УХВАЛА

03 червня 2021 року

м. Київ

справа №500/1972/20

провадження №К/9901/19171/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

20 травня 2021 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку.

24 травня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Одночасно зі скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якого та матеріали касаційної скарги, суд, із урахуванням положень частини третьої статті 329 КАС України, дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення.

У касаційній скарзі автор посилається на те, що відповідно до підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для позивача.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі автор зауважує на тому, що апеляційний суд під час ухвалення свого рішення не врахував висновків щодо застосування статті частини першої статті 235 Кодексу законів про правцю України, викладених у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/7297/15.

Проаналізувавши підстави, на яких подана касаційна скарга у цій справі, Верховний Суд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в адміністративній справі № 500/1972/20 і поновити цей строк.

2. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 500/1972/20.

3. Витребувати з Тернопільського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 500/1972/20.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

5. Установити строк у п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

В. М. Соколов