АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л. Г., Вадовської Л.М.,
при секретарі - Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс - Транс» до ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права власності, призначення виплати грошової компенсації, визнання права власності, визнання недійсним договору дарування; за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс - Транс», виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
20.09.2006 р. ТОВ «Олімпекс - Транс» звернулось до суду з позовом (т.1, а.с. 5-7), та, уточнивши вимоги (т.1, а.с. 175-177) зазначило, що рішенням виконкому Одеської міської ради № 733 від 31.10.2005 р. йому надано дозвіл на реконструкцію існуючого жилого 3-х поверхового будинку та будівництво двох трьохповерхових жилих будинків й благоустрою прилеглої території за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 13) із зобов’язанням відповідно до чинного законодавства відселити громадян, мешканців будинку № 3.
06.03.2006 р. Одеська міська рада своїм рішенням № 5345-ІУ затвердила проект відведення земельної ділянки площею 0, 2345 га за зазначеною адресою, і, 18.05.2006 р. між Одеською міською радою та позивачем укладений договір оренди строком на 3 роки (т.1, а.с. 14-19).
Справа № 22ц-1256/09
Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.
Доповідач: Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
Посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 відмовлялись виселитися у придбану ТОВ «Олімпекс - Транс» квартиру, позивач просив суд припинити їх право власності на 2-х кімнатну квартиру № 15 і 310/1000 кв. АДРЕСА_2, у м. Одесі виселити відповідачів із зазначеного житла, визнати за ними право власності на 3-х кімнатну квартиру, власником якої є позивач за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Олімпекс - Транс» визнати право влансості на житло відповідачів.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2006 р. позов задоволений.
28.02.2007 р. суд апеляційної інстанції залишив без змін заочне рішення суду у частині припинення права відповідачів на кв. АДРЕСА_3, виселення їх із цієї квартири, визнання за ними права власності на кв. АДРЕСА_4 а за позивачем - ТОВ «Олімпекс - Транс» - визнання права власності на кв. № 15, власниками якої були відповідачі.
У частині розгляду справи щодо позовних вимог стосовно 310/1000 частини кв. АДРЕСА_2, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду, а справу у цієї частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с. 284-286), зазначивши, що 11.11.2006 р. ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_13 та іншими особами договір дарування, які не притягнуті до участі у справі.
26.01.2007 р. ОСОБА_1 - співвласник кв. АДРЕСА_2, звернулась до суду з позовом до ТОВ «Олімпекс - Транс» про зобов’язання припинити дії по руйнуванню кв. № 2 та зобов’язання відновити зруйновану квартиру (т.2, а.с. 3-4).
24.10.2007 р. ОСОБА_9 - представник співвласників кв. АДРЕСА_2 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про притягнення їх до участі у справі у якості позивачів за зазначеним позовом (т. 2, а.с. 69-70).
13.04.2007 р., ТОВ «Олімпекс - Транс» звернулось до суду із позовом, та уточнивши вимоги, просило суд визнати недійсним договір дарування 310/1000 частин кв. АДРЕСА_2, оскільки він є фіктивним правочином, припинити право власності відповідачів на 310/1000 частин зазначеної квартири, визнавши за ТОВ «Олімпекс - Транс» право власності на цю квартиру, а на користь ОСОБА_9 стягнути грошову компенсацію у сумі 3385 грн.
Позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням суду від 22.12.2008 р. позов ТОВ «Олімпекс - Транс» задоволений, у позові відповідачам відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові ТОВ «Олімпекс - Транс», зобов’язавши останнього надати кожному із відповідачів окремо житло, оскільки суд грубо, у порушення ст. 41 Конституції України, протиправно позбавив їх права власності на житло.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги ТОВ «Олімпекс - Транс», суд першої інстанції у рішенні зазначив, що земельна ділянка, на якій розташована спірна квартира АДРЕСА_2 вилучена для громадських потреб і, 18.05.2006 p., передана в оренду строком на З роки позивачу, тому ТОВ «Олімпекс - Транс» вправі вимагати примусового припинення права власності власника 310/1000 частин цієї квартири з примусовим визначенням права власності на цю частину за ТОВ «Олімпекс - Транс» зі стягненням на користь власника житла -ОСОБА_9 грошової компенсації за житло у сумі 3385 грн.
Оскільки власник житла - ОСОБА_9, розпорядився своєю власністю, і, 11.11.2006р., подарував 310/1000 частин кв. № 2 восьмі особам із дитячого будинку, яка знищена ТОВ «Олімпекс - Транс» у зв’язку з будівництвом 18 поверхового будинку, суд визнав цей правочин фіктивним.
Вважаючи, що за рішенням суду від 22.11.2006 р. було припинено право власності на кв. АДРЕСА_3 з визнанням права власності на цю квартиру за ТОВ «Олімпекс - Транс», а за ОСОБА_9 та його батьками: ОСОБА_12 і ОСОБА_15 визнано право власності на квартиру загальною площею 71, 4 кв. м № 1, по АДРЕСА_4 власником якої було ТОВ «Олімпекс - Транс» суд призначив ОСОБА_9 грошу компенсацію за 310/1000 частин кв. АДРЕСА_2, у сумі 3385 грн.
У позові про поновлення зруйнованої квартири і стягненні матеріальної шкоди відмовлено.
З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони зроблені з грубим, свідомим порушенням матеріального і процесуального закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Олімпекс - Транс» заявило вимоги про визнання договору дарування 310/1000 частин кв. АДРЕСА_2 недійсним з підстав ст. 234 ЦК України - фіктивності правочину (т.2, а.с. 97-98), з посиланням на те, що договір складений з прихованою метою поліпшення житлових умов за рахунок відселення, яке здійснюється на підставі рішення виконкому Одеської міської ради № 733 від 31.10.2005 p.; припинення права власності на 310/1000 частин кв. № 2 у зв’язку з вилученням земельної ділянки для громадських потреб, призначення ОСОБА_9 грошової компенсації за житло у сумі 3385 грн. за рахунок ТОВ «Олімпекс - Транс» права власності на це житло з підстав ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України, ст. ст. 111, 171 ЖК України, і саме з цих підстав суд вирішив спір.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусово відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановленими законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Тому, обмеження у праві власності, припинення права власності можливо лише за підставами та в порядку, встановленому актами, що мають статус закону. Отже, відповідно до ст. 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності, у тому числі шляхом викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю - ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України, із положень якого виходив суд при вирішенні спору (т. 2, а.с. 216), мотивуючи свій висновок щодо обгрунтованості вимог ТОВ «Олімпекс - Транс».
Положення названого пункту ст. 346 ЦК України, в якій міститься перелік підстав припинення права власності, стосується випадків примусового позбавлення права власності не з волі власника, але з підстав і у порядку, чітко визначеному законом, а саме: ст. 350 ЦК України.
В силу названої статті закону викуп земельної ділянки з суспільною необхідністю здійснюється за згодою власника або за рішенням суду у порядку, встановленому законом.
Рішення про викуп земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю приймається у межах своєї компетенції органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.
Перелік суспільних потреб, для яких може здійснюватися викуп земельних ділянок згідно ст. 146 ЗК України, є вичерпним:
• - під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
• - під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності;
• - під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оборони та національної безпеки;
під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто-та газових терміналів, електростанцій тощо);
під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;
• - під місткі парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення;
• - під будівництво об’єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів (діє до 01.09.2012 p.).
Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності можливо на підставі ст. 147 ЗК України у разі введення воєнного або надзвичайного стану.
Підстави припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщено, передбачені ст. 351 ЦК України.
Згідно ст. 351 ч. ч. 1, 2 ЦК України право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені ( ст. 350 ЦК України), може бути припинене за рішенням суду шляхом їх викупу і з обов’язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі.
Позов про викуп житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, може бути поданий органами, встановленими ч. 2 ст. 350 ЦК України.
Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, викупленої у зв’язку з суспільною необхідністю, є неможливим без припинення права власності на це майно.
У такому разі суд може постановити рішення про знесення житлового будинку.
Законом встановлені гарантії права на житло власника, членів його сім’ї, наймачів та членів його сім’ї, які проживали у будинку, що зноситься.
Таким особам має бути надано житло згідно з нормами, визначеними Житловим кодексом України.
На підставі ст. 111 ч. 1 ЖК України про надання жилого приміщення у зв’язку зі знесенням будинку, якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, які виселяються з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, - цією організацією.
Згідно ст. 171 Житлового Кодексу України про забезпечення жилими приміщеннями громадян, будинки яких підлягають знесенню у зв’язку з вилученням земельних ділянок, у разі знесення жилих будинків, які є в приватній власності громадян, у зв’язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб, зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду.
Забезпечення житлом має бути здійснено до знесення житлового будинку. Якщо особа не погоджується з якістю, розмірами, розміщенням наданого житла, то спір за позовом органів, у компетенцію яких входить пред’явлення позову про викуп житлового будинку, державної влади або місцевого самоврядування, які зазначені у ст. 350 ч. 2 ЦК України, має розглядатися у судовому порядку.
Знесення будинку можливе лише після вирішення всіх спірних питань і переселення особи та членів його сім’ї у надане житло.
Як вбачається із матеріалів справи, 31.10.2005 р. і 22.08.2006 p., виконком Одеської міської ради прийняв відповідні рішення № 799 про надання дозволу ТОВ «Олімпекс - Транс» на подальше проектування та будівництво другої черги рекреаційно-жилого комплексу (реконструкція існуючого житлового 3-х поверхового будинку та будівництво двох 3-х поверхових жилих будинків) й благоустрою прилеглої території за адресою: АДРЕСА_2, у м. Одесі (т. 2, а.с. 103-104) і № 384 про надання дозволу на подальше проектування та будівництво рекреаційно-жилого комплексу за адресою: АДРЕСА_2, 5, 7, після дооформления документів на право користування частки земельної ділянки, згідно з чинним законодавством.
У п. 2.7 цього рішення передбачено: до початку будівництва необхідне здійснити виселення громадян, що проживають у жилих будинках по вул. В. Інбер, 3, 5 (1 черга) відповідно до чинного законодавства з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.10.2005 р. № 379 «Про надання дозволу ТОВ «Олімпекс - Транс» на подальше проектування та будівництво другої черги рекреаційно-жилого комплексу (реконструкція існуючого жилого 3-поверхового будинку та будівництво двох 3-поверхових жилих будинків) й благоустрою прилеглої території за адресою: АДРЕСА_2».
Цим рішенням також запропоновано ТОВ «Олімпекс - Транс» вирішити питання, відповідно до чинного законодавства, щодо зносу споруд, розташованих на земельній ділянці, підлеглій забудові за адресою: АДРЕСА_2, 5, 7 (т.2, а.с. 105-107).
18.05.2006 р. між Одеською міською радою і ТОВ «Олімпекс - Транс» укладений договір оренди, згідно якому Одеська міська рада надала ТОВ «Олімпекс - Транс» у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 2345 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, для проектування та будівництва другої черги рекреаційно-жилого комплексу і благоустрою прилеглої території, у тому числі угіддя: під капітальною забудовою -1243 кв. м; під спорудами - 8 кв. м; під проїздами, проходами та площадками - 1967 кв. м; інші - 127 кв. м.
У п. 22 договору оренди землі зазначено: на земельній ділянці розташовані будівлі, які підлягають знесенню (т.1, а.с. 15-16 зворот).
Строк дії зазначеного договору визначений 3 роки - п 3.1 Договору (т.1, а.с. 15).
ТОВ «Олімпекс - Транс» є приватним підприємством, яке зареєстроване 03.02.2003 р. з видами діяльності: загальне будівництво будівель, купівля-продажу власності нерухомості, оптової торгівлі (т. 1, а.с. 23).
Застосувавши до правовідносин сторін, які виникли між комерційною структурою і відповідачами, норми ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України про припинення права власності у разі викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю та примусового позбавлення відповідачів права власності з визнанням права власності на його житло за комерційною структурою, суд свідомо, грубо порушив вимоги не тільки матеріального, але й процесуального закону, не звернувши увагу на те, чи входить ТОВ «Олімпекс - Транс» в коло осіб, яким законом надано право приймати рішення щодо викупу земельних ділянок у зв’язку із суспільною необхідністю - ст. 350 ч. 2 ЦК України, ст. 146 ЗК України, і, чи надано ТОВ «Олімпекс - Транс» право вимагати за ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України припинення права власності фізичних осіб.
Суд в рішенні не зазначив, на підставі якого закону позбавлено відповідача ОСОБА_9 права власності на належне йому житло і, на підставі якого закону на житло, власником якого є відповідач, визнано право власності за ТОВ «Олімпекс - Транс» з виплатою компенсації у сумі 3385 грн. і, чи є такий закон.
Законом чітко визначені підстави припинення права власності, зокрема, у разі викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю ( ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України) і викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розташовано ( ст. 346 ч. 1 п. 7 ЦК України) і визначено коло осіб, яким надано право пред’явлення таких позовів.
Позов про припинення права власності на житловий будинок у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій він розташований, може бути поданий органами, зазначеними у ст. 350 ч. 2 ЦК України, а саме: органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.
Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, викупленої з метою суспільної необхідності, є неможливим без припинення права власності на це майно.
Тому рішення суду не може бути використане у якості завуальованої форми позбавлення власності з підстав ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України за позовами приватних юридичних осіб, яким таке право законом не надано.
Захищаючи права одних осіб, суд не вправі порушувати права інших осіб.
В силу ст. 351 ч. 8 ЦК України до набрання законної сили рішення суду про викуп земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю власник має право розпорядитися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, насадженнями, що розміщені на цій земельній ділянці, на власний розсуд.
