Справа № 22ц2928/09 Головуючий 1 й інстанції - Єлізаренко І.А.

Категорія -5 Доповідач - Болтунова Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2009 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Болтунової Л.М. суддів - Козлова С.П., Максюта Ж.І. при секретарі - Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 31 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно, -

встановила:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року було визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 : на 7/24 частини житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 5585, 57 грн.; на 7/24 частини земельної ділянки за цією ж адресою, площею 4555 кв. м. вартістю 1298, 26 грн., на 1/12 частину земельної ділянки, площею 3, 940 га, вартістю 5278, 80 грн., та на 1/12 частину майнового паю, вартістю 312, 23 грн. які знаходяться в КСП „Агрофірма ім. Горького" Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, а також судові витрати.

31 березня 2009 року було ухвалено судом першої інстанції додаткове рішення щодо визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_7, виданого 14.09.2001 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4

Не погодившись з даними рішеннями, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду являються несправедливими, необ'єктивними та протизаконними.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і визнаючи частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, та визнаючи за нею часткове право на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.09.2001 року після смерті ОСОБА_7, було видано відповідачу, враховуючи заяву ОСОБА_6, яка відмовилася від спадщини на його користь, з порушенням вимог ст. 553 ЦПК України, оскільки дана заява була подана після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з 1946 року знаходилися з зареєстрованому шлюбі. За період сумісного життя ними було побудовано домоволодіння АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи були оформлені у 1989 році на  ОСОБА_7

06 квітня 2000 року ним був складений заповіт на все своє майно, на ім'я сина ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.

10 серпня 2001 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори звернулася дружина померлого - ОСОБА_6 з заявою про відмову від належної їй частки спадкового майна на користь її сина ОСОБА_4

14 вересня 2001 року ОСОБА_4 одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок загальною площею 75, 4 кв.м. з надвірними побудовами, розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 4555 кв.м., земельну ділянку площею 3, 940 га та права на майновий пай, що знаходяться в КСП АФ ім. Горького, Новомосковського району Дніпропетровської області.

Колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки розглядаючи справу по суті та задовольняючи позов, суд не звернув уваги на перебіг строку позовної давності, який установлений ст.ст. 71, 75 ЦК України 1963 року для захисту права за позовом особи, право якої порушено, у три роки, обов'язковість застосування якого передбачена цим Кодексом.

З матеріалів справи видно, що правовідносини мали місце у вересні 2001 року, позивачка звернулася до суду в січні 2005 року, сама ОСОБА_3 не заперечувала той факт, що знала про отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але їй не було відомо, що нотаріусом видано свідоцтво не тільки на майно померлого, а і на майно його дружини ОСОБА_6, на яке та мала право як один із подружжя.

З даними доводами, колегія суддів не погоджується, оскільки позивачкою не було надано будь-яких доказів на їх підтвердження. Навпаки, з пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, видно, що позивачці ще в 2001 році було відомо, як про заповіт батька на ім'я відповідача, так і про заяву матері, в якій вона відмовилася від своєї частини в спадщині на користь сина, та одержання останнім свідоцтва на все майно.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити .

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 31 березня 2009 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України з цього часу.