УКРАЇНА

АПЕЛЯЩЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Короткова В.Д., Гончаренко В.М.,

З участю секретаря - Возіян Д.А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (ОВХФП) пpo визнання незаконним звільнення, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОВХФП «Біостимулятор» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.05.09р., -

встановила:

08.10.07р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОВХФП «Біостимулятор» про поновлення на работі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з 03.02.05р. працював в організації відповідача слюсарем 5 розряду, з 30.03.07р. переведений за його заявою слюсарем-сантехніком 5 розряду.

Наказом № 169 від 24.07.07р. він звільнений за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу в нетверезому стані на работі 19.07.07р.

Вважав звільнення незаконним, оскільки на час видання наказу був непрацездатним, профспілка згоди на його звільнення не давала.

Позивач просив поновити його на работі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2- неодноразово змінювала позовні вимоги та остаточно просила визнати звільнення незаконним, змінити формулювання причини звільнення на звільнення за ст. 38 КЗпП України, стягнути середній заробіток в зв*язку з неможливістю працевлаштування та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звільнений законно, оскільки знаходився на роботі в нетверезому стані, що підтверджено випискою з медичної картки МКЛ № 9 м. Одеси, куди позивач був доставлений каретою швидкої допомоги після нещасного випадку, який мав місце 19.07.07р. з вини самого позивача, а також актом про нещасний випадок від 23.07.07р.

Головуючий 1 інстанції - Кисельов В.К.

Справа № 22ц-3276/09

Доповідач - Комаровська H.B. Категорія - 52

В процесі розгляду справи була отримана згоди профспілки на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст. 40 КЗпП України.(а.с. 61).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.05.09р. позов ОСОБА_1 задоволений частково: звільнення за п.7 ст. 40 КЗпП України визнано незаконним, позивач вважався звільненим за ст. 38 КЗпП України, адміністрація відповідача забов*язана внести відповідні зміни в трудову книжку ОСОБА_1, стягнуто на користь позивача середньомісячний заробіток а сумі 29829, 63 грн., а також компенсацію моральної шкоди в сумі 3000 грн., відповідач забов*язаний із стягненої середньомісячної зарплати утримати необхідні збори та податки, з відповідача стягнутий судовий збір в розмірі 306, 79 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 30.00 грн.

В апеляційній скарзі ОВХФП «Біостимулятор» просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи адміністрації в період його непрацездатності, крім звільнення за п. 5 цієї статті, а також у випадку повної ліквідації підприємства, організації, установи.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання незаконним звільнення за ініціативою адміністрації, суд обгрунтовано виходив з того, що на час звільнення за наказом № 169 від 24.07.07р. ОСОБА_1 був непрацездатним, що підтверджується листком непрацездатності від 23.07.07р., який продовжений до 31.08.07р.(а.с. 10, 11).

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення (а звільнення є одним із заходів дисциплінарного стягнення за ст. 147 КЗпП України) власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відсутність письмових пояснень є однією з підстав визнання звільнення незаконним.

Судом також встановленого на час звільнення ОСОБА_1, . в порушення ст. 43 КЗпП України адміністрацією не була отримана згода профспілки, однак в період розгляду справи така згода була надана (а.с. 61).

При таких обставинах суд дійшов обгрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 і цій частині підстав для скасування рішення немає.

Судом також встановленого 19.07.07р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення за власним бажанням, наказом № 168 від 23.07.07р. він звільнений за ст. 38 КЗпП України, однак 24.07.07р. вищезазначений наказ № 186 був скасований та позивач звільнений за п.7 ст. 40 КЗпП України.

Не бажаючи поновлюватись на роботі, позивач просив змінити формулювання причини звільнення та вважати його звільненим за ст. 38 КЗпП України.

Дослідивши надані сторонами докази, суд обгрунтовано задовільнив ці вимоги.

Разом з тим, висновок суду про задоволення позову в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 29829, 63 грн. в зв*язку з неможливістю працевлаштування не грунтується на доказах по справі.

Так, відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП України в разі, якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає спір приймає рішення про виплату йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позов в цій частині, суд не навів доказів, якій б підтверджували позовні вимоги ОСОБА_1, а представник позивача в засіданні судової колегії пояснила, що працевлаштуванню ОСОБА_1 перешкоджав стан його здоров*я, а не неправильний запис в трудовій книжці.

При таких обставинах підстав для задоволення позову про стягнення середньомісячного заробітку немає і рішення в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в зв*язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Безпідставним є і зазначення в резолютивній частині рішення про обов*язок відповідача із стягненої суми середньомісячного заробітку сплатити збори та податки, оскільки такі вимоги по справі не заявлялись.

Не заслуговує на увагу довод апелянта про те, що суд без достатніх підстав стягнув із ОВХФП «Біостимулятор» компенсацію моральної шкоди, оскільки порушення одного із основних прав людини, передбачених Коституцією України - права на труд- у вигляді незаконного звільнення спричинило позивачеві душевні страждання і компенсація моральної шкоди в сумі 3000 грн. відповідає тяжкості цих страждань та порушеним умовам нормального життєвого ритму.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п.2 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовільнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.05.09р. скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОВХФП «Біостимулятор» про стягнення середньомісячного заробітку в сумі 29829, 63 грн. і в цій частині в позові відмовити.

Виключити із резолютивної частини рішення судження про забов*язання ОВХФП «Біостимулятор» утримати необхідні збори та податки з вказаної суми стягнення.

В решті частині рішення залиши без змін.

Рішення судової колегії набирає чинності з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.