Справа № 347/571/18

Провадження № 22-ц/4808/777/21

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого  (суддя-доповідач)  Максюти І.О.,

суддів                                              Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря                                        Пацаган В.В.,

з участю                                       представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кота Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі житлового приміщення та визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , обласного комунального підприємства Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про визнання певних дій незаконними, визнання документа недійсним, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області про призначення експертизи, постановлену суддею Бучинським А.Б. 30 березня 2021 року у селищі Верховина Івано-Франківської області,    

                                              в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_3 в інтересах  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності (а.с.2-8, том 1; а.с.115-118, том 3).

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним  позовом до ОСОБА_1 , Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними, скасування рішення про погашення технічного паспорта та визнання технічного паспорта недійсним, відшкодування моральної шкоди (а.с.9-10, том 2; а.с.145-147, том 3).

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року позов ОСОБА_3 в інтересах  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, залишено без розгляду (а.с.124-125, том 2).

Ухвалою від 21 лютого 2020 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 повернута заявнику у зв`язку із залишенням первісного позову без розгляду (а.с.146 том 2)

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року  ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.181-184, том 2).

18 січня 2021 року  представником ОСОБА_1 подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи,  проведення якої просив доручити  СП «Західно-Український експертно-консультативний центр» та зупинити провадження у справі на час проведення експертизи (а.с.127-128, том 3).

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2021 року  прийнята зустрічна позовна  заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про про визнання дій незаконними, скасування рішення про погашення технічного паспорта та визнання технічного паспорта недійсним, відшкодування моральної шкоди   (а.с.151-152, том 3).

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2021 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення  якої доручено  експертній установі СП «Західно-Український експертно-консультативний центр», на вирішення якої поставлено питання:

Чи технічно можливий виділ в натурі приміщень, згідно  технічного паспорта, інвентарний №1441 на квартиру АДРЕСА_1 , який належить власнику ОСОБА_1 згідно експлікації приміщень до плану, згідно технічного паспорта, інвентарний №1441 на квартиру АДРЕСА_1 , а саме:

- по першому поверху: сходова, площею 35,1 кв.м. (номер приміщення по плану - І), кімната, площею 17,7 кв.м. (номер приміщення по плану - 1), гараж, площею 22,7 кв.м. (номер приміщення по плану - ІІ), котельня, площею 4,1 кв.м. (номер приміщення по плану - 2), ванна, площею 14,1 кв.м. (номер приміщення по плану - 3), кімната, площею 24,0 кв.м. (номер приміщення по плану - 4), кімната, площею 22,5 кв.м. (номер приміщення по плану - 5), кухня, площею 13,1 кв.м. (номер приміщення по плану - 6), котельня, площею 5,9 кв.м. (номер приміщення по плану - 11), загальна площа по першому поверху 159,2 кв.м., житлова площа - 64,2 кв.м.;

- по другому поверху: сходова, площею 4,7 кв.м. (номер приміщення по плану - 1), кімната, площею 21,3 кв.м. (номер приміщення по плану - 7), кімната, площею 14,1 кв.м. (номер приміщення по плану - 8), кімната, площею 15,2 кв.м. (номер приміщення по плану - 9), кімната, площею 24,6 кв.м. (номер приміщення по плану - 10), загальна площа по другому поверху 79,9 кв.м., житлова площа - 75,2 кв.м.;

- всього: загальною площею - 239,1 кв.м., житловою площею - 139,4 кв.м.       

На час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с.202-203, том 3).

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд порушив норми процесуального права.

Зазначено, що  клопотання про призначення експертизи розглянуто без її участі, без врахування її думки, хоча на час постановлення оскаржуваної ухвали у Івано-Франківській області діяли карантинні обмеження з віднесенням її до червоної зони. Вона являється інвалідом ІІ групи, їй 60 років та на той час мала корона вірусне захворювання, що підтверджується випискою лікарів та про що повідомила суд телефоном.

Зазначає, що судом призначено експертизу по наявному в матеріалах справи технічному паспорту, виготовленому Коломийським МБТІ у 2014 році, який не має юридичної сили, оскільки не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зауважує, що технічний паспорт, який відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, був виготовлений в 1992 році, відразу після купівлі житлового будинку і внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що ОСОБА_1 , заявляючи клопотання про призначення експертизи,  має намір провести експертизу саме по технічному паспорту за 2014 рік, який не відповідає встановленим нормам, і таким чином привласнити спірний будинок.

За наведених підстав, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.211-219, том 3).

