шевченко Т.М.

при секретарі                                            Клепач О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № CNL 007/087/2007 від 30.05.2007 р. з моменту його укладення, посилаючись на те, що зобов’язання за кредитним договором визначене та виконане в іноземній валюті, що суперечить актам цивільного законодавства, а також кредитний договір укладений за відсутності встановленого законодавством дозволу (ліцензії).

            В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

            Представник відповідача ПАТ „ОТП Банк” в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність вимог позивача.  

            Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

            30.05.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ „ОТП Банк” був укладений кредитний договір №  CNL 007/087/2007 з цільовим призначенням перший транш – на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги та другий транш – на споживчі цілі. Відповідно до умов кредитного договору відповідач надав кредит у розмірі 79345 доларів США строком користування до 27.05.2022 р.

           Позовні вимоги позивача щодо недійсності договору ґрунтуються на тому, що відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є гривня, та відповідно до норм . 1 ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

           Однак у ч. 2 цієї ж статті ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

           Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

           Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

              Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти – гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

             Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції,  незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

               Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМ України від 19.02.1993 р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

               За таких підстав, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

               АТ „ОТП-Банк” 08.11.2006 р.  отримав генеральну банківську ліцензію № 191 від 02.03.1998 р. на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невід’ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 08.11.2006 р. № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач з валютними цінностями.    

             Підпункт „в” пункту 4 статті 5 Декрету передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте згідно п. 1 Листа НБУ від 18.10.1994 р. № 200 дія телеграм Н БУ № 19012/1793 від 15.09.1993 р. та № 19 від 23.05.1994 р. щодо обмеження термінів та сум кредитів в іноземній валюті, які уповноважені банки мають право самостійно видавати своїм клієнтам, скасовується.

           Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

          Відповідно до листа НБУ № 200 при наявності в генеральній ліцензії банку права видачі кредитів в іноземній валюті резидентам України він самостійно здійснює процес кредитування на внутрішньому валютному ринку України. В такому випадку позичальники-резиденти України мають індивідуальну ліцензію НБУ на отримання ними від такого банку кредиту в іноземній валюті на суму, що обумовлена кредитною угодою.

             Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

            Згідно з п. 1.1 ч. 1 договору відповідач надав кредит у розмірі та валюті, визначеній в ч. 1 договору, а позивач прийняв кредит та зобов’язувався належним чином використати його та повернути відповідачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання.

             Відповідно до ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

           Оскільки при укладенні кредитного договору відповідачем були дотримані вимоги закону, суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

              Керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 526, 1049 та 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 30, 60, 211 та 212 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

               В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

             Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя