АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

15 липня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,

при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 квітня 2009 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради з участю третьої особи ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Виконкому Білгород-Дністровської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області.

Справа знаходиться у стадії судового розгляду.

6 квітня 2009 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має намір розпорядитися будинком, що може утруднити виконання рішення суду.(а.с. 124)

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 квітня 2009 року в порядку забезпечення позову накладений арешт на 37/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області, які належать ОСОБА_1

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду, мотивуючи тим, що суд порушив норми процесуального права, неповно з’ясував обставини справи, не звернувши увагу на те, що вона не є власником спірного будинку.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Головуючий у 1 ін ст. Гукаленко О.О.

Справа № 22ц -3013/2009 р.

Доповідач: Федорова А.Є. Категорія ЦПК

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

ОСОБА_1 бере участь у справі в якості третьої особи, тобто вона не є відповідачем (стороною) у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 Одеської області належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу та дарування.(а.с. 37, 109, 112, 118) Ці особи не брали участі у даній справі. Відомості про те, що 37/50 частин будинку належать третій особі ОСОБА_1 у справі відсутні.

За таких обставин, з огляду на вимоги п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, суд не мав підстав для накладення арешту на 37\50 частин спірного будинку.

Крім того, відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.

З матеріалів справи видно, що заява про забезпечення позову надійшла в день судового засідання 6 квітня 2009 року і це питання суд розглядав в судовому засіданні. (а.с. 124, 125-126)

Однак в порушення вимог ст. 153 ЦПК України та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суддя вирішив питання про забезпечення позову одноособово.(а.с. 128)

При цьому суд не перевірив, чи відповідає зміст заяви вимогам ч.2 ст. 151 ЦПК України, хоча в заяві не зазначено обгрунтування необхідності арешту будинку та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Суд не звернув увагу на те, що позивачка подала до суду ту ж саму заяву за змістом (змінена лише дата), яка була нею подана у березні 2008 року і в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 27 червня 2008 року за безпідставністю клопотання.(а.с. 48, 64, 124)

За правилами ст. 209 ЦПК України ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Всупереч вимогам ст. 209 ЦПК України суддя лише послався на закон, яким керувався при постановленні ухвали, однак свій висновок про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не мотивував.

Таким чином, ухвала судді про забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, є незаконною та необгрунтованою.

Підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на спірний будинок відсутні.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 312 ЦПК розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.2, 312 ч. 1 п.2, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 квітня 2009 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 Одеської області відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.