Господарський суд

Житомирської області

_______________________________________

___________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/349/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Баляба О.В., довіреність від 16.02.2021, витяг з ЄДР,

від відповідача: Телющенко П.П., ордер КС №571299 від 17.04.2020,

свідок ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 ) - приймав участь в судовому засіданні 20.05.2021, свідок ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 ) - приймала участь в судовому засіданні 20.05.2021, свідок ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3 ) - приймав участь в судовому засіданні 25.05.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" (м.Біла

Церква, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" (с.Половецьке,

Бердичівський район, Житомирська область)

про стягнення 1560384,00грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.05.2021 до 25.05.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" про стягнення 1916663,73грн, з яких: 1560384,00грн основного боргу, 108962,00грн 3% річних, 247317,73грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.10.2020 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі №906/349/20 на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.02.2021 провадження у справі №906/349/20 поновлено та розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 16.03.2021.

В підготовчому засіданні оголошувались перерви з 16.03.2021 до 29.03.2021, з 29.03.2021 до 02.04.2021 та з 02.04.2021 до 12.04.2021.

В судовому засіданні 12.04.2021 прийнято до розгляду заяву позивача №63 від 11.03.2021 про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач, посилаючись на положення ст.ст. 216, 1212, 1213 ЦК України, просить стягнути з ТОВ "Нормагро" на користь ТОВ "Агромонтажбуд" вартість поставлених жаток у розмірі 1560384,00грн, а саме: жатки б/у Джон Дір 630F:2008, заводський номер НОМЕР_4 у розмірі 213144,00грн, жатки б/у Джон Дір 630F:2005, заводський номер НОМЕР_5 у розмірі 205200,00грн, жатки зернової у розмірі 222240,00грн, жатки зернової у розмірі 222240,00грн, жатки зернової НОМЕР_6 у розмірі 184320,00грн, жатки зернової НОМЕР_7 у розмірі 256620,00грн, жатки зернової НОМЕР_8 у розмірі 256620,00грн та постановлено подальший розгляд справи здійснювати в межах поданих змін. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження та продовжено перерву в підготовчому засіданні до 21.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/349/20 до судового розгляду по суті на 20.05.2021.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті 20.05.2021 оголошувалась перерва до 25.05.2021.

Представник позивача в судових засіданнях при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у прийнятій до розгляду заяві позивача №63 від 11.03.2021 про зміну підстав позову, відповіді на відзив на заяву про зміну підстав позову від 01.04.2021, поясненнях №84 від 09.04.2021 та просив позов задовольнити у повному обсязі (т.2, а.с. 148-151, 214-216; т.3, а.с.1-6).

Представник відповідача в судових засіданнях при розгляді справи по суті заперечив щодо позовних вимог позивача, з підстав наведених у відзиві на заяву про зміну підстав позову від 01.04.2021, запереченнях на пояснення на відзив від 20.04.2021 (т.2, а.с.193-194; т.3, а.с.39-40).

Також в судових засіданнях 20.05.2021 та 25.05.2021 судом були допитані свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повідомили відомості та підтвердили дійсність обставин, викладених ними в заявах свідків від 07.08.2020 та від 01.04.2021.

Так, свідок ОСОБА_1 пояснював, що працював та працює на ТОВ "Нормагро" на посаді інженера, а на даний час на посаді головного інженера. Вказував на те, що оспорювані жатки на підприємство не приходили, документів на них він не бачив, а також на облік їх не ставив.

Свідок ОСОБА_5 пояснювала, що: на час спірних правовідносин засновником обох підприємств був ОСОБА_3 ; на підприємстві були проблеми з податковим кредитом і даний договір був підписаний з метою отримання податкового кредиту; оспорювані жатки на підприємство не заїжджали і послуги щодо їх перевезення підприємством не замовлялися; оригінали підписаних документів на підприємстві відсутні; усі підписані накладні відображені відповідачем у податковій звітності; у 2017 році функції по прийняттю техніки були покладені на інженера.

