Справа № 22ц-2961 від 2009 року Головуючий в 1 інстанції Макаров М.О.

Категорія 46 Доповідач Еараннік О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 рік червень 01 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого        - Бараннік О.П.,

суддів - Калиновського А.Б., Пищиди М.М.,

при секретарі        - Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа відділ піки та піклування виконавчого комітету Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з відповідачкою по справі він знаходився в зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 1996 року по 04 липня 2005 року, від якого народилося двоє синів :ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

25 вересня 1997 року ними за договором купівлі-продажу була придбана квартира АДРЕСА_1, в якому її покупцем значиться саме він, позивач.

Вказана квартира складається із двох ізольованих кімнат житловою площею 22, 0 кв.м. та 8, 6 кв.м. відповідно, двох комор площею по 0, 7 кв.м., кухні площею 5, 6 кв.м., коридору 4, 9 кв.м., ванної кімнати площею 2, 1 кв.м., туалету площею 1, 1 кв.м. і балкону, вихід на котрий проходить через житлову кімнату площею 22, 0 кв.м..

По причині неможливості сумісного проживання в спірній квартирі, за заявою позивача раніше ухваленим рішенням суду між сторонами вже був визначений порядок користування вказаною квартирою, відповідно до якого в користування позивача була виділена кімната житловою площею 8, 6 кв.м., а відповідачці з дітьми - кімната площею 22, 0 кв.м.. Нежилі приміщення залишені в загальному користуванні.

Однак, приймаючи до уваги, що у позивача з відповідачкою продовжуються неприязнені стосунки, в той час коли він являється інвалідом другої групи і йому протипоказані будь-які нервово-психічні перевантаження, струси, та хвилювання,  позивач вважає за необхідне остаточно розділити квартиру шляхом визнання за ним права власності на 28/100 частин, а за відповідачкою - 72/100 частин, зі стягненням з неї на його користь грошової компенсації у розмірі 30 552 гривень 25 копійок.

В послідуючому позивач свої позовні вимоги уточнив і просив визнати за ним право власності на 35/100 частин спірної квартири, за відповідачкою - 65/100 частин, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за різницю в 15/100 частин у розмірі 45 889 гривень 35 копійок.

Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на 65/100 частин спірної квартири, за ОСОБА_1 - на 35/100 частин, а в задоволені позову про розподіл спірної квартири ОСОБА_1 відмовити.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 35/100 частин квартири АДРЕСА_1. За ОСОБА_2 цим же рішенням визнано право власності на 65/100 частин вказаної квартири, а у задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 і зустрічного позову ОСОБА_2 -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з відмовою в задоволені його позовних вимог про стягнення грошової компенсації, просив рішення суду в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь 45 900 гривень.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь грошової компенсації за різницю у розмірі часток спірної квартири, на які за сторонами було визнано право власності.

Доводи ОСОБА_1 про необгрунтовану відмову у стягнені на його користь грошової компенсації за різницю у розмірі часток спірної квартири, на які даним рішенням за ним та відповідачкою було визнано право власності, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності судом першої інстанції було визначено з врахуванням інтересів наявності двох неповнолітніх дітей, які фактично перебувають на повному утриманню відповідачки.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справ, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального прав, які могли б тягнути за собою скасування рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 304, 307, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.