АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2009 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: Мизи Л.М., Процик М. В., за участю секретаря - Трошина К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави, в особі державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» (далі - Державне підприємство), до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою Чорноморського транспортного прокурора (далі - Прокурор) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2008 року, -

встановила:

У липні 2007 р. Прокурор звернувся до суду з вищеназваним позовом (а. с. 1 - 4). Вказав, що 19.09.2005 року проводилась докова операція з порушенням п. 1.8 «Інструкції з експлуатації плавучого доку № 5», п. п. 1.5.1, 1.7.10, 2.1.2, 3.1.3, 3.1.9, 3.2.1, 3.2.7 «Наставляння по боротьбі за живучість суден морського флоту», яке виразилося у: здійсненні докової операції з цілком відкритими клінкетами; в не проведенні навчання і загальносудових тревог по відпрацюванню екіпажем дій по боротьбі з надходженням води усередину плавдока, у результаті чого екіпаж плавдока не мав навичок боротьби з протіканням води; у відсутності у приміщенні машинного відділення аварійного посту з аварійним устаткуванням; у відсутності та не застосуванні водовідливного устаткування. У результаті цих порушень при здійсненні докової операції відбулося затоплення плавучого дока № 5, чим заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 28660 грн. (вартість робіт по підняттю плавдока), а також створило небезпеку настання тяжких наслідків у вигляді неможливості експлуатації і подальшого знищення плавучого доку № 5, балансовою вартістю 8 940 094, 80 грн. 08.11.05 р. проти ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за фактом затоплення плавучого доку за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України. 16.08.06 р. дії ОСОБА_2 було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 276 КК України. 16.04.2007 р. Приморським районним судом м. Одеси, на підставі ст. 7 КПК України та ст. 48 КК України, тобто за нереабілітуючими підставами, була ухвалена постанова про припинення провадження по кримінальній справі. На підставі ст. ст. 1166, 1187 ЦК Прокурор просив стягнути з відповідача на користь Державного підприємства завдану шкоду у розмірі 28660 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2008 року (а. с. 78 - 82) у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі Прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, є незаконним та необгрунтованим: суд необгрунтовано не прийняв до уваги порушення відповідачем «Посадової інструкції начальника групи доків комплексно - докового виробництва», Наставляння по боротьбі за живучість судів морського флоту та висновки технічної експертизи; провадження у кримінальній справі відносно відповідача було припинено по нереабілітуючим підставам.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши

Справа № 22ц-1601/09 Категорія - 31

Головуючий у першій інстанції- Свататенко В.І.

Доповідач - Заїкін А.П.

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при експлуатації плавдока повідомив Державне підприємство про аварійний стан плавдока, здійснив усі можливі вчинки для того, щоб попередити керівництво Державного підприємства про неможливість подальшого експлуатування плавдока у зв’язку з його непридатним технічним станом. Вина відповідача матеріалами кримінальної справи не встановлена. Провадження у кримінальній справі закрито з порушенням діючого законодавства: ОСОБА_2 не визнав себе винуватим у скоєнні злочину.

Вказані в апеляційній скарзі доводи апелянта не спростовують цих висновків суду. Відповідно до рапортів ОСОБА_2 (а. с. 65 - 73) останній неодноразово попереджав керівництво підприємства про незадовільний стан плавдока та необхідність проведення ремонтних робіт. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дав критичну оцінку висновку технічної експертизи (а. с. 9 - 29), оскільки висновки експертизи зроблені без врахування незадовільного технічного стану плавдока. У висновку вказано, що відповідно до «Акта розслідування аварійної події з плавдоком № 5», який було складено 04.10.05 р. комісією, призначеною розпорядженням директора ДП «ОСРЗ «Україна» № 18 від 20.09.05 р. та «Акта попереднього розслідування аварійної події 19.09.2005 р. на СРЗ «Україна» при проведенні докової операції», складеного комісією, призначеною Міністерством транспорту та зв’язку України № 599 від 20.09.2005 p., «Акту попереднього розслідування аварійної події з 19.09.05 р плавдоком № 5 на СРЗ «Україна»», який було складено 27.10.05 р. комісією, призначеною наказами держфлотінспекції України № 143/н від 20.09.2005 p., № 145/н від 21.09.50 p., № 155/н від 19.10.05 р. серед причин затоплення є - конструктивні недоліки; недостаточний технічний стан дока; не закінчено ремонт металоконструкцій лівої та правої башт; відсутність водонепронікаємості корпуса.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони. Рішення суду є справедливим, законним та обгрунтованим.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийняв рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони. Рішення суду є законним та обгрунтованим. Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

 Апеляційну скаргу Чорноморського транспортного прокурора відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України, протягом двох місяців з дня набрання законної сили.