Свідок ОСОБА_3 пояснював, що: з 2004 року він був співзасновником ТОВ "Нормагро"; у 2017 році бухгалтер ОСОБА_6 повідомила, що має відбутися перевірка, а на підприємстві існує проданий товар, якого не існує, у зв`язку з чим було запропоновано переоформити цей товар новим договором, хоча ця техніка була реалізована набагато раніше за готівкові кошти; було запропоновано для поліпшення податкового кредиту переписати цей товар на ТОВ "Нормагро", але через деякий час між ним та ОСОБА_7 виникли певні господарські спори та було вирішено розірвати спільну діяльність і мало відбутися віртуальне повернення цього товару, однак цього не відбулося; жатки, які є предметом даного спору, на підприємство не поставлялись; господарська операція про продаж жаток по спірному договору була відображена у бухгалтерському обліку ТОВ "Нормагро" та було отримано податковий кредит, однак ці жатки на підприємстві не відображались та оплата за них не здійснювалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" в особі директора Ярмоленка Віктора Володимировича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормагро" в особі директора Унгурян Ірини Миколаївни, що діє на підставі Статуту укладено договір купівлі-продажу № 1011/1, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умова цього договору (т.1, а.с.10).

Пунктом 2.1 визначено найменування товару:

жатка б/у Джон Дір 630F:2008, заводський номер № НОМЕР_4 - 1 шт.,

жатка б/у Джон Дір 630F:2005, заводський номер № НОМЕР_5 - 1 шт,

жатка зернова - 2 шт,

жатка зернова НОМЕР_6 - 1 шт,

жатка зернова НОМЕР_7 - 1 шт,

жатка зернова НОМЕР_8 - 1 шт.

Одиниця виміру кількості товару - 7 штук (п.2.2 договору).

В розділі 3 договору визначена ціна і сума договору.

За умовами пункту 3.1 договору, ціна за одиницю товару:

Жатка б/у Джон Дір 630F:2008, заводський № НОМЕР_9 - 213 144,00грн, у тому числі ПДВ - 35 524,00 грн.;

Жатка б/у Джон Дір 630F:2005, заводський № НОМЕР_10 - 205 200грн, у тому числі ПДВ - 34 200,00 грн;

Жатка зернова - 222 240,00 грн, у тому числі ПДВ - 37 040,00 грн.;

Жатка зернова НОМЕР_6 - 184 320,00грн, у тому числі ІІДВ - З0 720,00 грн.;

Жатка зернова НОМЕР_11 - 256 620,00грн, у тому числі ПДВ - 42 770,00 грн.;

Жатка зернова НОМЕР_12 - 256 620,00 грн, у тому числі ПДВ - 42 770,00 грн.

Пунктом 3.2. визначено, загальна вартість товару, що продається за цим договором 1560384,00грн.

Даний договір містить підписи представників сторін, а їх підписи скріплені печатками підприємств.

Сторонами були підписані видаткові накладні №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 та акти прийому-передачі від 10.11.2017, від 16.11.2017, від 21.11.2017, від 27.11.2017 на передачу зазначеного в договорі товару - жаток в загальній кількості 7 штук на загальну суму 1560384,00грн.

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань з повернення товару за недійсним правочином, просить відповідача відшкодувати йому вартість жаток у загальному розмірі 1560384,00грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказує на те, що за договором купівлі-продажу, який визнано Господарським судом Київської області недійсним, товарних поставок здійснено не було, так як у відповідача відсутній рух активів в бухгалтерському обліку. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів транспортування жаток до місця поставки та, що у позивача такий товар був відсутній. Доводить, що в рамках розгляду справи №911/1985/20 ТОВ "Агромонтажбуд" було надано суду докази на підтвердження наявності жатки б/у Джон Дір 630 F:2005, заводський номер № НОМЕР_4 , яка містить інший серійний номер ніж зазначено у накладній на поставку вказаного товару. Вважає, що договір було укладено без наміру досягнення визначеної мети та з наміром отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність реальності таких операцій і порушення публічного порядку при укладенні договору.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як уже зазначалось судом, 10.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРМАГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" було укладено договір купівлі-продажу №1011/1 товару - жаток у кількосіт 7 штук, загальною вартістю 1560384,00грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі №911/1985/20, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 залишено без змін, визнано недійсним договір купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017, що був укладений між ТОВ "НОРМАГРО" та ТОВ "Агромонтажбуд" з підстав перевищення директором ТОВ "Нормагро" визначених статутом повноважень на підписання вказаного договору.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов`язання, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до частин 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Визнаний недійсним правочини не створюють для сторін тих прав і обов`язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у статті 16 Цивільного кодексу України як один із способів захисту, проте норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв`язку з недійсністю правочину, оскільки стаття 16 Цивільного кодексу України не містить вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Судом встановлено, що під час вирішення спору у справі №911/1985/20 господарські суди не застосовували наслідки визнання правочинів недійсними, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України у зв`язку з чим позивач має право на підставі статті 216 Цивільного кодексу України вимагати в судовому порядку виконання зобов`язання іншої сторони повернути йому в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 208 Господарського кодексу України, статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості.

