Справа - № 22ц-2713/09 Головуючий в їй інстанції - Бондарьова Г.М.,

Категорія -32 Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О,

суддів - Сіромашенко Н.В., Козлова С.П.,

при секретарі - Шило С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2009 року був частково задоволений вищевказаний позов; стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про скасування рішення суду з постановлениям рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час працював в тяжких, шкідливих та небезпечних умовах праці на підземних підприємствах ВАТ «Павлоградвугілля». Під час роботи отримав професійні захворювання. За висновком первинної МСЕК від 18 лютого 2004 року йому первинно було встановлено 55% стійкої втрати професійної працездатності з послідуючими переоглядами, а за висновком повторної МСЕК від 14 лютого 2007 року йому встановлено 60% стійкої втрати профпрацездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Суд прийшов до висновку про наявність факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди, приймаючи до уваги те, що він втратив професійну працездатність в працездатному віці, внаслідок травми він відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичний біль, що призводить до значних моральних страждань та переживань.

Виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважав за можливе стягнути на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а, оскільки ОСОБА_2 є застрахованою особою, страховий випадок настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто після введення в дію ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», то у відповідності з нормами даного закону саме відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяну йому внаслідок ушкодження здоров'я моральну шкоду.

При цьому суд зазначив, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов якове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким були виключені статті 3акону стосовно обов'язку відшкодування Фондом моральної шкоди, та ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 року», яким внесені зміни в ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» відносно припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року, а тому є необгрунтованими посилання відповідача на вищевказані Закони, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При вирішенні питання відносно строку позовної давності суд 1-ї інстанції зауважив, що необхідно керуватися п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, згідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю, оскільки право щодо сплати відповідачем шкоди виникло у позивача з 1 жовтня 2001 року, а у відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає, що суд 1 -ї інстанції, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, та, керуючись ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21, 28 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» правильно прийшов до висновку про часткове задоволення вищевказаного позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду 1 - інстанції та висловлювання незгоди щодо них, а тому не заслуговують на увагу.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду 1-ї інстанції є законним і обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.