Справа № 22-1375/2009 Суддя 1-ої інстанції: Федчишин С.А.
Категорія : 5 Доповідач: Вавшко B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З липня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Вавшка B.C., Суддів : Іващука В.А., Чорного В.І., При секретарі: Ставнійчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького спеціалізованого колективного підприємства 549 про стягнення вартості частки майна підприємства , -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Вінниці з позовом до ВСКП №549 про стягнення вартості майна підприємства в сумі 359 256 грн. 25 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що ВСКП 549 було створено на добровільних засадах організацією орендарів, у тому числі засновниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом викупу державного майна.
Відповідно до Статуту ВСКП 549 та персоніфікації мана та форми№6 ОСОБА_2 має долю колективної власності у вигляді паю у розмірі 0, 46% у майні підприємства, ОСОБА_4 - 0, 39%, ОСОБА_3 - 0, 39%, ОСОБА_6 - 0, 8%, ОСОБА_7 -0, 86%, ОСОБА_5 - 0, 64%, а ОСОБА_8 - 0, 29%.
Проведеною експертною оцінкою встановлено, що вартість майна ВСКП 549 становить 9 444 364 грн. 80 коп.
ОСОБА_1 вважає, що після виключення вказаних вище осіб з членів ВСКП 549, останнє повинно було виплатити їм належні розміри вартості їх часток у майні підприємства, що передбачено Статутом підприємства та рішенням загальних зборів членів ВСКП 549, оформлених протоколом №2 від 23.08.2007 року.
Відповідно до договорів про відступлення права вимоги ОСОБА_1 набув у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право вимоги від ВСКП 549 на отримання вартості частки майна, яке виникло на підставі Статуту підприємства та рішення загальних зборів членів ВСКП 549, оформлених протоколом №2 від 23.08.2007 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницького спеціалізованого колективного підприємства 549 про стягнення вартості частки майна підприємства було відмовлено.
На таке рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду, як такого що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, та постановления нового, яким просить його позовні вимоги задоволити повністю.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд застосував закон, який не поширювався на виниклі правовідносини .
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Статуту Вінницьке спеціалізоване колективне підприємство 549 було створене на добровільних засадах організацією орендарів шляхом викупу державного майна через його оренду. Було затверджено статутний фонд підприємства при його створенні в розмірі 365150179 крб., з розподілом між членами на частки в установчому фонді.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були працівниками колективного підприємства та мали на особистому рахунку долю колективної власності у вигляді паю.
Після припинення трудових відносин з підприємством, зазначені особи отримали від підприємства вартість належних їм паїв , а тому вимоги позивача щодо стягнення вартості частки в майні підприємства суд вважав необгрунтованими та такими, що суперечать ст. 4 Закону України „Про підприємства в Україні", Закону України „Про власність", які були чинними на момент створення підприємства та на час звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права вимоги стягнення вартості частки в майні підприємства, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до Статуту підприємства не мали права продавати йому свої паї.
Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення, суд послався на ту обставину, що з часу звільнення вказаних вище осіб з роботи вони автоматично перестали бути членами ВСКП 549, а тому на момент укладення з ОСОБА_1 договорів про відступлення права вимоги вони не мали права на пред'явлення вимоги про виплату їм вартості паїв в зв'язку зі збігом позовної давності, внаслідок чого права позивача не підлягають судовому захисту.
З вказаними висновками суду погодитись неможливо, виходячи з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що ВКСП 549 було створено на добровільних засадах організацією орендарів шляхом викупу державного майна через його оренду, що підтверджено договором купівлі-продажу майна від 23.11.1993 р. Суб'єктом права колективної власності є колектив підприємства, а створене ним підприємство здійснює право господарського відання, володіння, користування і розпорядження, закріпленого за ним майна у відповідності зі Статутом.
Правовою основою створення та діяльності колективних підприємств, або підприємств заснованих на праві колективної власності, були Закон України «Про підприємства в Україні» та Закон України «Про власність», які втратили свою чинність 01.01.2004 року та 27.04.2007 року відповідно.
Вказаними законами передбачалось, що суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу.
У власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.
Після втрати чинності зазначених законів, та відсутності спеціального законодавства, правовою основою регулювання правовідносин у сфері діяльності колективних підприємств становить Конституція України та Цивільний кодекс України, що визначено ст.4 та ч.3 ст.5 цього Кодексу, а також Статут підприємства в тій частині, де він не суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п.1.2 Статуту ВСКП 549 суб'єктом права колективної власності є колектив підприємства здійснює право господарського відання, володіння, користування і розпорядження закріпленого за ним майна у відповідності із Статутом.
Відповідно до п.2.1 Статуту, метою створення колективного підприємства є використання належного колективу власників майна для промислової та підприємницької діяльності та одержання ними прибутку.
Відповідно до п. 6.1 Статуту, майновою основою діяльності колективного підприємства є майно, яке належить трудовому колективу власників.
Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, тобто майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Згідно з ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до Фінансового звіту (балансу) ВСКП 549 за 2007 р., до Статутного фонду підприємства входять тільки грошові внески засновників, при цьому безпідставно не включена вартість належного колективу власників майна, придбаного згідно Договору купівлі-продажу з регіональним відділенням Фонду державного майна України у Вінницькій області.
Відповідно до висновку незалежної експертизи, проведеної згідно Ухвали Ленінського районного суду від 16 грудня 2008 р. вартість майна, яке належить засновникам колективного підприємства 549 і є майновою основою його діяльності складає 9 444 364 грн.80 коп.
Колегія суддів вважає, що відповідно до вказаних норм ЦК України та встановлених обставин, при виході особи з членів колективного підприємства йому повинна виплачуватися вартість частини майна, пропорційна його частці в Статутному фонді, з врахуванням вартості майна підприємства на час розгляду справи.
Відповідно до СТ..З ЦК України загальними засадами судочинства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним принципам, оскільки після виключення більше ніж 120 членів колективного підприємства, вони були позбавлені можливості отримати справедливу та реальну вартість частки у майні ВСКП 549, яка по праву належала їм завдяки трудовій участі в діяльності державного та орендного підприємства.
Відповідно до визначеного Конференцією колективного підприємства розміру вкладу в майно ВСКП 549, ОСОБА_2 мав право на отримання своєї частки в майні підприємства в сумі 43 444 Грн.08 коп. (0, 46% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки); ОСОБА_4 - в сумі 36 833 грн.02 коп. (0, 39% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки); ОСОБА_3 - в сумі 36 833 грн.02 коп. (0, 39% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки), ОСОБА_7 - в сумі 80 400 грн.54 коп. (0, 86% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки) ; ОСОБА_6 - в сумі 74 795 грн. (0, 80% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки); ОСОБА_5 - в сумі 59 837 гри. 93 коп.( 0, 64% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки); ОСОБА_8 - в сумі 27 112 грн. 66 коп. (0, 29% * 9 444 364, 8 грн. експертної оцінки). Всього сума, право вимоги якої отримав ОСОБА_1 становить 359 256 грн. 25 коп.
Колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені позву в зв'язку зі збігом позовної даності є необгрунтованим з наступних підстав.
Статутом ВСКП 549 та Правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що після припинення членства в ВСКП 549 при добровільному виході, припиненні трудової участі, смерті, примусового виключення та інше, такі громадяни в подальшому виключаються із членів колективного підприємства за рішенням правління, а рішення затверджується загальними зборами. Це положення жодним чином не суперечило діючому законодавству.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 припинили трудові відносини з підприємством, але не були виключені з членів ВСКП 549 у відповідності з вимогами Статуту та Правил. Вони були виключені із членів підприємства тільки 23 серпня 2007 року на підставі Протоколу №2 Загальних зборів ВСКП 549.
Тому колегія приходить до висновку, що право вимоги на отримання вартості вкладу у ОСОБА_2 та інших зберігалось за ними з часу їх звільнення з підприємства до часу укладення з позивачем договорів про відступлення права вимоги.
Також необгрунтованою є позиція суду першої інстанції в частині того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснили продаж своїх паїв ОСОБА_1, хоча не мали такого права.
З досліджених договорів укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (від 10.10.2008.), ОСОБА_3 (від 14.10.2008 p.), ОСОБА_4 (від 15.10.2008 p.), ОСОБА_5 (від 19.02.2009 p.), ОСОБА_7 (від 16.02.2009 р.), ОСОБА_6 (від 17.02.2009 p.), ОСОБА_8 ( від 11.03.2009 р.) вбачається що, цедент відступив цесіонарію, а цесіонарій набув право вимоги до Вінницького спеціалізованого колективного підприємства 549 на виконання зобов'язань перед цедентом, що виникло на підставі статуту № 549, протоколу загальних зборів членів ВСКП 549 від 23.08.2007 р.
За цим договором ОСОБА_1 набув право вимагати від Вінницького спеціалізованого колективного підприємства 549 належного виконання всіх зобов'язань, які виникли перед ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Укладення вказаних вище договорів не суперечить будь-яким нормам цивільного законодавства, в тому числі ст.515 ЦК України, якою передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлениям колегією суддів нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Також, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в суді першої інстанції, а також всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст..41 Конституції України, ст.ст.3, 4, 5, 356, 358, 512-519 ЦК України, ст.ст.1, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Вінницького спеціалізованого колективного підприємства 549 задовольнити.
Стягнути з Вінницького спеціалізованого колективного підприємства 549 (м.Вінниця вул. Максимовича, 18, р/р 26000301112 у Вінницькому ЦВ Промінвестбанку, МФО 302571, код ЄДРПОУ 01415915, індивідуальний податковий номер 014159102286, свідоцтво №01757222) на користь ОСОБА_1 вартість вкладу в майно колективного підприємства в сумі 359 256 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 25 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 2550 грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 280 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 7000 грн.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України