АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
1 липня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А. Є.,
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В., розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи-Сьомої державної нотаріальної контори м. Одеси про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом. Позивач зазначав, що його матері ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1, в якій вона проживала одна. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яку він своєчасно прийняв шляхом подачі заяви до нотаріальної контори і йому стало відомо про те, що 30 березня 2006 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2
Посилаючись на те, що він підтримував з матір’ю ОСОБА_3 тісні родинні стосунки, вона не мала наміру залишити усе своє майно сторонній особі і під час складення заповіту не розуміла своїх дій і не могла керувати ними, оскільки була у тяжкому психологічному стані, не пам’ятала, як її зовуть та де вона проживає, не впізнавала його та своїх знайомих, позивач просив визнати заповіт недійсним, визнати за ним право власності на квартиру в порядку спадкування за законом на підставі статей 225, 1261, 1234 ЦК України.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд не вирішив його позовних вимог, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Головуючий у 1 ін ст. Целух А.П.
Справа № 22ц -3195/2009 р.
Доповідач: Федорова А.Є Категорія ЦП: 37
Стягнуто з ОСОБА_4 держмито в розмірі 404, 15 грн. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Татарбунарським районним судом в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2009 року та постановити ухвалу, якою направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
За правилами ст. 311 ч. 1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, пославшись на ст. 549 ЦК України в редакції 1964р. та на ст. 376 ЦК України, виходив з того, що сторони мають право на 1\3 частину окремих приміщень будинку колгоспного двору, та на 1\6 частину приміщень в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5
Ці висновки суду колегія суддів вважає передчасними.
Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 10 ч.4 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 просив визнати право власності за ним та ОСОБА_4, за кожним на 1\2 частину вищевказаних чотири приміщення, площа яких у сумі складає 63, 4 кв. м., а огорожу, ворота та розділяючу стіну вартістю 2150 грн. залишити в загальному користуванні, а всього на суму 40416 грн.50 коп. Суд першої інстанції позовні вимоги позивача не уточнював, вимоги в частині залишення в загальному користуванні огорожі, воріт та розділяючої стіни, вартістю 2150 грн. суд не розглянув. Про вказані вимоги ні в описовій, ні в мотивувальній частині ані в резолютивній частині рішення суду не згадується. Судження та рішення щодо цих вимог відсутні. Отже, суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. Таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.
Із технічного паспорту будинку садибного типу по АДРЕСА_2 Одеської області вбачається, що на території садиби є два житлові будинки літ. «А» і літ. «Б», однак суд першої інстанції позовні вимоги сторін не уточнив, і не з’ясував, з приводу якого з будинків існує спір. Окрім вказаних будинків на території садиби знаходяться: підвал літ. «В», сараї літ. «Г» і «Д», споруди 1-5. Суд у сторін не уточнив, що слід зробити з цими приміщеннями, а суд апеляційної інстанції через особливості стадії апеляційного провадження позбавлений можливості уточнювати позовні вимоги сторін.
За наданими апеляційному суду копіями Погосподарської книги Борисівської сільради з 1950 року на території двору, окрім будинку розташовані сарай і хлів, а в Погосподарській книзі за 1980-1982р.р. зареєстровано будинок, 1956 року збудування, загальною площею 125 кв. м (з 1982 року), та кухня 1960 року збудування. В Негосподарських книгах Глибоківської сільради з 1996 року по теперішній час за членами ОСОБА_3 не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними на момент вчинення правочину.
Крім того, справу розглянуто за відсутності третьої особи, зазначеної у позовній заяві - Сьомої Одеської державної нотаріальної контори, не повідомленої про час і місце судового засідання у встановленому ст. ст. 74-76 ЦПК України порядку.
До справи приєднано лист Третьої Одеської нотаріальної контори від 30 травня 2007 року, в якому викладено клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.(а.с. 30) Це клопотання було задоволено судом, хоча Третя Одеська державна нотаріальна контора не є особою, яка бере участь у даній справі.
При цьому суд не звернув увагу на те, що спірний заповіт посвідчений державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчевим К.Л., і не обговорив питання про притягнення до участі у справі державного нотаріуса, який посвідчив заповіт, хоча рішення суду може зачіпати його професійні інтереси.
Як вбачається з носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, у судовому засіданні була проголошена лише резолютивна частина рішення, яка не приєднана до матеріалів справи і яка за своїм змістом не в повному обсязі відповідає повному рішенню суду, що є грубим порушенням вимог ст. 218 ЦПК України. (а.с. 106, 108-110)
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обгрунтованим і на підставі п.п.3, 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду належить урахувати наведене, уточнити правові підстави позову, більш повно з’ясувати обставини справи з участю усіх зацікавлених осіб та залежно від встановленого вирішити вимоги, заявлені в позовній заяві, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.5, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.