УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 320/3182/19

адміністративне провадження № К/9901/19322/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №320/3182/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 5 рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 24.04.2019 № 1 в частині відмови у наданні статусу Ветеран війни - учасник бойових дій;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасників бойових дій повторно розглянути питання щодо надання статусу Ветеран війни - учасник бойових дій;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій призначити статус Ветеран війни - учасник бойових дій, згідно п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 5 рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 24.04.2019 № 1 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу Ветеран війни - учасник бойових дій.

Зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій надати ОСОБА_1 статус Ветеран війни - учасник бойових дій згідно п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

З касаційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення, ухвалене судом за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Предметом розгляду в цій справі є оскарження рішення відповідача щодо розгляду питання про визначення позивачу статусу учасника бойових дій.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятого статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частини другої статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детально викладені обставини справи, підстави непогодження з рішеннями попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

У касаційній скарзі скаржник не навів обґрунтування обставин, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні статті 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Отже, оскільки ця справа є справою незначної складності в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України, розглянута судами в порядку спрощеного позовного провадження, заявником наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не доведена, тому обґрунтуванням підстав оскарження судових рішень, визначеним частиною четвертою статті 328 КАС України колегія суддів оцінки не надає.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №320/3182/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик А.І. Рибачук