АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–883/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 - Іваненко І.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Бородійчук В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 до Управління пенсійного фонду України в Черкаському району Черкаської області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
в с т а н о в и л а :
Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Черкаському району Черкаської області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування своїх вимог вказують, що вони мають статус дитини війни відповідно до ЗУ № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону у редакції до 01 січня 2008 року, коли до нього були внесені зміни згідно з ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, їм як дітям війни з 01 січня 2006 року має виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року та ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року дія вказаного положення Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на відповідні роки.
ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року це положення Закону було змінено.
Однак Конституційний суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року визнав неконституційним пункт 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційним пункт 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до ст. 6 ЗУ № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист».
Позивачі вказували, що їм безпідставно у період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року не було виплачено вказану щомісячну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказують, що, відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначали, що, відповідно до вказаного вище ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2006 року – 350 грн., з 01 квітня 2006 року – 359 грн., з 01 жовтня 2006 року – 366 грн. (всього 4302 грн. за 2006 рік). Також, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2007 року – 380 грн., з 01 квітня 2007 року – 406 грн.. з 01 жовтня 2007 року – 411 грн. (всього 4809 грн. за 2007 рік). Крім цього, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 01 квітня 2007 року – 481 грн., з 01 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. (всього 5793 грн. за 2008 рік).
Таким чином, позивачі вказували що їм незаконно була виплачена сума щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 3891 грн. 90 коп. (30 % від загальної суми прожиткового мінімуму за 2006 та 2008 рік разом за вирахуванням суми цієї виплати за 2008 рік у розмірі 10 %, а саме 579 грн. 30 коп.).
Просили суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови кожному з них у виплаті та невиплати вказаної суми та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їм вказану доплату. Також просили зобов’язати відповідача нараховувати їм вказану допомогу і в подальшому.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано відмову у виплаті та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 30 листопада 2008 року й по даний час відповідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в редакції до внесення змін ЗУ № 107-VІ від 28 грудня 2007 року.
Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 з 30 листопада 2008 року відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV (в редакції до внесення змін ЗУ № 107-VІ від 28 грудня 2007 року), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено законом про державний бюджет на відповідний рік, здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірі, передбаченому указаним законом й чинним законодавством, та виплатити різницю недоплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області просить постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року як незаконну та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні позивачам підвищення до пенсії за оскаржувані періоди, тому в цій частині підлягають до задоволення. Позивачами без поважних причин був пропущений строк звернення до суду, й оскільки відповідач наполягав на його застосуванні, суд дійшов висновку, що він має бути застосований і в цій частині вимог має бути відмовлено. Позовні вимоги позивачів мають бути задоволені в межах річного строку давності з дня звернення з позовом. На ряду з викладеним, суд вважав доцільним, вийти за межі позовних вимог в частині подальшого нарахування позивачам пенсії у розмірі, встановленому законом.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки в частині подальшого нарахування позивачам пенсії, суд не правильно застосував норми процесуального і матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, в частині виходу за межі позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині змінює із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивачі звернулись до суду з позовами 30 листопада 2009 року.
При цьому позивачі просили суд поновити їхнє порушене право за період з 2006 року по 2008 рік, а деякі з них про його захист на майбутнє.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18 листопада 2004 р., чинній в 2009 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» КМ України надано право у 2008 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачам відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосуванні цієї вимоги закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду.
На ряду з викладеним судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивачів буде порушено, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вони матимуть право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Частиною 2 ст. 11 даного Кодексу, яка регламентує змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі та якою керувався суд, виходячи за межі позовних вимог, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Викладене свідчить про те, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), суд не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя.
Суд зобов'язаний вийти за межі вимог у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.
Позивачами був вибраний спосіб захисту порушеного права та строк на протязі якого вони вважали, що підлягає захисту їхнє порушене право.
Проте суд, частково захистивши порушене право позивачів, у спосіб про який вони просили, необґрунтовано вважав, що воно підлягає захисту і в подальшому в той же спосіб, однак без визначення строку та інших підстав, які повинні враховуватись при вирішенні спору.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни, в частині строку по який зобов’язано здійснити перерахунок та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з строку визначеного судом –30 листопада 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату у розмірах визначених законом.
Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі задовольнити частково.
Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року змінити.
Зобов’язати відповідача провести позивачам перерахунок пенсії з врахуванням її підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, станом на відповідний період ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 - з 30 листопада 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та здійснити її виплату.
Відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату у розмірах визначених законом.
В іншій частині постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя В.Г. Бородійчук