АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року липня місяця 01 дня Судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Суворова В.О. суддів - Градовського Ю.М.
- Артеменко І. А. при секретарі - Пащенко Т.П. 3а участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ТОВ „Укрпромбанк" - Попас С. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Український промисловий банк " (далі ТОВ „Укрпромбанк") в особі Одеської філії ТОВ „Укрпромбанк" про стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 500 000 доларів США та нарахованих відсотків, матеріальної шкоди в розмірі 350 000 гри. і моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., -
встановила:
09 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ГОВ „Укрпромбанк" в особі Одеської філії ТОВ „Укрпромбанк" про стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 500 000 доларів США та нарахованих відсотків, матеріальної шкоди в розмірі 350 000 грн. і моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що вона з відповідачем заключила договір банківського вкладу, відповідно до якого вона надала банку 500 000 доларів США строком до 30 січня 2009 року на умовах річної процентної ставки - 14 %. Але відповідач в зазначений термін позивачці гроші не повернув. Крім вимог повернення депозитного вкладу позивачка вважає, що їй була причинена матеріальна шкода в розмірі 350 000 грн., оскільки вказана сума була надана позивачкою як завдаток на укладення договору купівлі-продажу, яка не була їй повернута, та моральна шкода в сумі 100 000 грн.
Рішенням суду першої інстанції від 10 березня 2009 року позов ОСОБА_2 до ТОВ „Укрпромбанк" в особі Одеської філії ТОВ „Укрпромбанк" про стягнення суми депозитного вкладу, нарахованих процентів, збитків та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ „Укрпромбанк" в особі Одеської філії ТОВ „Укрпромбанк" на користь ОСОБА_2 суму депозитного вкладу в розмірі 500 000 доларів США.
Справа № 22ц -2814/09 Категорія ЦП: 30
Головуючий у першій інстанції -Дерус А.П.
Доповідач - Суворов В.О.
Стягнуто з ГОВ „Укрпромбанк" в особі Одеської філії ТОВ „Укрпромбанк" на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи и сумі 30 гри.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким додаткового стягнути 350 000 грн. матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судовою колегією встановлено, що позивачка 25 листопада 2008 року уклала з ТОВ «Укрпромбанком» договір банківського вкладу № 1\0305314001650001. Відповідно до умов вказаного договору банк приймає від вкладника грошові кошти в розмірі 500 000 доларів США строком на 33 дні - з 25 листопада 2008 року по 27 грудня 2009 року. Процентна ставка за договором складає 14 %.
В зв’язку з тим, що дата повернення вкладу випадає на вихідні та святкові дні, повернення вкладу повинно бути здійснено 30 січня 2009 року.
Відповідно до п. 2.1.5 Договору банк зобов’язується повернути повністю вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1 цього Договору, готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.
П. 3.3. Договору передбачено, що у випадку, якщо у «Дату повернення» Вкладу цього Договору, Вкладник не вимагає повернення суми Вкладу, Банк забезпечує збереження суми Вкладу на рахунку зазначеному в п. 2.1.1. цього Договору до моменту звернення Вкладника з вимогою про повернення вкладу. При цьому починаючи з «Дати повернення» Вкладу, встановленого в п. п. 1.1. цього Договору, проценти не нараховуються.
Згідно з п. 5.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.
12 січня 2009 року позивачка уклала договір з ОСОБА_5 відповідно до якого вона зобов’язується купити квартиру під № 436 в будинку під АДРЕСА_1 31 січня 2009 року о 14 годині. ОСОБА_5 отримав від позивачки в рахунок майбутнього продажу вказаної квартири грошову суму у розмірі 350 000 грн.
Згідно п. 5 умов договору ОСОБА_2 зобов’язується всю суму, вказану в договорі сплатити не пізніше 31 січня 2009 року.
У п. 8 Договору зазначено, що при порушенні зобов’язань ОСОБА_2 умов п.5 вказаного договору вважається, що вона відмовилася від придбання об’єкту нерухомості, грошова сума в розмірі 350 000 грн. їй не повертається.
У той же день позивачка звернулася з заявою до банку, відповідно до якого вона просить повернути кошти в розмірі 500 000 доларів США. В указаній заві вона повідомила Банк, що планує придбати квартиру відповідно до договору від 12 січня 2009 року.
30 січня позивачка звернулася до відповідача з вимогою повернути депозитний вклад у повному обсязі.
Але відповідач сплативши відсотки по договору суму депозитного вкладу позивачці не повернув.
