Справа № 22ц-1799/09 Головуючий у 1 інстанції Андрієнко В.В.

Категорія 20 Суддя-доповідач Широкова Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21 липня 2009 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Широкової Л.В.

суддів Франовської К.С.

Худякова А.М.

при секретарі судового

засідання Назаренко К.С.

з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про повернення авансу, -

встановила:

У березні 2009 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення авансу в сумі 15400 грн. На обгрунтування позову ОСОБА_5 зазначав, що на підтвердження свого наміру купити у відповідача квартиру АДРЕСА_1, після одержання ним в установленому порядку молодіжного кредиту, він сплатив відповідачу 2 тис. дол. США (сума еквівалентна 15400 грн.), що підтверджується розпискою відповідача. Однак договір купівлі-продажу не був укладений, оскільки йому було відмолено у видачі пільгового молодіжного кредиту. Одержаний аванс відповідач не бажає повертати, оскільки вважає його завдатком, який не підлягає поверненню.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2009 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму авансу у розмірі 15400 грн., 154 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову з підстав неповного встановлення обставин, що мають значення для справи.

Так, відповідач зазначає, що суд не звернув уваги на зміст розписки, за якою він зобов'язався не продавати квартиру до 15 вересня 2008 р. ОСОБА_4 вважає, що свої зобов'язання він виконав в повному обсязі, оскільки вказану квартиру він не продав, проте позивач в порушення ст.ст.525-526 ЦК України свої обов'язки не виконав.

Крім того, відповідач вважає, що судом неправильно визначено суму, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони лише домовилися укласти договір купівлі-продажу квартири до 15 вересня 2008 p., але відповідно його не оформили, між ними також не було укладено попереднього договору, а тому кошти, передані позивачем за розпискою відповідачу слід розцінювати як аванс, який підлягає поверненню в такому розмірі, в якому надавався. Такий висновок є правильним.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відтак, завдаток залишається особі, яка його одержала у випадку, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2008 р. ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 2 тис. дол. США, як завдаток, в рахунок придбання ним квартири АДРЕСА_1, яку відповідач зобов'язався продати до 15 вересня 2008 р. (а.с.20).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу в установленому законом порядку укладений не був.

Оскільки сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, але відповідно його не оформили, то передані в рахунок виконання договору ОСОБА_5 2 тис. дол. США суд першої інстанції правильно визнав авансом і ухвалив рішення про повернення його в тому розмірі, в якому він надавався.

Оскільки відповідно до ст.99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року №762/96 „Про грошову реформу в Україні" грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що стягненню підлягає сума авансу в гривні.

Разом з тим, при визначенні суми еквівалентної 2 тис. дол. США суд першої інстанції припустився помилки, оскільки на день ухвалення рішення - 12 травня 2009 р. Національним банком України був встановлений такий офіційний курс гривні до долару США - 767 грн. 39 коп. за 100 дол. США.

За таких обставин колегія суддів змінює розмір стягнутої суми авансу до 15347 грн. 80 коп.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України зміні також підлягає розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2009 року змінити, зменшивши суму авансу, стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 до 15347 грн. 80 коп. та розмір судового збору, стягнутого в дохід держави до 153 грн. 48 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.