Справа № 2-1952/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2008 між позивачем і відповідачем укладено договір позики у письмовій формі строком до 15.10.2009 на суму 21000 доларів США з нарахуванням процентів. Сторони домовилися, що процентна ставка складає 10 % щомісячно, починаючи з 15.01.2009. На сьогоднішній день відповідач сплатив лише 1500 доларів США, як частину позики, а також проценти за січень – вересень 2009 року. Іншу частину позиченої суми грошових коштів та процентів за користування нею відповідач не повернув, чим порушив умови договору та взяті на себе зобов’язання. У зв’язку з цим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій, передбачених договором, що станом на 15.03.2010 становить 21585 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 172248,30 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач визнав позов у повному обсязі, та додатково пояснив, що від самого зобов’язання не відмовляється, однак в зв’язку з тяжким матеріальним становищем, яке виникло внаслідок світової фінансової кризи, не може його виконати належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 19.09.2008 укладено договір позики у письмовій формі строком до 15.10.2009 на суму 21000 доларів США (а.с. 5-6). Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що процентна ставка складає 10%. Проценти починають виплачуватися з січня 2009 року рівними частинами згідно з Додатком № 1 до даного договору (п. 3.2 договору позики).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, відповідач 15.10.2009 повернув позивачеві 1500 доларів США, як частину суми позики. Таким чином, станом на 15.03.2010 сума боргу за договором позики складає 19500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 155610 грн.

Як випливає з графіку виплати процентів, що є додатком № 1 до договору позики (а.с. 7), сторони погодили, що сума процентів, які починають нараховуватися з 15.01.2009 складає 210 доларів США щомісячно. Відповідач сплачував зазначену суму процентів з січня 2009 року по вересень 2009 року. Починаючи з 15.10.2009 по 15.03.2010 сума боргу по процентам згідно з розрахунком позивача складає 1185 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 9456,30 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору позики у випадку прострочення виплати відсотків позичальник виплачує позикодавцю 1% від суми невиплачених процентів за кожен день прострочення платежу.

З 16.10.2009 по 15.03.2010 сума зазначених штрафних санкцій складає 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 7182 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача станом на 15.03.2010 становить 155610,00 + 9456,30 + 7182,00 = 172248,30 грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає  стягненню судовий збір у розмірі 1700 грн. та на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 533, 610, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19 вересня 2008 року в сумі 172248 гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1700 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий