Справа № 2 - 2617/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          20 квітня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                                   Шевченко Т.М.

при секретарі                                            Клепач О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача завдані збитки невиконанням умов кредитного договору № СM-SME 008/380/2008 від 28.07.2008 р. у розмірі 2075585,70 грн., а також стягнути 150000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що між сторонами у справі був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов’язувався надати позивачу кредит в іноземній валюті на строк до 28.07.2023 р. загальною сумою 500 000 доларів США, проте відповідач частково виконав взяті на себе зобов’язання та відповідно до умов договору надав позивачу транші на загальну суму 230 000 доларів США, чим порушив умови договору, права позивача, а також завдав позивачу збитків, оскільки позивач мав намір придбати квартиру АДРЕСА_1, про що уклав 15.12.2008 р. попередній договір.  

             В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

             Представник відповідача ПАТ „ОТП Банк” в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

             Вислухавши пояснення сторін у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

             Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

              Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

             28.07.2008 р. між ОСОБА_1 та АТ „ОТП Банк” був укладений кредитний договір № СM-SME 008/380/2008, за умовами якого відповідач зобов’язувався надати кредит у іноземній валюті (долар США) на строк до 28.07.2023 р. Загальна сума кредиту відповідно до п. 2 кредитного договору становить 500000 доларів США. Кредит, відповідно до п. 5 договору – це кредитні кошти банку чи їх відповідна частина, які надаються позичальнику однією сумою чи частинами (траншами) в розмірі та на умовах, визначених договором.

            В забезпечення виконання позивачем взятих на себе зобов’язань був укладений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2, яка належить позивачу на праві власності.

             АТ „ОТП Банк” на підставі умов договору кредиту  надав позивачу транші на загальну суму 230000 доларів США. Залишок ненаданої частини кредиту складає 270000 доларів США.

             16.12.2008 р. позивач звернувся до АТ „ОТП Банк” із заявою про видачу чергового траншу кредиту у розмірі 230 000 доларів США.

             У відповідь на заяву позивача щодо надання чергового траншу кредиту відповідачем було відмовлено з посиланням на п.п. 1.3.13 та п. 1.3 частини № 2 договору кредиту.

            16.01.2009 р. та 29.01.2009 р. позивач повторно звертався до банку із заявами про видачу чергових траншів кредиту у розмірі 230 000 доларів США, на що відповідач відмовив йому листом.

             Відповідно до п. 1.7.1 кредитного договору, за умовами якого банк здійснив видачу кредиту позичальнику траншами згідно з кредитною заявкою позичальника, а також п. 1.3.10 кредитного договору передбачено, що кожний наступний транш надається позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу, з доданням підтверджуючих документів.

             Такі документи позивачем разом з заявою про видачу чергового траншу надані до банку не були, тому на підставі п. 1.7.4 кредитного договору, яким передбачено, що у разі невиконання позичальником умов кредитного договору, банк має право відмовити позичальнику в наданні чергового траншу, банк відмовив позивачу.

              Крім того, на підставі ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит своєчасно не буде повернений.

              Твердження позивача про те, що доказом цільового використання грошових коштів, отриманих ним за умовами договору кредиту, є попередній договір купівлі-продажу квартири, на думку суду, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст. 635 ч. 1 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

             На підставі вказаної норми закону, зважаючи на те, що позивачем не доведено жодної підстави для стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору кредиту, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити.

             Керуючись ст.ст. 525, 526, 623, 635, 1056 та 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

           В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди відмовити.

           Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя