Справа № 298/1682/17 Провадження № 2-п/304/4/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В.О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Вакули Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вакули Юрія Ігоровича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором, штрафу та пені за порушення договірного зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2020 року у цивільній справі № 298/1682/17 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором, штрафу та пені за порушення договірного зобов`язання задоволено частково - стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором найму-продажу від 23 грудня 2010 року у розмірі 156 080 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімдесят) грн, з яких 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн - плата за найм транспортного засобу за період з 16 червня 2011 року по 15 грудня 2013 року; 28 080 (двадцять вісім тисяч вісімдесят) грн - штраф за період з 16 червня 2011 року по 15 грудня 2013 року та 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн - пеня за період з 15 червня 2011 року по 06 листопада 2017 року (Т. 2, а. с. 88-94).

05 березня 2021 року адвокат Вакула Ю.І. звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 298/1682/17. Мотивує її тим, що ОСОБА_1 копію заочного рішення суду у вказаній справі 30 липня 2020 року не отримував, наявний у матеріалах справи підпис у полі «розписка про одержання*» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за номером 8920002016215 виконаний невідомою особою (без зазначення даних про неї). За таких обставин, 27 січня 2021 року ним, як представником відповідача, Львівському НДІСЕ замовлена судова експертиза, на вирішення якої поставлено питання про те, чи зазначений підпис зроблено ОСОБА_1 . Однак, на даний час експертиза залишається невиконаною. Крім цього, 22 грудня 2020 року відповідач за рекомендацією адвоката виготовив фотокопії матеріалів справи, але через запроваджені урядом протикарантинні заходи та, як наслідок, обмеження господарської діяльності у грудні 2020 року - січні 2021 року не мав можливості їх надрукувати на папері. Крім цього, 21 січня 2021 року відповідач повідомив його, що захворів, та на час подання заяви є непрацездатним. Оскільки самостійно ініціювати перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не мав можливості, 27 січня 2021 року дистанційно за допомогою електронних цифрових підписів на відстані був укладений договір з адвокатським бюро. 28 січня 2021 року він, Вакула Ю.І. , подав до Перечинського районного суду заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою судді була залишена без руху. Вказана ухвала отримана ним через систему електронний суд 16 лютого 2021 року о 21.17 год, такою надано строк на усунення недоліків 10 днів. Разом з цим, у ніч з 14 на 15 лютого у нього з`явилися симптоми респіраторного захворювання, внаслідок чого у понеділок він звернувся до сімейного лікаря, яка видала йому направлення на середу на проходження тесту на Covid-19. У четвер, 18 лютого 2021 року, він отримав повідомлення про позитивний аналіз тесту, відтак з 15 лютого по 03 березня 2021 року перебував на лікарняному. У той же час, 03 березня 2021 року через електронний суд він отримав копію ухвали судді про визнання неподаною та повернення попередньо поданої ним заяви. Враховуючи, що він був непрацездатним та ізольованим від суспільства, виконати вимоги ухвали суду та передати матеріали справи клієнту, який також був непрацездатним, у нього не було змоги. За таких обставин, у перший же день після хвороби ним було допрацьовано позовну заяву та домовлено з експертом про місце і час огляду об`єкта дослідження, 05 березня 2021 року дана заява буде подана до суду. Детальне ознайомлення з матеріалами справи та огляд експертом повідомлення про вручення, а також отримання відповіді на запит щодо стану здоров`я вимагають певного часу, тому такі дії будуть вчинені пізніше. Враховуючи наведене, просить скасувати заочне рішення Перечинського районного суду від 15 липня 2020 року у справі № 298/1682/17, поновивши (у разі, якщо суд вважатиме такий пропущеним) строк звернення до суду із цією заявою (Т. 2, а. с. 121-122).

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 10 березня 2021 року вказану заяву про перегляд заочного рішення було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником ухвали, інакше така буде вважатися неподаною та йому повернута (Т. 2, а. с. 134-136).

На виконання цієї ухвали у встановлений останньою строк адвокат Вакула Ю.І. подав заяву про усунення недоліків, у якій свою позицію мотивував наступним. Так, у матеріалах цивільної справи № 298/1682/17 наявний не вручений поштовий конверт (Т. 1 а. с. 20) Великоберезнянського районного суду 8900001579363 (із супровідним листом суду від 26 грудня 2017 року (Т. 1, а. с. 18) про надіслання відповідачу ОСОБА_1 ухвали суду від 12 грудня 2017 року, копії позовної заяви з додатками із закресленою адресою та позначкою «П»). У справі відсутні докази вручення листа суду від 26 грудня 2017 року, а також копії позовної заяви позивача з додатками, тоді як 10 березня 2018 року його довіритель прибував до суду та подавав заяву про отримання судових повісток через смс-повідомлення (Т. 1, а. с. 49). З липня 2020 року судові повістки за номером телефону « НОМЕР_1 » відповідач не отримував, відтак про судове засідання на 15 липня 2020 року повідомлений не був (Т. 2, а. с. 49), що вбачається із відсутності інформації про це у довідці суду. Також не отримав виклик на 15 липня 2020 року представник ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 138-143).

При цьому, всередині березня 2021 року адвокатом Вакулою Ю.І. отриманий висновок експерта від 10 березня 2021 року № 9357, яким підтверджено неналежність ОСОБА_1 підпису виконаного на повідомленні про вручення поштового відправлення 8920002016215, яким останньому було надіслане заочне рішення Перечинського районного суду, що це є також свідченням неналежної роботи листоноші, на яку покладений обов`язок вручати поштові відправлення - і це додатково підтверджує необізнаність відповідача ОСОБА_1 зі змістом позовної заяви позивача. Внаслідок цих обставин, останній не зміг заявити про необхідність застосування позовної давності (Т. 2, а. с. 146-151, 168-170).

Також посилається на те, що п. 3.2 Договору найму-продажу передбачено декілька альтернативних варіантів поведінки позивача у разі порушення зобов`язань за договором, зокрема вилучення т/з не відмовляючись від договору або відмовитись (розірвати) договір, вилучити т/з та звернутися до суду. Позивачем був вилучений т/з та він (до завершення строку договору) звернувся до суду, цим самим припинивши дію договору найму-продажу (розірвавши такий). Це встановлено у рішенні Апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2012 року та зазначено у позовній заяві позивача у справі № 2-193/11 (провадження Великоберезняського районного суду). У такій також вказано про вилучення позивачем 28 лютого 2011 року автомобіля. Верховний Суд неодноразово вказував на неможливість у договірних зобов`язаннях нарахування відсотків, штрафних санкцій тощо поза межами дії договору. Зазначає, що будь-які дії позивача з посиланням на договір найму-продажу могли б мати місце, якби не положення пункту 3.2. договору, за якими звернення до суду позивачем до закінчення дії договору допускалось лише у разі волевиявлення щодо розірвання договору. Відтак, вилучивши автомобіль і звернувшись до суду у червні 2011 року, позивач своєю поведінкою вказав на застосування ним абзацу 6 пункту 3.2. договору, а саме його розірвання, адже лише розірвавши договір позивач мав би право надати такий іншій особі. Позивач, діяння якого суперечать позиції, яку він займав раніше (у справі 2-193/11), не може отримати переваги від своєї непослідовної поведінки - саме така позиція сформульована у постанові Об`єднаної Палати КЦС ВС 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження 61-22315сво18. Внаслідок розірвання договору позивач не вправі вимагати обумовлені договором санкції, які могли б бути нарахованими лише в межах дії строку договору та позовної давності, що регулює правовідносини. Також, характер правовідносин допускає отримання позивачем плати саме за користування (та подальшу передачу відповідачу у власність) транспортного засобу, однак вилучення такого позивачем обумовлює припинення відносин найму-продажу (Т. 2, а. с. 140-142).

Враховуючи наведене, адвокат Вакула Ю.І. в інтересах відповідача ОСОБА_1 клопотав про виклик та допит: свідка ОСОБА_6 (ідентифікаційні дані якого наявні в матеріалах справи), який може підтвердити викладені стосовні нього обставини, зокрема про володіння автомобілем, що був предметом договору найму-продажу після вилучення такого позивачем; відповідача ОСОБА_1 як свідка, який може підтвердити викладені у заяві обставини; а також про витребування з Великоберезнянського районного суду Закарпатської області цивільної справи № 2-193/11 для її огляду в судовому засіданні (Т. 2, а. с. 142).

Крім цього, представник відповідача вказує на необхідність проведення письмового опитування учасників справи, внаслідок чого ставить наступні питання позивачу: 1) Коли та за яких обставин (в якому місці, в який час доби та яким саме способом) Вами (іншою особою за Вашим дорученням або з Вашого дому) був вилучений від відповідачів (кого саме з них) автомобіль, який є предметом договору найму-продажу, що є підставою Ваших позовних вимог? 2) Чи вилучали Ви (інша особа за Вашим дорученням або з Вашого дому) від відповідачів (кого саме з них) автомобіль, який є предметом договору найму-продажу, що є підставою Ваших позовних вимог, до закінчення дії договору та чи після цього цей автомобіль передавали іншим особам? 3) Чи передавали Ви (будь-яка інша особа за Вашим дорученням або з Вашого відому) після його вилучення вказаний в питанні 1) автомобіль будь-кому з відповідачів або іншим особам (кому саме та за яких обставин і на яких правових підставах)? 4) Чи передавали Ви (будь-яка інша особа за Вашим дорученням або з Вашого відому) після його вилучення у відповідачів вказаний в питанні 1) автомобіль громадянину ОСОБА_6 (ідентифікаційні дані якого Вам відомі)?» (Т. 2, а. с. 143).

Позивач ОСОБА_2 подав до суду декілька клопотань, в яких просить суд залишити заяву про перегляд заочного рішення без розгляду посилаючись на пропуск відповідачем строку, непідтвердженість та неістотність доводів відповідача щодо неотримання ним заочного рішення суду (зокрема можливість вручення такого як самому відповідачу, так і будь якому повнолітньому члену його сім`ї відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року), непідтвердженість непрацездатності відповідача довідкою, невиконання умов для скасування заочного рішення. Позивач послався на практику Верховного Суду (Т. 2, а. с. 155, 156, 161, 162, 165, 166).

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вакула Ю.І. у своєму запереченні проти клопотання позивача послався на те, що ухвала суду першої інстанції від 02 березня 2021 року не оскаржена у апеляційному порядку, оскільки підставою для цього мали б бути порушення судом норм процесуального права, але у цьому випадку, мають місце інші обставини, які вказані у заяві про перегляд заочного рішення, а саме, що повідомлення про надходження до системи електронного суду ухвали про залишення без руху першої заяви про перегляд заочного рішення було отримане 16 лютого 2021 року, тобто коли представник відповідача вже хворів COVID-19 у інтенсивній фазі, а пізніше 03 березня 2021 року об 02 годині 23 хвилини у такий самий спосіб надійшло повідомлення про визнання неподаною та повернення цієї заяви. Однак, з 15 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року включно він, адвокат Вакула Ю.І., представник відповідача ОСОБА_1 , був непрацездатним через захворювання на коронавірусну інфекцію Сovid-19 (відтак також був і самоізольованим). А тому, формально, судом не допущене порушення з огляду на те, що надіславши представнику відповідача ухвалу про залишення без руху заяви - розпочався перебіг визначеного судом строку. Однак, в силу своєї непрацездатності та самоізоляції, вимоги ухвали не могли бути виконаними з об`єктивних причин, при цьому суд, повертаючи заяву, не порушив норм процесуального права - це і обумовило відсутність підстави для оскарження ухвали суду від 02 березня 2021 року та наявність підстав для повторного звернення із заявою з клопотанням про поновлення процесуального строку, що і було зроблено одразу після закінчення непрацездатності представника відповідача. За цих обставин, неоскарженість ухвали від 02 березня 2021 року (з урахуванням непрацездатності представника відповідача) не впливає на можливість звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Адвокат Вакула Ю.І. також вказує на те, що голослівними є твердження позивача про те, що відповідач не приймав участі в судових засіданнях, так як це спростовується матеріалами справи. Крім цього, аналогічною є ситуація щодо виконавчого провадження, адже, як стверджує позивач, таке було відкрите 23 грудня 2020 року, тобто вже після ознайомлення відповідачем з матеріалами справи, що мало місце 22 грудня 2020 року.

В якості заперечення відносно доводів позивача щодо вручення відповідачу заочного рішення представник відповідача посилається на те, що частиною 3 статті 284 ЦПК визначено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, однак станом на дату подання заяви про перегляд заочного рішення такий примірник рішення суду відповідачу наразі не вручений, в той час як виготовлена останнім фотокопія останнього не є примірником рішення у розуміння частини 3 статті 284 (адже така не буде прийнята касаційним судом у разі касаційного оскарження рішення суду). Вказує, що поряд з підписом у полі «розписка в одержанні*» не зазначене прізвище жодного з повнолітніх членів сім`ї відповідача, яке підлягає обов`язковому зазначенню у формі Ф.119 згідно з приміткою для відправлень з позначкою «судова повістка» - водночас наданий висновок судового експерта вказує, що підпис виконаний не ОСОБА_1 .

Представником відповідача також вказується на те, що запропонована позивачем практика ВС з порушеного питання не є релевантною до обставин дійсної справи, оскільки у справі № 626/2450/14-ц судом встановлені інші фактичні обставини, зокрема, у ній особою було отримане заочне рішення та особа вказувала різні дати відносно обізнаності з таким рішенням. У той час як по даній справі відповідач ОСОБА_1 не отримував рішення суду, підтвердив вказане висновком судового експерта та зазначає єдину дату першої обізнаності з судовим рішенням - 22 грудня 2020 року, акцентуючи увагу на неотриманні письмового примірника заочного рішення. Посилається на об`єктивні обставини, які обумовили звернення до суду з цією заявою у березні 2021 року, що складає 2,5 місяці з моменту фотокопіювання (а не отримання) належної письмової копії заочного рішення, відсутність якої обумовила необхідність витрачати додатковий час та додатково очікувати на послаблення карантинних заходів для виготовлення копії заочного рішення самостійно.

У свою чергу, адвокат Вакула Ю.І. посилається також на практику Верховного Суду яким, у справі № 202/1650/19 зазначено, що частинами третьою та четвертою статті 287 ЦПК України передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Також, ВС нагадав, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Посилаючись на висновки Верховного Суду зазначає, що на цій стадії процесу суд уповноважений приймати виключно одне з двох вищеозначених рішень - або залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами (в цьому випадку) загального провадження (Т. 2 а. с. 158-159).

У судовому засіданні, які відбулося 16.04.2021 року, представник заявника адвокат Вакула Ю.І. подану заяву про перегляд заочного рішення підтримав у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про залишення заяви без розгляду.

Інші учасники, будучи повідомленими про дату, місце і час розгляду заяви, в судове засідання не з`явилися, про поважні причини неявки (з підтвердженням відповідними доказами) суд не повідомили, відтак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Суд в порядку ч. 2 ст. 244 ЦПК України повернувся із нарадчої кімнати та констатував, що у суду наявні сумніви у добросовісному здійсненні заявником ОСОБА_1 своїх процесуальних прав, зокрема у частині отримання останнім або членом його сім`ї копії заочного рішення Перечинського районного суду від 15 липня 2020 року у цивільній справі № 298/1682/17, що відображено в ухвалі суду від 07 травня 2021 року (Т. 2, а. с. 180-185). На підставі вищенаведеного відповідно до вищезазначеної ухвали судом в порядку ч.7 ст. 81 ЦПК України постановлено витребувати від Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» (88000 Закарпатська область м. Ужгород, пл. Поштова, 4) оригінали списків рекомендованих поштових відправлень (форма № 8, п. п. 89-90 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 року № 270, поданих Перечинським районним судом Закарпатської області до ВПЗ Перечин 24 липня 2020 року, адресованих ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ).

На виконання вищезазначеної ухвали суду супровідним листом за вих № 0288-05 від 24.05.2021 року Закарпатською дирекцією АТ «Укрпошта» на адресу суду направлено: 1) оригінал прийнятих поштових відправлень (реєстр) ВПЗ м. Перечин за 24.07.2020 року (на 1 арк) (Т. 2, а. с. 197); 2) оригінал книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень с. Ставне -№ 32020 р. (Т. 2, а. с. 198).

В судовому засіданні, яке відбулося 31.05.2021 року, заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Вакула Ю.І. заяву про перегляд заочного рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 15.07.2020 року в даній справі підтримали в повному обсязі. Крім того, заявник ОСОБА_1 повідомив суд про те, що підпис в графі №88 оригіналу Книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень (форма № 8) йому не належить, а також не належить жодному з членів його сім`ї, які проживають за його адресою (з його слів це батько, мати, бабуся). Категорично ствердив в судовому засіданні, що вищенаведене заочне рішення Перечинського районного суду він та члени його родини не отримували, а він дізнався про його існування лише після звернення за професійною правничою допомогою до адвоката. Причини пропуску процесуальних строків звернення до суду мотивував у своїй заяві, просив суд дані строки поновити. Відповідну процесуальну позицію з цього питання також висловив його представник - адвокат Вакула Ю.І.

Крім того, представник заявника адвокат Вакула Ю.І. також в судовому засіданні заявив усне клопотання про призначення судом судово-почеркознавчої експертизи, яку просив призначити до ЛНДІСЕ. На вирішення експертизи просив суд поставити питання: чи виконаний підпис в графі № 88 в оригіналі «Книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень с. Ставне -№ 32020 р.» за № 8920002016125, що наявне в матеріалах цивільної справи № 298/1682/17 у провадженні Перечинського районного суду Закарпатської області в полі «Службові відмітки», заявнику ОСОБА_1 . Також повідомив, що може подати дане клопотання суду в літеральній формі.