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Судом встановлено, що на виконання недійсного договору купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017 ТОВ "Нормагро" одержало від ТОВ "Агромонтажбуд":

згідно з видатковою накладною №26 від 10.11.2017 та актом прийому-передачі від 10.11.2017: жатку б/у Джон Дір 630F:2008, заводський номер № НОМЕР_4 - 1 шт. та жатку б/у Джон Дір 630F:2005, заводський номер № НОМЕР_5 - 1 шт. на загальну суму 418344,00грн;

згідно з видатковою накладною №28 від 16.11.2017 та актом прийому-передачі від 16.11.2017: жатку зернову - 1 шт. та жатку зернову НОМЕР_7 - 1 шт. на загальну суму 478860,00грн;

згідно з видатковою накладною №27 від 21.11.2017 та актом прийому-передачі від 21.11.2017: жатку зернову - 1 шт. та жатку зернову НОМЕР_6 - 1 шт. на загальну суму 406560,00грн;

згідно з видатковою накладною №29 від 27.11.2017 та актом прийому-передачі від 27.11.2017: жатку зернову НОМЕР_8 - 1 шт. на суму 256620,00грн (т.1, а.с.13-20).

В ході розгляду даної справи, представник відповідача заперечив щодо дійсної передачі позивачем відповідачу сільськогосподарської техніки по спірних накладних та актах.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення). Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абзац 3 п.2.4 Положення).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Отже, з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт відображення у бухгалтерському обліку останнього, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають бути підписані особами, які брали участь у господарській операції, а підпис може скріплюватися печаткою.

При розгляді даної справи відповідачем не визнавався факт підписання зазначених накладних та актів керівником відповідача, у зв`язку з чим судом у справі №906/349/20 було призначено судову почеркознавчу експертизу документів (ухвала від 02.10.2020).

Відповідно до висновку експерта №2942/20-25/360-368/21-25 від 18.02.2021 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у господарській справі №906/349/20 було встановлено, що підписи у рядку директор І.М. Унгурян графи "покупець" у договорі купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017, в актах прийому-передачі від 10.11.2017, 16.11.2017, 21.11.2017, 27.11.2017, а також у видаткових накладних №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 виконані однією особою, а саме ОСОБА_2 (т.2, а.с.132-142).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що підписавши видаткові накладні №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 та акти прийому-передачі від 10.11.2017, 16.11.2017, 21.11.2017, 27.11.2017 сторони погодили всі умови купівлі-продажу товару - жатки б/у Джон Дір 630F:2008, заводський номер № НОМЕР_4 - 1 шт., жатки б/у Джон Дір 630F:2005, заводський номер № НОМЕР_5 - 1 шт.; жатки зернової - 1 шт., жатку зернову НОМЕР_7 - 1 шт.; жатки зернової - 1 шт., жатки зернову НОМЕР_6 - 1 шт.; жатки зернової НОМЕР_8 - 1 шт., на загальну суму 1560384,00грн.

Крім того, судом встановлено наявність відбитку печатки відповідача на даних накладних та актах. При цьому, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

З урахуванням наведеного у сукупності, судом встановлено, що видаткові накладні №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 та акти прийому-передачі від 10.11.2017, 16.11.2017, 21.11.2017, 27.11.2017 оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію, а тому приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару зазначеного у вказаних документах.

Представник відповідача посилався на те, що позивачем не доведено наявності у нього жаток: б/у Джон Дір 630F:2005, заводський номер № НОМЕР_5 - 1 шт.; зернових - 2 шт., зернової НОМЕР_7 - 1 шт.; зернової НОМЕР_6 - 1 шт.; зернової НОМЕР_8 - 1 шт., а також доводив, що жатка б/у Джон Дір 630F:2008, заводський номер № НОМЕР_4 , була ним придбана за договором купівлі-продажу №2909/2 від 29.09.2016 року (акт прийому-передачі від 30.09.2016, видаткова накладна №28 від 30.09.2016, рахунок на оплату №22 від 29.09.2016, платіжне доручення №759 від 29.09.2016).

В свою чергу, представник позивача посилався на те, що спірні жатки фактично ним отримувались за контрактом №47-159 від 26.02.2016 з фірмою Kolesnik LLC (т.2, а.с.200-201), однак при їх отриманні і оприбуткуванні на підприємстві позивача, було допущено помилки у зазначенні їх ідентифікації та номерів, водночас вартість такого товару була вказана правильно.