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови належного повідомлення не перешкоджає  розгляду справи. Посилання ОСОБА_2 на встановлення карантинних обмежень та хворобу є необґрунтованими, оскільки такі обмеження не виключали можливість брати участь в судовому засіданні з використанням власних технічних засобів. Крім того, апелянт уклала договір з адвокатом Кулешір С.О., яка в свою чергу також не скористалася правом участі у судових засіданнях за допомогою технічних засобів. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду без змін.

У судове засідання не з`явилися відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідача за зустрічним позовом Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (від якого надійшло клопотання про розгляд справи без  участі представника), треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,  тому колегія суддів розглянула справу за  їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кота Р.С., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділення в натурі житлового приміщення та визнання права власності. 

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним  позовом до ОСОБА_1 , Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними, скасування рішення про погашення технічного паспорта та визнання технічного паспорта недійсним, відшкодування моральної шкоди.

18.01.2021 року позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Задовольняючи заяву про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з положень статті 103 та 252 ЦПК України, зазначивши, що по справі є необхідність у застосуванні спеціальних знань у галузі будівельної інженерії для визначення технічної можливості виділення в натурі частки у нерухомому майні, оскільки з`ясування даних обставин має значення для вирішення спору по суті.

Призначення експертизи по справі забезпечує стороні можливість подання доказів, а висновок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального права та не суперечить завданням цивільного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд  і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на забезпечення судом доказів, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одними з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування в межах цивільної справи є обставини, пов`язані з`ясуванням технічної можливості виділення в натурі спірного нерухомого майна, але їх детальне дослідження можливе лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань, що у свою чергу сприятиме повноті, всебічності та об`єктивності вирішення спору.

Європейський Суд з прав людини визнав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, коли національні суди ухвалювали рішення, коли було відмовлено у можливості представити певні докази (справа Мантованеллі проти Франції 1997 рік), зокрема, висновки експертів (справа Бьоніш проти Австрії (п. 32 рішення від 06 травня 1985 року).

Ключовим у принципі рівних можливостей є те, що суди мають довести готовність забезпечувати ефективне здійснення прав, гарантованих у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У разі відмови у задоволенні заяви про призначення експертизи у зв`язку із ненаданням висновків експертів на замовлення сторони або через причину пропуску стадії судового процесу (підготовчого судового засідання), коли така експертиза необхідна для вирішення спору по суті, слід розцінювати як надмірний формалізм, який призведе до порушення прав учасників судового процесу.

Виходячи із предмету спору, а також з огляду на положення ст. 81 ЦПК України, з метою забезпечення виконання позивачем свого процесуального обов`язку з доведення обставин, на які позивач посилається як підставу своїх вимог, а також виконання завдання цивільного судочинства щодо забезпечення прав сторін і вирішення спору по суті, суд дійшов правильного висновку про задоволення клопотання щодо призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Призначення експертизи не порушує права відповідача, так як є способом доведення своїх вимог та заперечень учасниками справи.

Із матеріалів справи встановлено, що 30.03.2021 року (постановлення оскаржуваної ухвали) а ні відповідачка ОСОБА_2 , а ні її представник в судове засідання не з`явилися.

Відтак, судом першої інстанції, без з`ясування думки відповідача та її представника щодо наявності підстав для проведення відповідної експертизи, визначення кола питань, та визначення експертної установи, було постановлено ухвалу від 30 березня 2021 року.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції призначив експертизу без її участі та її представника, не заслухавши думку відносно доцільності її призначення, переліку питань, які необхідно поставити на вирішення експерта та щодо визначення установи, якій слід доручити проведення експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з відповідним переліком питань подано до суду 25.01.2021 року, а 30.03.2021 року суд постановив ухвалу про призначення судової експертизи. За цей період часу відповідачка та її представник не були позбавлені можливості висловити свою думку як щодо підстав призначення експертизи, так і щодо переліку питань, поставлених перед експертами, а також визначення експертної установи. Аналогічно не заслуговують на увагу посилання апелянта на карантинні обмеження, що діяли на території України на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, оскільки ОСОБА_2 та її представник мали можливість скористатися правом участі у судових засіданнях за допомогою технічних засобів або направити перелік запропонованих питань, свої заперечення тощо поштовою кореспонденцією.

Колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції прав відповідачки, які призвели б до необхідності скасування ухвали суду про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

У разі необхідності з`ясування інших питань, пов`язаних із дослідженням технічного паспорта на приміщення, складеного у 1992 році, відповідач не позбавлена можливості клопотати перед судом про призначення додаткової експертизи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про призначення судової будівельно-технічної експертизи в даній справі постановлена з додержанням вимог закону, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 374,375, 381-384 ЦПК України, суд

                                                  п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області про призначення експертизи від 30 березня 2021 року  – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                                   І.О. Максюта

Судді:                                                                                                               Л.В.Василишин

                                                                                                                          М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 02 червня 2021 року.