Дослідивши в ході судового засідання матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто аналіз процесуальної норми, що передбачає підстави для скасування заочного рішення, вказує, що для об`єктивної можливості перегляду заочного рішення судом, що це рішення ухвалив, обов`язково потрібна наявність обох обставин: поважності неявки до суду відповідача та поважності ненадання відзиву і наявності доказів, які б могли істотно вплинути на вирішення справи. Такі відомості відповідно до ч. 7 ст. 285 ЦПК України мають бути надані відповідачем.

Вирішуючи вимогу заявника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суд виходить із такого.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 суд повинен відхилити аргументи скаржника про неналежність його повідомлення про результати розгляду справи, якщо згідно з матеріалами справи рішення суду першої інстанції направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, проте може навіть бути повернуто до суду першої інстанції з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того Велика Палата ВС у своїй Постанові від 25.04.2018 року в справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18 дійшла висновку про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення заявника «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій. Обов`язок відправника полягає в тому, щоб інформувати учасника про процесуальну дію, а не забезпечити його участь в цій дії.

На підставі досліджений доказів суд дійшов висновку, що доводи скаржника ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення на його адресу заочного рішення суду першої інстанції, спростовуються наведеним вище. Статтею 44 ЦПК України встановлений обов`язок учасників процесу добросовісно користування своїми процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (п. п. 40-42 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03). Так відповідно до п. 40 зазначеного рішення ЄСПЛ нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Так у п 42. даного рішення ЄСПЛ зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що відповідача було поінформовано про прийняте рішення якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Таким чином, надаючи дозвіл відповідачу подати заяву зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. Таким чином у цій справі ЄСПЛ було констатовано порушення цієї статті з боку судових органів України. Також необхідно враховувати, що стосовно необхідності дотримання принципу остаточності судового рішення та недопустимості зловживання правом на оскарження, в рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» («Vieru v Republic of Moldova», заява № 25763/10, п. 14) ЄСПЛ постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати законодавчим критеріям і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання ЄСПЛ полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що, в першу чергу, відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства. Засада остаточності судових рішень відповідно до усталеної практики ЄСПЛ полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду (див. mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, п. п. 61-62; «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, п.п. 51-52; «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, п. 40; «Устименко проти України», заява № 32053/13, п. 46).

Вирішуючи клопотання заявника та представника заявника адвоката Вакули Ю.І. про призначення судово-почеркознавчої експертизи, суд виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судово-почеркознавча експертиза - комплекс заходів, що спрямовані на встановлення приналежності почерку рукопису й підпису конкретній людині. Зазвичай застосовується для визначення справжності підпису або виявлення фальсифікації документа. Для проведення даного виду судової експертизи необхідно надати оригінали документів, відповідно до п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями). Так, призначення та проведення почеркознавчої експертизи необхідно надати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку і підпису певної особи від імені якої значиться підпис (та/або особи, яка виконала підпис від імені іншою особи).

В ході судового засіданні під час заявлення відповідного клопотання заявником не були виконані вищенаведені приписи, а тому у суду були відсутні об`єктивні причини щодо задоволення клопотання. Крім того, з урахуванням обставин справи та правових позицій ВП ВС та ВС, висловлених у постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б); Постанові ВП ВС від 25.04.2018 року в справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18 суд дійшов висновку, що призначення судово-почеркознавчої експертизи є безпідставним та з урахуванням процесуально-правового змісту предмету доказування є недоцільним. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що заявник ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом про ухвалене заочне рішення Перечинським районним судом Закарпатської області від 15 липня 2020 року, що підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні оригіналом прийнятих поштових відправлень (реєстр) ВПЗ м. Перечин за 24.07.2020 року (на 1 арк) (Т. 2, а. с. 197) та оригіналом книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень с. Ставне - № 32020 р. (Т. 2, а. с. 198), що повністю узгоджується із судовою практикою ВС України та ЄСПЛ, а тому останній мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, стан надходження поштової кореспонденції тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником пропущений строк, встановлений ст. 284 ЦПК України на подання заяви про перегляд судового рішення, а у клопотанні про поновлення строку заявником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено достатніх та переконливих об`єктивних обставин, що стали причиною пропуску даного процесуального строку.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ч. 1, 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13, ст. 81, 258-261, 280-288 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вакули Юрія Ігоровича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором, штрафу та пені за порушення договірного зобов`язання - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Чепурнов В. О.