З даного приводу суд враховує, що позивачем було подано документи, які підтверджують одержання спірних жаток за контрактом з фірмою Kolesnik LLC. Надані позивачем в якості доказу здійснення господарської операції перевізні та прибуткові документи, в розумінні положень чинного законодавства, є первинними документами, а відтак такими документами, які є підставою для оприбуткування товару. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри. При цьому, допущені позивачем помилки в зазначенні номерів певних жаток при їх оприбуткуванні в бухгалтерському обліку позивача, не спростовують наявність таких жаток у позивача. Окрім цього, відсутність ідентифікуючих ознак на окремих жатках також не спростовує факту їх придбання позивачем та оприбуткування такого товару у відповідних бухгалтерських документах, а також подальшого їх продажу відповідачу.

Посилання відповідача на те, що господарські операції по накладних та актах відсутні в бухгалтерській звітності відповідача суд до уваги не приймає, оскільки ці обставини можуть свідчити лише про неналежну роботу працівників бухгалтерії відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_2 (яка працює на посаді директора ТОВ "Нормагро") та ОСОБА_3 (засновник ТОВ "Нормагро") в судових засідання підтверджували факт відображення господарських операцій по видаткових накладних №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 та актах прийому-передачі від 10.11.2017, 16.11.2017, 21.11.2017, 27.11.2017 у податковій звітності ТОВ "Нормагро".

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Отже, самостійне занесення відповідачем, як покупцем товару, сум податку за видатковими накладними №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 до податкового кредиту в порядку статті 198 Податкового кодексу України, здійснюється за наслідками завершення такою особою операції з придбання товарів, та є за свою суттю підтвердженням факту його прийняття, що спростовує доводи відповідача про відсутність обставин щодо реальності господарської операції.

З вказаних дій відповідача щодо відображення у податковій звітності даних про господарські операції за видатковими накладними №26 від 10.11.2017, №28 від 16.11.2017, №27 від 21.11.2017, №29 від 27.11.2017 вбачається підтвердження отримання відповідачем від позивача зазначеного вище товару та схвалення прийняття його уповноваженою особою ТОВ "Нормагро".

Доводи відповідача про відсутність доказів транспортування жаток до місця поставки суд вважає безпідставними, оскільки за умовами п.5.4 договору, місцем передачі товару є склад продавця.

Отже, вищенаведене у свої сукупності підтверджує факт отримання відповідачем жаток за вказаними видатковими накладними та актами. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач станом на час одержання від позивача жаток мав претензії чи заперечення до кількості, номерів чи ідентифікації одержаних від позивача жаток.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №51 від 03.03.2021 про повернення жаток в кількості 7 штук вартістю 1560384,00грн (т.2, а.с.173-174). Факт направлення даної вимоги підтверджується накладною пошти №0910809850060 від 03.03.2021, фіскальним чеком від 03.03.2021 та описом вкладення на ім`я ТОВ "Нормагро" (т.2, а.с.175-176).

Однак, відповідач вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" про повернення майна в порядку реституції не задовольнив.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, у частині 1 статті 216 та в статті 1213 Цивільного кодексу України закріплено обов`язок кожної зі сторін недійсного договору (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставно набуте майно в натурі. Разом з цим якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо, набувач зобов`язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна.

У зв`язку з неможливістю повернення відповідачем зазначеного майна внаслідок його відсутності станом на час розгляду справи (зворотного відповідачем не доведено), відповідач має відшкодувати позивачу його вартість, яка становить 1560384,00грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене та наведене, суд приходить до висновку про визнання позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Приймаючи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку щодо задоволення заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" (13336, Житомирська область Бердичівський район, с.Половецьке, вул. Центральна, буд.41, ідентифікаційний код 33009712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" (09108, Київська область, м.Біла Церква, вул.Леваневського, 85-А, ідентифіквційний код 39106787):

- 1560384,00грн в рахунок відшкодування вартості: жатки зернової НОМЕР_8 у розмірі 256620грн; жатки зернової у розмірі 222240,00грн, жатки зернової H00635F716448 у розмірі 256620,00грн, жатки зернової у розмірі 222240,00грн, жатки зернової НОМЕР_6 у розмірі 184320,00грн, жатки б/у Джон Дір 630F:2005, заводський номер НОМЕР_5 у розмірі 205200,00гр, жатки б/у Джон Дір 630F:2008, заводський номер НОМЕР_4 у розмірі 213144,00грн;

- 23405,76грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.06.21

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.),

на електронну адресу представника позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1

на електронну адресу представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2