Справа № 22ц-3449/09 Головуючий 1 інстанції Городецький Д.І.
Категорія 5 Доповідач Болтунова Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Болтунової Л.М. суддів- Козлова С.П., Максюта Ж.І. при секретарі - Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, визнання недійсними рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, по апеляційній скарзі ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року, -
встановила:
У вересні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що на весні 2004 року до нього прийшов ОСОБА_3 і запропонував продати йому домоволодіння, а він погодившись, назвав суму вартості 8000 доларів США, а оскільки правоустановлюючи документи на даний будинок не були оформлені і в нього був відсутній паспорт громадянина України нового зразку, він, 15 квітня 2004 року видав ОСОБА_3 довіреність, яка посвідчена секретарем виконкому Орлівщинської сільської ради, для виконання дій по оформленню документів та продажу спірного домоволодіння.
28 квітня 2004 року ОСОБА_3, діючи від імені позивача, на підставі доручення, уклав вказаний договір зі своєю дружиною ОСОБА_4
Вважаючи, що ОСОБА_3 були порушені вимоги ст. 248 ч.3 ЦК України, а саме, що він продав домоволодіння своїй дружині тільки в своїх інтересах і хотів мати власну вигоду, просив його позов задовольнити.
У лютому 2007 року до суду звернулася ОСОБА_7 і просила визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Орлівщинської селищною ради Новомосковського району, Дніпропетровської області № 35 від 01 квітня 2004 року ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_6, видане Орлівщинської селищною радою від 22 квітня 2004 року; визнати незаконним та скасувати рішення Орлівщинської селищної ради 24 скликання 12 сесії від 11 червня 2004 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, площею 0, 29 га, яка розташована в АДРЕСА_1; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 2914 га, виданий на ім'я відповідачки та визнати право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння і стягнути матеріальну шкоду в розмірі 21 600 грн. та моральну - 20 000 грн.
ОСОБА_7 зазначала, що з ОСОБА_6 вона знаходилася в фактичних шлюбних відносинах з 1972 року. За спільні кошти і спільною працею вони закінчили в 1987 році будівництво спірного домоволодіння.}АДРЕСА_1. Також посилалася на те, що при домовленості з ОСОБА_3 про продаж спірного будинку, мова йшла про придбання останнім іншого будинку для проживання її та ОСОБА_6 але меншого розміру, щоб він був газифікованим, та з різницею доплати в ціні.
Оглянувши через кілька днів знайдений відповідачем будинок по АДРЕСА_2, вона і ОСОБА_6 дали згоду на його придбання, а згодом за допомогою ОСОБА_3 вони переїхали туди та перевезли майно.
25 травня 2004 року було придбано домоволодіння по АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_4
Потім, вона дізналася, що 01.04.2004 року було ухвалено рішення виконкому про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6, який є одноособовим власником та одержання ним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Згідно рішення Орлівщинської сільської ради від 11 червня 2004 року відповідачці було передано у власність земельна ділянка, площею 0, 29 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та виданий державний акт про право власності.
У вересні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду, так як відповідачі ухилялися від зустріч, відмовлялися віддавати документи на будинок АДРЕСА_2 та гроші, а в жовтні 2004 року ОСОБА_4 зруйнували спірне домоволодіння, маючи за мету продати земельну ділянку. Позивачка ОСОБА_7 просила її позов задовольнити в повному обсязі.
14 березня 2008 року судом першої інстанції провадження по справі за позовом ОСОБА_7, в зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1, було призупинено.
09 січня 2008 року помер ОСОБА_6
У подальшому, ухвалою суду від 30 вересня 2008 року провадження у справах за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вищевказаними вимогами були об'єднані в одне провадження і правонаступником була визнана спадкоємець померлих за заповітом ОСОБА_9
У грудні 2008 року та березні 2009 року до суду звернулася ОСОБА_9 з самостійними позовними вимогами до ОСОБА_3., ОСОБА_4 виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, визнання недійсними рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та відшкодування матеріальної шкоди в сумі 54800 грн. і моральної -20000 грн., посилаючись на порушення відповідачами вимог ч.3 ст. 238 , ст. ст. 203, 215, ч.2 ст.377 ЦК України, та ст. ст. 1218, 1223 ЦК України просила її вимоги задовольнити. Вважала також, що ОСОБА_7 діями відповідачів була заподіяна моральна шкода, оскільки з їх вини вона позбавилася житла, а тому нормальні життєві зв'язки були порушені і вона перенесла нервові переживання і стан її здоров’я погіршився.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений 25 квітня 2004 року між ОСОБА_6, від імені якого за дорученням діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_4; визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 24 скликання Орлівщинської сільської ради від 11 червня 2004 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4. земельної ділянки, площею 0, 29 га, розташованої за вищевказаною адресою ; визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0, 2914 га на ім'я відповідачки та стягнуто з останньої на користь позивачки відшкодування вартості спірного домоволодіння в розмірі 30 800 грн., 81 грн. судових витрат, а також в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в сумі 615, 49 грн. на користь держави.
Не погодившись з даним рішенням, відповідачка ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 203, 215, 230, ч.3 ст.238 ЦК України та виходив з того, що при укладанні договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, ОСОБА_3 ввів в оману ОСОБА_6, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, запевнив його, що будинок по вул. Осипенка, 14 належить йому, при цьому оформив право власності на свою дружину ОСОБА_4 На думку суду ці висновки підтверджуються тим, що ОСОБА_6 був особою похилого віку і йому виповнилося 64 роки.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки вони суперечать обставинам справи та вимогам закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 квітня 2004 року, а не 25 квітня, як зазначалося позивачкою в позові та судом першої інстанції в рішенні, між ОСОБА_3, який діяв на підставі доручення від ОСОБА_6 та ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства і судом першої інстанції помилково був визнаний недійсним.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції в рішенні посилався на те, що спадкоємцями ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за заповітом є позивачка ОСОБА_2, яка звернулася до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
Однак, даний висновок суду не є правильним. Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2005 року ОСОБА_6 було складено заповіт на все майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, та все те, що належатиме йому на день смерті, а 29 березня 2006 року був складений заповіт ОСОБА_7. Вказані заповіти були складені на ім'я ОСОБА_2 (т.1 а.с.159, т.2 а.с.69 зворот)
Між тим, що як на день смерті, так і на періоди складання заповітів, ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_7 не мали у власності майна, зокрема домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки за їх життя договір купівлі-продажу даного домоволодіння не був визнаний недійсним і не було визнано право власності на 1/2 його частину за ОСОБА_7
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання незаконним та скасування рішення 12 сесії 24 скликання Орлівщинської сільської ради від 11 червня 2004 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0, 29 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1; визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0, 2914 га на ім'я відповідачки та стягнення з останньої на користь позивачки відшкодування вартості спірного домоволодіння в розмірі 30 800 грн., 81 грн. судових витрат, а також в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнутого судового збору в сумі 615, 49 грн. на користь держави, підлягає скасуванню на підставі п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_4 щодо скасування заходів забезпечення позову , які були застосовані ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2007 року слід задовольнити.
Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦІТК України, якщо у задоволенні позову відмовлено, суд може одночасно з ухваленням судового рішення постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 154, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову стосовно заборони ОСОБА_4 проводити дії по відчуженню земельної ділянки площею 0, 2914 га, розташованої поАДРЕСА_1 згідно ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2007 року.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.