№ 1-521/10

ВИРОК

Іменем України

1 червня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.,

при секретарі  - Титенко Ю.А.,

з участю прокурора – Дисака П.Б.,

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, ocвіта середня неповна, не одружений, не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, ocвіта середня, не одружений, працює позаштатним кліпмейкером в ТОВ «Е-МЕДІА», без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 11.02.2010 року приблизно о 23 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, за місцем свого тимчасового проживання з метою викрадення чужого майна, вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5, згідно відведеної йому ролі за допомогою мережі Інтернеті на офіційному сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» замовив фотоапарат «CANON 5D MARK 2 – BODY», який мав йому доставити кур’єр 13.02.2010 року о 17 год. за вказаною ним адресою: АДРЕСА_2. Замовивши фотоапарат, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули о 17 год. до вищевказаного будинку, після чого ОСОБА_4 згідно відведеної йому ролі зайшов до під’їзду будинку № 23, за вище вказаною адресою, де, перебуваючи на другому поверсі, став чекати кур’єра, а ОСОБА_5 – став чекати кур’єра біля будинку, спостерігаючи за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки попередити ОСОБА_4 Приблизно о 17 год. 15хв. ОСОБА_4, попередньо зателефонувавши кур’єру ПП  «ОСОБА_6» ОСОБА_7, зустрівся з ним на сходовому майданчику, який розташований між першим та другим поверхами вказаного будинку. Переконавшись, що останній являється кур’єром та при ньому є замовлений ними раніше фотоапарат, ОСОБА_4, наблизився до кур’єра та, використовуючи заздалегідь приготовлений та наявний у нього газовий балончик, бризнув ОСОБА_8 в обличчя, завдавши фізичний біль, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я особи. Подолавши таким чином волю потерпілого до опору, ОСОБА_4 підійшов до останнього та за допомогою ривка відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6, а саме: фотоапарат «CANON 5D MARK 2 – BODY», вартістю 24 145грн., після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_6 шкоди на загальну суму 24 145 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 11.02.2010 року приблизно о 23 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, за місцем свого тимчасового проживання він домовився з ОСОБА_5 про викрадення дорогого фотоапарату. Для  реалізації свого замислу, ОСОБА_5, про що вони попередньо домовились, через Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» знайшов фотоапарат «CANON 5D MARK 2 – BODY», який мав він на наступний день замовив і який йому повинен був доставити кур’єр 13.02.2010 року о 17 год. за вказаною ним адресою: АДРЕСА_2. У призначений день вони з ОСОБА_5., купивши попереднього газовий балончик, прибули о 17 год. до вищевказаного будинку, після чого він зайшов до під’їзду будинку № 23 та став чекати кур’єра, а ОСОБА_5 – залишився чекати кур’єра біля будинку, щоб у разі, якщо хтось невідомий зайде до під’їзду попередити його. Приблизно о 17 год. 15 хв. він зателефонував кур’єру, який повідомив, що вже поруч, після чого він зустрівся з ним на сходовому майданчику, який розташований між першим та другим поверхами вказаного будинку. Переконавшись, що особа являється кур’єром та при ньому є замовлений ними раніше фотоапарат, він наблизився до кур’єра та бризнув йому в обличчя газовим балончиком, який брав з собою для цієї мети. Потім, він вирвав з рук у кур’єра фотоапарат та разом з ОСОБА_5 втік з вказаного місця. Фотоапарат вони пізніше продали у м. Харків, а гроші використали на власні потреби.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що 11.02.2010 року приблизно о 23 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, за місцем свого тимчасового проживання, він запропонував ОСОБА_4.  викрасти фотоапарат. Для  реалізації свого замислу, він, про що вони попередньо домовились з ОСОБА_4, 12.02.2010 року через Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» знайшов фотоапарат «CANON 5D MARK 2 – BODY». На наступний день, ОСОБА_4 замовив на даному сайті фотоапарат, який мав йому доставити кур’єр 13.02.2010 року о 17 год. за вказаною ним адресою: АДРЕСА_2. У призначений день вони з ОСОБА_4, придбавши попереднього газовий балончик для реалізації свого плану, прибули о 17 год. до вищевказаного будинку, після чого ОСОБА_4 зайшов до під’їзду будинку № 23 та став чекати кур’єра, а він – залишився чекати кур’єра біля будинку, щоб у разі, якщо хтось невідомий зайде до під’їзду попередити ОСОБА_4. Пробувши біля будинку деякий час, він повернувся до місця свого тимчасового проживання. В подальшому вони з ОСОБА_4 знайшли покупця на фотоапарат і ОСОБА_4 продав його у м. Харків за 2000 доларів США, які вони використали на власні потреби.