Судова колегія вважає, що позивачка не отримавши гроші, які 30 січня 2009 року повинен був повернути відповідач, не в змозі була виконати п.5 умов договору від 14 січня 2009 року.
В зв’язку з зазначеним, відповідно до умов, викладених у п.п. 5, 6, 8 договору від 14 січня 2009 року ОСОБА_5 позивачці гроші в розмірі 350 000 грн. не повернув.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір від 12 січня 2009 року узгоджений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 с договором авансу, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видасться кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
Судовою колегією встановлено, що сторонами по договору від 14 січня 2009 року була досягнута домовленість, щодо продажу квартири. Продавець взяв на себе зобов’язання продати квартиру в зв’язку з чим він зобов’язався не відчужувати її до 31 січня 2009 року, а покупець взяла на себе зобов’язання купити вказану квартиру 31 січня 2009 року. З метою часткового забезпечення договору покупець передала продавцю 350 000 грн. в рахунок майбутнього продажу. Засобом забезпечення виконання зобов’язання обома його сторонами є те, що продавець зобов’язався не продавати квартиру до оговореного строку, а покупець в якості забезпечення зобов’язання передала продавцю гроші, які в разі порушення зобов’язання з її боку залишаються продавцю.
Таким чином, виконані три функції завдатку: 1) укладення договору, 2) засіб забезпечення виконання зобов’язання обома його сторонами, 3) часткове виконання грошового обов’язку боржника перед кредитором.
В зв’язку з зазначеним, судова колегія приходить до висновку, що позивачка по договору від 14 січня 2009 року передала 350 000 грн. як суму завдатку.
Згідно зі ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Як убачається з договору від 14 січня 2009 року позивачка прийняла йа себе зобов’язання 31 січня 2009 року сплатити вартість квартири по договору. З метою забезпечення зобов’язання вона надала ОСОБА_5 350 000 грн., які в разі порушення зобов’язання з вини боржника, залишаються у кредитора.
В зв’язку з тим, що позивачка в термін, обумовлений договором не заключила дог >вір купівлі-продажу квартири, завдаток в відповідності до ст. 571 ЦК України був залишений у ОСОБА_5
Судова колегія вважає, що позивачка не виконала зобов’язання по договору від 14 січня 2009 року в зв’язку з порушенням відповідачем вимог п.п. 1.1, 2.1.5, Договору від 25 листопада 2008 року, а саме не повернення вкладу.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
В зв’язку з тим, що кошти в розмірі 350 000 грн. по договору від 14 січня 2009 року залишилися у ОСОБА_5 позивачці була завдана матеріальна шкода.
Матеріальна шкода позивачці була завдана з вини відповідача внаслідок неправомірної бездіяльності, а саме в відмові виплати суми в строки обумовлені в договорі від 25 листопада 2008 року. Приходячи до вказаного висновку, судова колегія приймає до уваги, що позивачка заключила договір з відповідачем, який повинен був 30 січня 2009 року повернути кошти за договором. Будучи впевненою, що відповідач поверне гроші позивачка заключила договір з ОСОБА_5, відповідно до умов якого розрахунок за квартиру повинен бути здійснений 31 січня 2009 року, тобто в наступний день після отримання грошей. Позивачка своєчасно попередила відповідача, що саме 30 січня 2009 року вона бажає отримати гроші для придбання квартири. Відповідач не повідомив позивачку про те, що кошти в термін зазначений в договорі не будуть сплачені.
Відповідач в порушення ст. 1060 ЦК України та узгодженого договору не виконав зобов’язання що взяв на себе, наслідком чого стало заподіяння позивачці матеріальної шкоди в розмірі 350 000 грн. в результаті бездіяльності, в зв’язку з чим в відповідності до ст. 1060 ЦК України вказана сума підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача.
Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови відповідачці в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що внаслідок введення мораторію на задоволення вимог Кредиторі» строком на шість місяців з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року її вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню не заслуговують на увагу, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України та не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
В зазначеній нормі закону банк протягом дії мораторію не звільняється від зобов’язання відшкодувати матеріальну шкоду.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції неповно та неправильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи і є підставою для зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п.2, ст. 309 ч. 1 п.4, , ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 березня 2009 року -змінити.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 березня 2009 року в частині відмови в стягненні 350 000 грн. - скасувати.
В зазначеній частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" про стягнення 350 000 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк" на користь ОСОБА_2 350 000 грн.
В інший частині рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 березня 2009 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.