Справа №22-1373/2009 р. Категорія:37 Рішення постановлено під головуванням: Спринчука В.В.
Доповідач: Якута О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Якути О.І.
Суддів: Міхасішина І.В., Щолокової О.В.
При секретарі: Яблонській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування -,
встановила:
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2009 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судове рішення скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове яким задоволити його позов.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи які є живими на час відкриття спадщини.
Із матеріалів справи та показів свідків вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з початку 80-років до 2003 року проживав із сім'єю та працював в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації.
Родинних стосунків з батьками та близькими не підтримував на протязі останніх п'яти років.
Матір сторін - ОСОБА_4, важко хворіла на бронхіальну астму проте, ОСОБА_3 допомоги їй не надавав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4
Всі витрати, пов'язані з похованням матері, понесли позивач з сестрою.
На поховання матері відповідач не приїздив.
Відповідач ОСОБА_3 приїхав коли матері проводили поминальні 40 днів, але розміром понесених витрат не поцікавився і не відшкодував їх, навіть, частково.
ОСОБА_5, батькові сторін, з 01.01.2001 року було призначено інвалідність 2-ї групи загального захворювання (в зв'язку з отриманою травмою мав порушення діяльності опорно-рухової системи). Йому було важко самостійно пересуватися та обходити себе, своє помешкання, особливо після смерті дружини.
Як інвалід 2-ї групи ОСОБА_5 постійно потребував сторонньої допомоги, догляду та матеріальної підтримки.
26 серпня 2003 року, у Вінницькій МКЛ №2, ОСОБА_5 було проведено дві операції по заміні колінного суглобу.
В операційний та післяопераційний періоди всі грошові витрати несли позивач з сестрою.
Проте, відповідач ОСОБА_3, перебуваючи у м. Одесі, жодного разу не навідував хворого батька та не надавав йому матеріальної або будь-якої іншої допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с. 11).
Обов'язки по похованню батька, облаштуванню ритуальних обрядів та поминок взяли на ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_3, на похорони батька, також не з'явився, участі у придбанні та влаштуванні пам'ятника на могилі батька не приймав.
Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, норму закону, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 має бути усуненим від права спадкування за законом після смерті батька, оскільки, ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво був у безпорадному стані.
Посилання суду першої інстанції на те, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_1, як спадкоємець 1-ї черги за законом, що проживав і був зареєстрований в спадковому будинку відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 546 ЦК в редакції 1963 року, таким чином прийняв спадщину, безпідставне
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, фактично прийняв спадщину у відповідності до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року ще до вступу в дію Цивільного Кодексу в редакції 2004 року, проте його право було порушено ще з того моменту, коли ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті батька шляхом подачі заяви в нотаріальну контору 16 січня 2004 року, тобто в той час, коли діяв кодекс в редакції 2004 року.
Виходячи з цього, судова колегія вважає, що судове рішення в цій частині суперечить закону.
Згідно вимог п. 4 ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, що набув чинності 01.01.2004 року положення вимог цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли, або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Крім того, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачає, що у разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (тобто Кодексом в редакції 2004 року).
Так, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому шестимісячний строк для прийняття спадщини спливає 30.03.2004 року, тобто в межах дії Кодексу 2004 року.
А тому, спір між спадкоємцями має бути врегульований нормами ЦК України, що набув чинності 01.01.2004 року, зокрема, ст. 1224 ч. 5 ЦК України.
Помилковим є посиланням в рішенні на ст. 71, ч. 4 ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР згідно з якими позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з таким позовом в зв'язку з тим, що не дивлячись на те, що вказаний позов перебував на розгляді в різних судових інстанціях, починаючи з вересня 2004 року, але «кінцеве рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування постановлене не було».
Такий висновок суду спростовується доказами, які є в справі, а саме:
- рішення Вінницького районного суду від 09.12.2004 року, яким задоволено позов про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування;
- ухвала апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2005 року, якою рішення суду І інстанції було залишено в силі.
З цього моменту у відповідності до ст. 223 ч. 1 ЦПК України, рішення набуває чинності.
Крім цього, воно було виконано, ОСОБА_1 оскільки після набрання рішення чинності він отримав в Першій Вінницькій державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2005 року після смерті свого батька ОСОБА_5 та розпорядився спадковим майном.
Вказані судові рішення були скасовані лише в 2007 році згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області як касаційної інстанції від 26.06.2007 року. 07.12.2007 року була подана позивачем заява про залишення позову без розгляду, але коли ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розподіл спадкового майна та визнання свідоцтва про на спадщину за законом від 09.03.2005 року на ім'я позивача недійсним і тому в лютому 2008 року він звернувся до суду з даним позовом.
ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав, саме в 2007 році.
Необгрунтовані, також, висновки суду, що ОСОБА_3 не мав можливості надавати ні фізичну, ні матеріальну допомогу батькові, оскільки, проживав в Росії, їздив в службові відрядження за кордон.
Проте, такий висновок суду спростовується як показами самого відповідача, так і квитками, які він надав суду та які вказують на те, що в той
час, коли батько лежав в лікарні, ОСОБА_3 був в м. Одесі і міг хоча б приїхати до батька один раз або ж переказати кошти або передати їх сестрою, на лікування або догляд батька.
Оскільки судом неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає обставинам справи, тому рішення суду необхідно скасувати і постановити нове, яким позов ОСОБА_1 задоволити.
Керуючись ст. ст. 1224 ЦК України, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити .
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 березня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування задоволити. Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.