Справа № 285/20/21

провадження у справі № 2/0285/295/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2021 року         м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого – судді                                Коцюби О.М.,

за участю секретаря                                Янкової Л.П.,

представника позивача                                 ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Новоград-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 року до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області звернувся ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 13.01.2016 року він надав відповідачу ОСОБА_3 у борг 15000 дол. США. 31.01.2016 року відповідач ОСОБА_3 знову попросив у борг позику на суму 14800 дол. США. На кожну позику відповідач написав розписку. Відповідно до розписок відповідач зобов`язався повернути борг до 31.01.2017 року. На даний час борг не погашено. Тому позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із відповідача на його користь 29800 дол. США основного боргу, 3480 дол. США - 3% річних за весь час прострочення, 3000 грн., витрати на правничу допомогу та сплачений ним судовий збір.

20.01.2021 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

09.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач посилається на те, що розписки на суму 15000 дол. США та 14800 дол. США стосуються одного й того боргу. Нову розписку на суму 14800 дол. США від 31.01.2016 року він написав після того як повернув 200 дол. США боргу.

24.02.2021 року від представника позивача — адвоката Лупу С.С., надійшла відповідь на відзив, у якій від посилається на відсутність належних та допустимих доказів у відзиві на позов.

11.02.2021 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання а справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 24.02.2021 року надіслав заяву, у якій просив відкласти судове засідання у зв`язку з необхідністю залучення фахівця у галузі права. На судові засідання 23.03.2021, 06.04.2021, 11.05.2021 та 27.05.2021 року відповідач не з`явився. Фахівця у галузі права не залучив. Причини неявки у судове засідання не відомі.

Суд, заслухавши представника позивача — адвоката Лупу С.С., дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 13.01.2016 року ОСОБА_3 було написано розписку про те, що ним взято у борг у ОСОБА_2 15000 дол. США на строк до 31.12.2017 року. Згідно вказаної розписки кошти йдуть на купівлю магазину в АДРЕСА_1 (а.с. 15).

31.01.2016 року ОСОБА_3 склав розписку на ім`я ОСОБА_2 на суму боргу 14800 дол. США. Кошти, що взяті ним у борг йдуть на купівлю ним магазину в АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Вказані оригінали розписок були досліджені у судовому засіданні 11.05.2021 року та сумнівів у суду вони не викликали.

09.02.2018 року позивач надіслав ОСОБА_3 вимогу про повернення боргу. Згідно вимоги позивач просив повернути борг у розмірі 14800 дол. США за розпискою, яка написана пізніше - 31.01.2016 року та на меншу суму (а.с. 17).

Вказана вимога узгоджується із поясненнями наданим відповідачем у відзиві на позов, що розписки на суму 15000 дол. США та 14800 дол. США стосуються одного й того боргу. А тому, суд приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_3 в цій частині та вважає, що стягненню підлягає борг у розмірі 14800 дол. США.

Відповідачем надано суду копії розписок про повернення чистини боргу ОСОБА_2 (а.с. 48-50).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У свою чергу, ч. 6 ст. 95 ЦПК України передбачає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак, оригінали розписок суду не було надано. На неодноразові виклики ні відповідач, ні його представник, якого він мав намір залучити, не з`являлись, оригінали розписок не надали, пояснень не надали.

Із наданих відповідачем інших доказів не вбачається, що вони стосуються розписки від 31.01.2016 року. Також, із наданих копій квитанцій ПриватБанку не можливо встановити, що суми перераховувались на погашення заборгованості за розпискою від 31.01.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума позики не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Надані позивачем, як доказ, укладений договір позики свідчить про те, що в даному випадку договір позики укладений у виді розписки, відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі та  приймається судом, як доказ, який вказує на факт наявності боргу у відповідача перед позивачем.

Згідно норм ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що  строк виконання зобов`язання за розпискою від 31.01.2016 року настав 31.01.2017 року.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі вищевикладеного з відповідача на користь позивача слід стягнути борг у розмірі 14800 дол. США.

Крім цього, підлягають стягненню 3% річних із вказаної суми, що становить 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) доларів США (14800*3/100/365*1421).

При подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 8326 грн. (а.с. 1).

Крім цього, згідно заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Лупу С.С. просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 17000 грн, про що надає відповідні докази: Договір про надання консультативних послуг, Акт приймання-передачі наданих послуг та розписку (а.с. 118-123).

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, що в результаті становлять 4134 грн. судовий збір та 8442 грн витрати на правову допомогу.

Повний текс т

Керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) доларів США основного боргу та 3 % річних у розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 8442 (вісім тисяч чотириста сорок дві) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП — НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий                                                                          О.М. Коцюба