Заявлені вимоги щодо визнання договору дарування 310/1000 частин кв. АДРЕСА_2, недійсним, пов’язані з основним позовом ТОВ «Олімпекс - Транс» про припинення права власності на цю частину кв. № 2 з підстав ст. 346 ч. 1 п. 6 ЦК України про припинення права власності у разі викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю.
Не звернувши увагу на те, чи належить ТОВ «Олімпекс - Транс» право матеріальної вимоги припинення права власності власника кв. № 2 з підстав заявленого позову, суд не з’ясував, чи належить у зв’язку з цим ТОВ «Олімпекс - Транс» право матеріальної вимоги щодо визнання договору дарування недійсним, і, чи є ТОВ «Олімпекс - Транс» належною особою, якій надано таке право вимагати визнання договору дарування недійсним.
Крім того, визнавши договір дарування недійсним з посиланням на те, що майно знищено ТОВ «Олімпекс - Транс» (у період розгляду справи), суд одночасно визнав право власності на це майно за ТОВ «Олімпекс - Транс», що взаємно виключає одне одного.
Тому рішення суду у цієї частині також неможливо визнати заснованим на законі.
Із матеріалів справи вбачається, що у позові ТОВ «Олемпекс - Транс» про припинення права власності суд визначив правове положення виконкому Одеської міської ради у якості третьої особи на стороні ТОВ «Олімпекс - Транс», у позові ОСОБА_9 та інших власників про відшкодування шкоди виконком Одеської міської ради зазначений у якості відповідача (т.2, а.с. 133-134, 3-4).
Справа призначалась до слухання неодноразово, у тому числі на: 04.06.2008 р. (т.2, а.с. 144), 26.06.2008 р. (т.2, а.с. 151-152), 09.09.2008 р. (т.2, а.с. 158-159), 14.10.2008 р. (т.2, а.с. 162-163), 23.10.2008 р. (т.2, а.с. 201-203), 13.11.2008 р. (т.2, а.с. 206-207), 17.12.2008 р. (т.2, а.с. 209) і 22.12.2008 р. (т.2, а.с. 211) суд постановив рішення по суті спору.
У жодному судовому засіданні виконком Одеської міської ради пояснення не давав, а починаючи з 14.10.2008 р., у п’ять судових засіданнях, суд зовсім його не викликав (т.2, а.с. 164, 201, 205, 208, 210).
Грубо порушивши права учасника процесу на справедливий суд, суд першої інстанції вимоги ст. ст. 74-76 ЦК України стосовно належного повідомлення виконкому Одеської міської ради не виконав.
В силу ст. 311 ч. 1 п. 3 ЦПК України розгляд справи за відсутністю осіб, які належним чином не повідомленні про слухання справи, є безумовною підставою для скасування рішення суду.
За правилами ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не пов’язаний з доводами апеляційної скарги, якщо встановить порушення матеріального або процесуального права.
У даному випадку порушення права виконкому Одеської міської ради на справедливий суд, а саме: недопуск його до суду першої інстанції, позбавило виконком висловити свою думку з питань, що стосуються його прав та обов’язків щодо питань про забезпечення житлом із будинків, які підлягають знесенню, які мають суттєво значення для правильного вирішення спору.
Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні суду першої інстанції знаходиться справа за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконкому Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання незаконними рішень виконкому від 31.10.2005 р. і 06.03.2006 р. та договору оренди від 18.05.2006 р. про надання дозволів ТОВ «Олімпекс - Транс» на проектування та будівництво за адресою: АДРЕСА_2 та укладення краткострокового договору оренди земельної ділянки за цією адресою (т.2, а.с. 315-318), в якій позивачі посилаються на порушення органами місцевої влади діючого законодавства при прийнятті рішень, покладення на приватну юридичну особу здійснення виселення громадян із їх помешкань, що не передбачено жодним законом.
Вимоги про припинення права власності у зв’язку з вилученням земельної ділянки та визнання права власності за ТОВ «Олімпекс - Транс» випливають із зазначених рішень і пов’язані між собою.
Тому суду слід обговорити питання щодо їх об’єднання та розгляду в одному провадженні, як це передбачено ст. 126 ч. 1 ЦПК України.
Таким чином, рішення суду, яке постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід визначити коло осіб, які повинні приймати участь у справі, обговорити питання про об’єднання пов’язаних між собою позовів, з’ясувати юридичну сутність правовідносин сторін, встановити норми закону, які регулюють правовідносини сторін та в залежності від здобутих даних постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1 п. п. 3, 5, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.
Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.