Справа № 22ц - 3255/09 Головуючий 1 інстанції Якименко Л.Г.

Категорія 37 Доповідач Болтунова Л.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

22 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -   Болтунової Л.М.

суддів -   Козлова С.П., Максюта Ж.І.

при секретарі    -   Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановила:

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У липні 2007 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2008 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково; позов ОСОБА_3 - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В іншої частині позову відмовлено. Поновлено ОСОБА_3 строк позовної давності для звернення до суду. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В апеляційної скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та задовольнити її позов у повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_3 -відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4, якій на підставі рішення Амур -Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 1977 року на праві власності належить 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Інші 34/100 частин вказаного домоволодіння належать на праві власності в рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 лютого 1983 року, після смерті їх батька ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори в установлений законом строк, однак свідоцтво про право на спадщину не отримувала.

ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_3 в частині встановлення факту прийняття спадщини, оскільки відповідно положень п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Отже, встановивши факт прийняття ОСОБА_3 спадщини суд вірно зазначив, що усі сторони по справі прийняли спадщину в рівних частинах, а тому обгрунтовано частково задовольнив вимоги ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на 22/100 частини спірного домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та задовольнив вимоги ОСОБА_3, визнавши за ним право власності на 22/100 частини спірного домоволодіння.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поновив строк позовної давності ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, а саме: протягом шести місяців після смерті матері, він особисто від своєї сестри ОСОБА_2, яка постійно проживала у спірному будинку, отримав речі матері, а саме: ікону, одіяло, подушки та кімнатні квити.

Крім того, ОСОБА_3 проводив незначні поточні роботи, обслуговуючи увесь будинок, в тому числі і частину матері, відремонтувавши паркан, дах та інше.

Колегія суддів вважає, що інші доводи скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи .

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а тому підстав для скасування рішення, його зміни чи ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала   набирає законної   сили з моменту   її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.