Справа № 22ц-68/2009 Головуючий у 1 -й інстанції - Чорнобук В.І.
Категорія- І9/27 Доповідач - Петренко І.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З червня 2009 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Козлова С.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стягнення суми за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики удаваним, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року позивачка звернулася до суду та просила постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь суму за договором позики 103 362 грн., 3% річних - 1033, 62 грн., а всього 104 395, 62 грн. та судові витрати по справі в сумі 1749, 36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що 20 серпня 2005 року між нею та відповідачкою було укладено договір позики на суму 16050 евро строком до 01 лютого 2006 року. В підтвердження договору відповідачка передала їй власноруч написану розписку, у якій зазначені всі суттєві умови укладеного договору. У зазначений строк відповідачка кошти не повернула, посилаючись на їх відсутність. Розмір відсотків вони не визначили, а тому позивачка вважає, що борг підлягає стягненню з урахуванням 3% річних від суми позики за період з 01 лютого 2006 року по 01 червня 2006 року.
10 жовтня 2006 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила постановити рішення, яким визнати договір позики, що підтверджується її розпискою від 20 серпня 2005 року удаваним, посилаючись на те, що розписка була написана для врегулювання інших відносин між сторонами та вказана у розписці сума грошей фактично не передавалася. Реально між сторонами по справі існував договір сумісної діяльності, який окремо не оформлявся.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2008 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено і договір позики визнано удаваним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю , а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити.
Вислухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати за наступними підставами.
Згідно до положень ст.213 ЦПК України суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановляє рішення на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Так , як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції суд виходив із того , що хоча ОСОБА_3 20 серпня 2005 року було написано розписку про взяття в борг у ОСОБА_2 16050 євро та прийняті забов"язання про повернення цього боргу до 1 лютого 2006 року , фактично між сторонами по справі була досягнута домовленість щодо ведення спільної господарської діяльності , що полягає у спільному веденні торгівлі жіночим одягом , а гроші, вказані в розписці , фактично не передавалися, а були передані ОСОБА_2 у спільну господарську діяльність з ОСОБА_3
Однак , з такими висновками погодитись не можна.
Так, у відповідності до положень ст.. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони забов"язуються спільно діяти без створення юридичної особи , для досягнення певної мети , що не суперечить закону і у відповідності до положень ст.. 1131 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі.
В супереч вимогам ст.. 215 ЦПК України суд не вказав мотиви , з яких він вважає встановленою наявність фактів , якими обґрунтовувалися вимоги ОСОБА_3 і, на підставі яких слід вважати встановленим факт існування договору про спільну діяльність між сторонами по справі і факт досягнення сторонами узгодження його істотних умов у відповідності до положень ст.. 638 ЦК України.
Існування договору про спільну діяльність ОСОБА_3 доводила лише поясненнями свідків , що були допитані судом , однак , чітких пояснень стосовно питання , в чому полягала спільна діяльність та її наслідки передбачувані та отримані, дати не змогла.
При цьому ОСОБА_3 не заперечувала проти факту власноручного написання розписки , на підставі якої нею були отримані гроші у розмірі 16050 євро , з питання спонукання її до написання такої розписки до правоохоронних органів не зверталась і не заперечувала , що неодноразово заявляла про намір повернути гроші , вказані в вище вказаній розписці , тобто визнавала факт існування боргу.
У відповідності до положень ст.. 1051 ЦК України факт не одержання позичальником від позикодавця грошей за договором р позики не може грунтуватись на свідченнях свідків, окрім випадків укладення цього договору під впливом обману, насильства або тяжких обставин.
Таким чином твердження ОСОБА_3 про не одержання від ОСОБА_2 грошової суми вказаної в розписці не можуть розглядатись як факт не укладання договору позики і на підтвердження існування іншої домовленості між сторонами по справі.
У відповідності до положень ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження такого договору може бути надана розписка або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник забов"язаний повернути позикодавцеві гроїшюві кошти у такій самій сумі у строк і порядок , що встановлені договором , а у відповідності до ст.. 1050 ч.1 ЦК України у разі не своєчасного повернення суми позики , позичальник забов"язаний сплатити грошову суму у відповідності до положень ст.. 625 ЦК України , тобто понести відповідальність за порушення грошового забов"язання.
Виходячи з вище вказаного , позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням наведеного , колегія суддів вважає , що суд повно з"ясував обставини справи , проте при вирішенні справи дійшов до висновку , що не відповідає встановленим обставинам і , що у відповідності до положень п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення .
Керуючись ст..ст.303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів , -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2008 року -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити , стягнувши на її користь з ОСОБА_3 за договором позики 103 362 грн. , 3% річних у розмірі 1033грн. 62 коп., а всього - 104395 грн.62 коп., а також судові витрати у розмірі 1700 грн. судового збору , 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 20 серпня 2005 року удаваним - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .