ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

31 травня 2021 р.Справа №160/8659/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши заяву Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування рішень, з позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (01001 м.Київ, вул.Городецького, 13), викладене в протоколі від 20.05.2021 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, проспект О.Поля, 107 Г офіс 121, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №385 від 28.02.2013) дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на 6 місяців.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом:

зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13) від 20.05.2021 щодо тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 строком на 6 місяців до набрання законної сили судового рішення по даній справі, заборони Державному підприємству «Національні інформаційні системи», його структурним підрозділам, Міністерству юстиції України, структурним підрозділам Мін`юсту вносити до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України інформацію про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 до набрання законної сили судового рішення по даній справі.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що дія оскаржуваного рішення про зупинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , унеможливлює виконання ним обов`язків у судових справах про банкрутство, як Арбітражного керуючого, через можливе прийняття відповідних рішень господарськими судами про заміну арбітражного керуючого ОСОБА_1 на інших осіб, отже відновлення таких його прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь, буде неможливим.

Також, спірне рішення може призвести до збитків, адже рішення про зупинення діяльності арбітражного керуючого підлягає негайному виконанню арбітражним керуючим, і протягом часу зупинення діяльності арбітражний керуючий не має права здійснювати будь-яких повноважень, визначених законодавством, крім заходів щодо збереження майна боржника. У разі внесення інформації до Єдиного реєстру арбітражних керуючих будуть зупинені призначені аукціони по справі по визнання банкрутом ДП «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України (справа №Б29/59/04). Предметом продажу майна є посіви по полях, які мають свою специфіку. У разі непродажу цих активів посіви будуть зіпсовані, як наслідок ДП «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України понесене великі збитки, що потягне спричинення збитків не тільки банкруту, а й кредиторам цього підприємства.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає здійснити розгляд даного клопотання без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

При розгляді та вирішенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви, судом встановлено, що 28.02.2013 Мін`юстом було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №385.

12.04.2021 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) складено акт №28-А позапланової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

Згідно з даним актом за результатами позапланової виїзної перевірки щодо виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство №Б26-Б15/52/02 ДНВП «Цирконій», відносно питань зазначених у зверненні ОСОБА_2 , що надійшло 29.01.2021 на урядову «гарячу лінію» за номером реєстрації № НОМЕР_2 , виявлено порушення окремих вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо яких згідно Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2019 року №3928/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2019 року за №1228/34199, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства буде винесено Припис про недопущення повторних порушень вимог: ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, у частині нездійснення ліквідатором належних заходів щодо збереження та передачі майна дитячого оздоровчого табору ім. В. Коробкова, яке знаходиться на балансі ДНВП «Цирконій», територіальній громаді, чим спричинено доведення державного майна до незадовільного стану.

Вищевказаний висновок Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) стало підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

05.05.2021 на електронну адресу позивача надійшов лист директора Департаменту з питань банкрутства про запрошення до участі у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке було призначено на 20.05.2021 о 10-й годині у приміщенні Міністерства юстиції України.

19.05.2021 позивачем було надіслано до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих клопотання про відкладення засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих відносно арбітражного керуючого ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

В телефонному режимі позивачу стало відомо, що Дисциплінарна комісія арбітражного керуючого 20.05.2021 прийняла рішення про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 6 місяців.

Відповідно до даних публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих вбачається, що свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 385 від 28.02.2013 є діючим. Тобто, ще не вносилася інформація про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

У разі внесення інформації про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Єдиного реєстру арбітражних керуючих він зобов`язаний буде відповідно до ч.3 ст.29 Кодексу України з процедур банкрутства зупинити свою діяльність з моменту внесення інформації про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та повідомити про це господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов`язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення встановлено Порядком здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 №3928/5. (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 розділу VII Порядку підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є:

вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення Припису чи Розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;

невиконання арбітражним керуючим Розпорядження в терміни, визначені органом контролю;

відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;

грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів боржника та/або кредиторів боржника;

встановлення за результатами перевірки факту зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю арбітражного керуючого;

встановлення за результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, факту непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації в порядку, встановленому Мін`юстом.

Відповідно до п.1. розділу ІІ Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 19.09.2019 №2969/5, підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру є, зокрема, рішення дисциплінарної комісії арбітражних керуючих та наказ Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Таким чином, після внесення інформації до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України арбітражний керуючий ОСОБА_1 буде позбавлений права повноцінно виконувати повноваження ліквідатора, розпорядника майна, керуючого санацією та отримувати винагороду.

Як встановлено з матеріалів заяви, у справі №Б29/59/04 розпочата процедура продажу майна банкрута.

У випадку зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , останній не зможе здійснювати жодних дій стосовно розшуку та збереження майна суб`єктів господарювання, не матиме повноважень стосовно надання довідок по заробітній платі співробітникам підприємств, виплачувати заборгованість, закінчувати розпочату процедуру продажу майна тощо.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги той факт, що предметом судового розгляду справи є вирішення питання щодо законності прийняття Дисциплінарною комісію арбітражних керуючих рішення про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на 6 місяців, на переконання суду невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам арбітражного керуючого ОСОБА_1 , як позивача, та інших осіб, зокрема учасників у справах про банкрутство де арбітражний керуючий ОСОБА_1 виконує відповідні повноваження, та ускладнить їх відновлення, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд приходить до висновку про те, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При цьому, правова оцінка оскаржуваного рішення підлягатиме встановленню під час судового розгляду.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

В контексті наведеного Суд зазначає, що обраний Позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Крім того, звертаю увагу суду, що застосування дисциплінарного стягнення і наслідки оскаржуваного акта будуть незворотними для позивача, оскільки рішення суду не має ретроспективної (зворотної) дії, в такому разі рішення суду про задоволення позову взагалі втрачає сенс для позивача, оскільки воно буде зведено до формальної констатації незаконності акта, але не призводить до поновлення прав позивача, чим буде унеможливлено їх ефективний захист, що за п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України є самостійною підставою для забезпечення позову. Зазначено, що винагорода арбітражного керуючого, як самозайнятої особи, є одним з основних видів доходу позивача, а внаслідок зупинення права на здійснення відповідної діяльності позивач втратить право на суми винагороди не тільки за період зупинення, а і на майбутнє, оскільки при задоволенні позову призначення позивача у вищезазначених справах не буде поновлено.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" - Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) - Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 28.09.77 року, термін "адміністративний акт" означає будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії рішення не встановлює його законність чи протиправність не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.

З урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Без вжиття заходів забезпечення заявленого адміністративного позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що заява позивача є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13) від 20.05.2021 про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення щодо тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (49000, м. Дніпро, проспект О. Поля, 107 Г офіс 121, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №385 від 28.02.2013) строком на 6 місяців.

Заборонити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4, код ЄДРПОУ 39787008), його структурним підрозділам, Міністерству юстиції України (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), структурним підрозділам Міністерства юстиції України вносити до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України інформацію про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (49000, м. Дніпро, проспект О. Поля ,107 Г офіс 121, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №385 від 28.02.2013).

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Стягувач: арбітражний керуючий ОСОБА_1, 49000, м.Дніпро, проспект О. Поля ,107 Г офіс 121, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Боржник: Міністерство юстиції України; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622; адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, ідентифікаційний номер - 39787008).

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 31.05.2023 року (включно).

Ухвалу направити для виконання Міністерству юстиції України, ДП «Національні інформаційні системи».

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона