Цивільна справа №2-4537/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Волошина В.О.
при секретарі: Романовій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів, пені, -
в с т а н о в и в :
В жовтні 2009р. позивачка звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, яка складається з: суми неповернутих грошових коштів у розмірі 4000,0 дол. США, що станом на час повернення позики за курсом НБУ складав 30464,4 грн.; процентів у розмірі 216,56 дол. США, що станом на час подання позову за курсом НБУ складає 1733,95 грн.; 3% річних у розмірі 307,08 грн., а також понесенні судові витрати.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 02 квітня 2009р. нею було надано відповідачу позику в розмірі 4000,0 дол. США, яку відповідач зобов’язувався повернути у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати у строк до 31 серпня 2009р. рівними частками, кожна з яких дорівнює ? частині позиченої суми не пізніше 10 числа кожного місяця. Оскільки відповідачем не була повернута в строк перша частина позики, на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивачкою було надіслано відповідачу претензію з вимогою дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів. Проте по теперішній час відповідачем взагалі не виконано зобов’язань за договором позики, у зв’язку з чим позивачка була вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.
Відповідач про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав, представника до суду не направив.
Представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 02 квітня 2009р. між сторонами було укладено договір позики, за якими позивачка надала відповідачу позику у сумі 4000,0 дол. США. Факт укладення договору позики між позивачкою та відповідачем, отримання відповідачем від позивачки вищезазначеної суми у розмірі 4000,0 дол. США, а також волевиявлення відповідача повернути отримані в борг гроші не пізніше 31 серпня 2009р. у гривневому еквіваленті за курсом НБУ рівними частками, кожна з яких дорівнює ? частині позиченої суми не пізніше 10 числа кожного місяця, підтверджується відповідною розпискою, підписаною відповідачем (а.с. 6), проте у зазначений в розписці строк відповідач борг не повернув.
Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором позики не виконав, не повернувши першу частину позики в розмірі 1000,0 дол. США, позивачка скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, звернулася до відповідача з претензією, яка останнім була отримана, з вимогою дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, вказана вимога настала 22 травня 2009р.
Судом достовірно встановлено, що боргова розписка від 02 квітня 2009р. відповідачу повернута не була і знаходиться у позивачки, оскільки її оригінал надавався суду для огляду, що підтверджує наявність зобов’язання відповідача перед позивачкою.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідачем зобов’язання за договором позики не були виконані, прострочено виконання грошового зобов’язання і він зобов’язаний сплатити суму боргу в розмірі 4000,0 дол. США, що за курсом НБУ на час виконання зобов’язань складає 30464,0 грн., а також 3% річних у розмірі 307,08 грн., з розрахунку, що строк прострочення складає 126 днів.
Стосовно вимог позивачки про стягнення процентів у розмірі 1733,95 грн., то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, сторона позивача, здійснила розрахунок процентів на підставі ст. 1048 ЦК України і просила суд їх стягнути на користь позивачки з відповідача.
За змістом вказаної ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п.5) ч. 1 ст. 1). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, пропорційно до частини задоволених вимог судовий збір у розмірі 307,71 грн. та збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи - 120,0 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-228, 232, 294 ЦПК України; ст.ст. 525, 526, 533, 545, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України; Розділом VІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, процентів, пені - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 30464 /тридцять тисяч чотириста шістдесят чотири/ грн. 40 коп.; 307 /триста сім/ грн. 08 коп. – 3% річних ; 307 /триста сім/ грн. 71 коп. - судового збору; 120,0 /сто двадцять/ грн. - збір на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Станом на 05.03.2010р. рішення суду набрало законної сили.
Суддя: В.О. Волошин
Секретар: В.В. Романова