Враховуючи те, що підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що прокурор та захисники також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудні, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудних та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особи підсудних, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю. Дії підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно. Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.

 При призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, наслідки від його вчинення, роль підсудного у вчиненому, який безпосередньо не заволодівав та не застосовував насильство, а лише сприяв вчиненню злочину, спостерігаючи за навколишнім середовищем, дані про особу підсудного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, як працездатний, відповідальний, наполегливий та професійний працівник, який, крім іншого, користується повагою в колективі, його молодий вік, стан здоров’я, наявність на утриманні матері, яка виховувала його без батька, відсутність претензій з боку потерпілих, обставини, що пом’якшують покарання, - визнання вини, щире каяття та відшкодування завданого потерпілому ОСОБА_6 збитку. Крім того, суд враховує долучені в ході судового слідства клопотання з боку трудового колективу, де працює підсудний ОСОБА_5 позаштатно, про зобов’язання здійснення щодо нього нагляду, за його поведінкою, сферою спілкування, та зобов’язання взяти його на постійне місце роботи. При цьому, трудовий колектив характеризує підсудного виключно з позитивної сторни.

При призначенні покарання  ОСОБА_4 суд також враховую ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, наслідки від його вчинення, дані про особу ОСОБА_4, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, також виховувався в неповній сім’ї – без батька, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується виключно позитивно як спокійний, ввічливий, доброзичливий громадянин, який бере участь у суспільних роботах по прибиранню території двору, допомагав облаштовувати дитячий майданчик, до 2007 року перебував на обліку у лікаря психіатра з діагнозом нестабільний розлад особистості, станом на 2010 рік психічно здоровий, жодних розладів немає, його молодий вік, відсутність претензій з боку потерпілих, обставини, що пом’якшують його покарання, - визнання вини, щире каяття та відшкодування завданого потерпілому ОСОБА_6 збитку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Разом з тим, враховуючи дані про особи підсудних, зокрема, щодо ОСОБА_5., який працює, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, його роль у вчиненому злочині, наявність на утриманні матері, щодо ОСОБА_4, який має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується виключно з позитивної сторони, та беручи до уваги, що підсудні раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, їх молодий вік, стан здоров’я, наявність ряду обставин, що пом’якшують їх покарання, суд, вважає, що виправлення підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства і тому до них можуть бути застосовані вимоги ст. 75 КК України.

Із врахування даних про осіб підсудних та обставин, що пом’якшують їх покарання, те, що вони вчинили тяжкий умисний корисливий злочин не перешкоджає суду звільнити їх від відбування покарання з випробуванням із встановленням максимально можливого іспитового строку – 3 роки та покладенням ряку обов’язків, передбачених ст. 76 КК України. Не визнання ними в повному обсязі своєї вини в ході досудового слідства є їх позицією захисту та правом і не може бути взята судом до уваги як обставина, що може вплинути на призначене їм покарання, тому також не є перешкодою для застосування до них вимог ст. 75 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов’язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи і навчання та періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи і навчання та періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази по справі:

товарний чек № 874 від 13.02.2010 року, ксерокопії свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, ксерокопії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_1, ксерокопії свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_3 та роздруківку Інтернет сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2», які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Звільнити засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з під-варти в залі суду негайно.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя                                                                                   Г.В. Бондаренко