АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-885/ 2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: № 57 Іваненко І.В.
Доповідач в апеляційній
Інстанції Василенко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Управління Пенсійного фонду України у Черкаському районі Черкаської області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,
в с т а н о в и л а :
В грудні 2009 р. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 звернулися в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Черкаському районі Черкаської області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказували, що вони мають статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону їм як дітям війни з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 р. та ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 р. дія вказаного положення ЗУ № 2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на відповідні роки.
ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 р. це положення Закону було змінено.
Однак Конституційний суд України своїм рішенням від 09.07.2007 р. визнав неконституційним пункт 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22.05.2008 р. визнав неконституційним пункт 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до ст. 6 ЗУ № 2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачі вказували, що їм безпідставно у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у розмірі 3891,90 грн. (30 % від загальної суми прожиткового мінімуму за 2006 та 2008 рік разом за вирахуванням суми цієї виплати за 2008 рік у розмірі 10 %).
Тому позивачі просили суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови кожному з них у виплаті та невиплати указаної суми, та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їм вказану доплату за 2006 – 2008 роки. Також просять зобов’язати відповідача нараховувати їм щомісячну соціальну допомогу і в подальшому.
Крім цього, позивачка ОСОБА_13 просила здійснити їй виплату за 2006-2009 роки в сумі 6114,60 грн., а позивачі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 уточнили свої вимоги, розповсюдивши їх і на 2009 рік.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року позовні вимоги позивачів задоволені частково.
Визнано відмову у виплаті та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 14.12.2008 р. й по даний час відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. та зобов’язано зробити їм перерахунок пенсії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік, здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством, та виплатити різницю недоплачених сум.
Визнано відмову у виплаті та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_14 з 16.12.2008 р. й по даний час відповідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. та зобов’язано відповідача зробити перерахунок пенсії ОСОБА_14 з 16.12.2008 р. відповідно до ст. 6 З.У. «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV (в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р.), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік, здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством, та виплатити різницю недоплачених сум.
Визнано відмову у виплаті та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 з 17.12.2008 р. й по даний час відповідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін ЗУ № 107-VI від 28.12.2007 р. та зобов’язано відповідача зробити їм перерахунок пенсії з 17.12.2008 р. відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV (в редакції до внесення змін ЗУ № 107-VI від 28.12.2007 р.), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік, здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірі, передбаченому указаним законом й чинним законодавством, та виплатити різницю недоплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі просить постанову суду, як ухвалену з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні позивачам підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а також з 22.05.2008 р. по даний час, тому в цій частині підлягають до задоволення. Позивачами без поважних причин був пропущений строк звернення до суду й, оскільки відповідач наполягав на його застосуванні, суд дійшов висновку, що він має бути застосований і в цій частині вимог має бути відмовлено. Позовні вимоги позивачів мають бути задоволені в межах річного строку давності з дня звернення з позовом та до закінчення 2008 р. На ряду з викладеним, суд вважав доцільним, виходячи з положень ч. 2 ст. 11 КАС, вийти за межі позовних вимог в частині подальшого нарахування позивачам пенсії у розмірі, встановленому законом, оскільки дія положень Закону «Про соціальний захист дітей війни» ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» не зупинялась.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду, в частині визнання відмови у виплаті і бездіяльності відповідача неправомірними по даний час та виходу за межі позовних вимог в стосовно подальшого нарахування позивачам пенсії у розмірі, встановленому законом, суд не правильно застосував норми процесуального і матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині змінює із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивачі звернулись до суду з позовами: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 14.12.2009 року, ОСОБА_14 – 16.12.2009 року; ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 – 17.12.2009 року.
При цьому ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 просили суд поновити їхнє порушене право за період з 2006 року по 2008 рік, а позивачі ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за період з 2006 року по 2009 рік.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 р., чинній в 2009 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачам відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосуванні цієї вимоги закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду.
На ряду з викладеним судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про визнання відмови у виплаті, бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати по даний час та здійснення подальшої виплати у розмірах передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивачів буде порушено, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат вони матимуть право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Частиною 2 ст. 11 даного Кодексу, яка регламентує змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі та якою керувався суд, виходячи за межі позовних вимог, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Викладене свідчить про те, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), суд не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя.
Суд зобов'язаний вийти за межі вимог у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.
Позивачами був вибраний спосіб захисту порушеного права та строк, на протязі якого вони вважали, що підлягає захисту їхнє порушене право.
Проте суд, частково захистивши порушене право позивачів, у спосіб про який вони просили, необґрунтовано вважав, що воно підлягає захисту і в подальшому в той же спосіб, однак без визначення строку та інших підстав, які повинні враховуватись при вирішенні спору.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із зобов'язанням провести перерахунок пенсії за період: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з 14.12.2008 року по 31.12.2008 року; ОСОБА_14 з 16.12.2008 року по 31.12.2008 року; ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 з 17.12.2008 року по 31.12.2009 року та з виключенням вказівки щодо визнання відмови у виплаті, бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати по даний час, так як суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.
Відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату у розмірах визначених законом.
Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі задовольнити частково.
Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року змінити.
Визнати відмову у виплаті та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 14.12.2008 р. й по 31.12.2008 р.; ОСОБА_14 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 16.12.2008 р. по 31.12.2008 р.; ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 17.12.2008 р. по 31.12.2009 р. відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 14.12.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_14 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 16.12.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 17.12.2008 року по 31.12.2009 року.
Відмовити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в задоволенні їх позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату у розмірах визначених законом.
В іншій частині постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 28 січня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Л.І.Василенко