Справа № 2-1831/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого               судді Шевченко Л. В.,

при секретарях           Гринь І. С., Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи: Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», Відділ опіки та піклування Солом’янського району м. Києва про визнання неповнолітнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням та встановлення місця проживання неповнолітнього разом з батьками, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, треті особи: Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», Відділ опіки та піклування Солом’янського району м. Києва про визнання неповнолітнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням та встановлення місця проживання неповнолітнього разом з батьками.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є наймачем квартири АДРЕСА_1. У 1990 році до вказаної квартири позивач прописав невістку ОСОБА_4, яка жодного дня у цій квартирі не проживала. У 2006 році позивач продав земельну ділянку, яка належала йому на праві приватної власності, та купив квартиру АДРЕСА_2 для свого сина, відповідача у справі, та його сім’ї – жінки і двох дітей. Договір купівлі-продажу він оформив на свою дочку ОСОБА_5 за умови, що у разі виписки невістки із спірної квартири договір буде переоформлено на його сина ОСОБА_2.

Невістка з цим не погодилась, тому позивач у квітні 2008 року звернувся до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Згідно з рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 24.09.2008 у справі № 2-1920/08, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 визнано такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Також заочним рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 02.12.2009 у справі № 2-3770/09, яке набрало законної сили, визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою і ОСОБА_6, який є онуком позивача та старшим сином відповідача.

Наприкінці листопада 2008 року позивач звернувся до Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» і дізнався, що Невістка ОСОБА_4 під час набрання законної сили рішенням суду щодо визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зареєструвала свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірній квартирі. Однак, його онук ОСОБА_3 ніколи у цій квартирі не проживав, лише інколи відвідував його. Позивач запропонував своєму сину зареєструвати онука в квартирі АДРЕСА_2, однак він відмовився, не надаючи жодних пояснень. Зважаючи на те, що онук позивача ОСОБА_7 не проживає в спірній квартирі, однак залишається зареєстрованим у ній, позивач просить суд визнати його таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 та встановити його місце проживання разом з батьками у квартирі АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 його мати ОСОБА_4 проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради депутатів трудящих від 22.04.1963 № 623 ОСОБА_1 та його сім’ї у складі дружини, двох дочок та сина надано квартиру № АДРЕСА_1 (а.с. 14). Пізніше назву вулиці та номер будинку було змінено на АДРЕСА_3, номер квартири залишився без змін.

З довідки форми № 3 НДВА «Пуща-Водиця» № 129 від 02.04.2008 вбачається, що на дату видачу довідки у вищезазначеній квартирі були зареєстрованими позивач ОСОБА_1, його дочка ОСОБА_5, його невістка ОСОБА_4 та його онук ОСОБА_6 (а.с. 9).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 24.10.2008 у справі № 2-1920/08, яке набрало законної сили, визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою № АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).

Заочним рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 02.12.2009 у справі № 2-3770/09, яке набрало законної сили, визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 (а.с. 80-81).

Як вбачається з довідки форми № 3 НДВА «Пуща-Водиця» № 76 від 28.04.2010, станом на дату видачі довідки у спірній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1, його дочка ОСОБА_5 та його онук ОСОБА_3 з 2008 року (а.с. 63).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

На підтвердження своїх доводів щодо непроживання ОСОБА_3 понад встановлений законом строк позивач посилається на письмові докази.

Так, згідно з актом від 06.04.2009, затвердженим начальником житлово-експлуатаційної дільниці агрокомбінату «Пуща-Водиця», ОСОБА_3 у спірній квартирі з дня реєстрації не проживає (а.с. 8).

З відповіді Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 80/вх. 4285 від 16.04.2010, наданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_4 із заявами щодо усунення перешкод у користуванні спірною квартирою до Солом’янського РУ не зверталася (а.с. 43).

Судом встановлено, що за результатами звернення ОСОБА_4 щодо порушення житлових прав її малолітнього сина до органу опіки та піклування Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, останнім була проведена перевірка та складено акт обстеження умов проживання дитини від 02.07.2009, з якого вбачається, що в даній квартирі діти не проживають та не проживали, жодних дитячих речей та ознак проживання неповнолітніх в помешканні не виявлено (а.с. 52-57).

Як вбачається з листа Директора Ліцею митної справи № 144 ім. Г. Ващенка Солом’янського району м. Києва № 180/10 від 23.04.2010 відповідно до запису у класному журналі на сторінці «Загальні відомості про батьків», який зроблено на підставі усної заяви батьків учня ОСОБА_3., його домашньою адресою є: АДРЕСА_4. Впродовж вересня – жовтня 2009 року класний керівник учня ОСОБА_3 ОСОБА_8 відвідувала його за цією адресою (а.с. 71).

Відповідно до листа заступника головного лікаря Дитячої клінічної лікарні № 3 Солом’янського району м. Києва № 110 від 22.04.2010 згідно з формою № 112/о (амбулаторною карткою) ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_4 і обслуговується дільничним лікарем-педіатром вдома і в поліклініці за даною адресою (а.с. 72).

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 його мати ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала ту обставину, що близько 3-4 років її син не проживає у квартирі № АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Судом встановлено, що відповідач, який є батьком неповнолітнього, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» ВСП «Чоколівський» № 387 від 09.04.2010 (а.с. 70).

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 8,50 грн. судового збору, 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 71, 72 ЖК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 74, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6,  таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 та встановити місце його проживання в квартирі № АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий